Східноєвропейський президент застою

У Віктора Януковича значно більша повнота влади, ніж у попередника. Але він не використовує її для обіцяних реформ. Україна така сама, як і багато років тому.

Врешті-решт Україна схиляється під тиском Міжнародного валютного фонду (МВФ) – бо нічого іншого не лишається. У серпні уряд на 50% підвищує ціни на газ 45 мільйонам жителям. Непопулярний крок конче потрібен для отримання наступного кредиту МВФ, сказав прем’єр-міністр Микола Азаров: «Позиція кредитора завжди сильніша, ніж позиція ослабленої країни, прив’язаної до допомоги».

Ще в 2008 році МВФ виручив Україну в бурі світової економічної кризи, виділивши 13,1 мільярда євро. Тепер фонд пообіцяв іще одну позику на 11,9 мільярда, правда, на дуже суворих умовах. Тому після тривалих дебатів парламент погодився минулого тижня заощадити в бюджеті 2 мільярди доларів.

При цьому український президент Віктор Янукович обіцяв землякам щось значно більше, ніж лише економію: під час передвиборчої кампанії він казав, що забезпечить зміни й добробут – дорогою до яких є реформи. Економіка терміново потребує модернізаційного поштовху; українці ж усе сподіваються на підйом, що відобразиться в піднятті зарплат і життєвих стандартів.

Президент уже чотири місяці при владі, а заходів фактично й не вжив. Хоча для кроків, про які експерти торочать роками, момент зараз як ніколи сприятливий: і президентська адміністрація, і кабмін, і парламент у міцних руках Януковичевої Партії регіонів.

«Проте це не монолітний блок, табори ведуть боротьбу всіма можливими засобами», – поскаржився газеті Kyiv Post парламентар у фрустрації. Розбіжності проявилися на початку червня, коли парламент повинен був прийняти Податковий кодекс за проектом голови уряду Азарова. Президент різко розкритикував закон. Потім надійшло понад 2200 пропозицій поправок, 80% з яких були з урядового табору. Після літньої перерви парламент планує знову радитися. А взагалі-то новий Податковий кодекс мав би набрати чинність із січня 2011 року.

Ці плани викликали критику, насамперед із бізнесових кіл. Підприємці не відчувають твердості під ногами. Буде зведено нові бюрократичні бар’єри й розширено повноваження податкової інспекції, застерігають вони. «Якщо закон ухвалять у нинішній формі, то з’являться норми, які незмірно утруднять роботу міжнародним компаніям», – нарікає Хорхе Зукоскі, президент Американської торговельної палати в Україні. Планується підвищити збори з малого та середнього бізнесу, зате великі концерни матимуть пільги.

Поки точаться запеклі дебати про Податковий кодекс, інші проекти, як наприклад оголошена реформа юстиції, припадають пилюкою, боротьба з корупцією та бюрократією застигла на місці. Не почато ні полегшення процедури придбання землі й отримання дозволів на будівництво, ні спрощення митних процедур. Чергова неоднозначна ситуація – повернення державою ПДВ. За оцінками, державна скарбниця повинна виплатити фірмам від 2 до 3 мільярдів євро ПДВ. «Такою дрібною опікою уряд хоче прив’язати компанії на короткий повідець», – каже Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень у Києві.

Не дивно, що західні інвестори налаштовані й далі скептично. Росія між тим здобула слово в стратегічно важливих економічних галузях: російські концерни долучилися до енергетики, металургійного та банківського секторів, оборонки. У той час, як віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко багато місяців вів переговори з МВФ, Азаров та його російський колега Владімір Путін часу на балачки не гаяли. У середині червня Україна отримала два кредити з державного російського банку «ВТБ» в розмірі 2 мільярди доларів кожен: один на латання бюджетних дір і другий на будівництво в країні атомних електростанцій.

Ніна Єґлінскі, Financial Times Deutschland (Німеччина)