История Колесникова – Пенчука или почему мстительная крыса никогда не станет львом

Kolesnikov Boris2 О деле Бориса Пенчука как-то очень быстро все забыли. А зря, дело это очень ярко характеризует как власть ушедшую, так и власть нынешнюю. И это дело не оставляет иллюзий: никакой власти верить нельзя, вся она отнюдь не от Бога, но точно, что от лукавого. На примере Пенчука жители Украины надолго запомнят, что давать показания против представителей власти нельзя никогда. Потому что власть, «оранжевая» или «голубая» между собой всегда договорится, а сидеть придется вам.

Напомним, что Борис Пенчук сразу после победы Ющенко на президентских выборах выступил с обвинениями в адрес нынешнего вице-премьера Бориса Колесникова, а также дал показания о том, что Колесников вымогал у него акции ТЦ “Белый лебедь”. По обвинению в совершении этого преступления Борис Колесников был арестован и провел в киевском СИЗО 4 месяца. О виновности Колесникова тогда громко кричали все кому не лень. Начиная с Ющенко, кончая Порошенко и прочей нечистью. В свое время «ОРД» посвятил этому «делу» немало статей. В частности http://ord-ua.com/2007/12/13/vladimir-bojko-prozrinnya-penchuka-trapilosya-pid-orudoyu-brodskogo-za-uchastyu-balogi-7/

В апреле 2008 года Генпрокуратура предъявила Пенчуку обвинение в даче ложных показаний по делу одного из лидеров Партии регионов Бориса Колесникова. А 22 октября 2008 года дело в отношении Бориса Пенчука с обвинительным заключением было передано из прокуратуры в Ворошиловский районный суд Донецка. Пенчук обвиняется в преступлениях, предусмотренных ч. 4 ст. 189 (“вымогательство”) и ч. 2 ст. 383 (“заведомо ложное сообщение о совершении преступления”) Уголовного кодекса Украины.

Борис Пенчук, выслушав приговор, заявил о том, что он обязательно его обжалует. “Это 37-й год. Я не совершал никакого преступления “, — сказал он, напомнив, что председательствущая на суде судья Ирина Бухтиярова является героиней изданной им книги “Донецкая мафия”.

“Все то, что вы здесь увидели — это фарс. Фигурант книги “Донецкая мафия” гражданка Бухтиярова сегодня выполнила политический заказ донецкой мафии”, — сказал тогда Пенчук журналистам. И получил 8 лет тюрьмы. Что примечательно, ни Порошенко, ни Пискун с Шокиным, ни Луценко абсолютно ничем не поплатились за это дело. Видимо как-то смогли договориться с Колесниковым. А посадили в результате Пенчука, который в этом деле был просто стрелочником. И никто из вышеперечисленных граждан, что тоже примечательно, и пальцем не пошевелил, чтобы спасти Пенчука от тюрьмы. Хотя, тогда, в 2005 гарантировали этому человеку полную безопасность.

В апреле 2009 года апелляционный суд Донецкой области изменил приговор Пенчуку в части назначенного наказания. Вместо 8 лет дали 6. А 23 февраля 2010 года Верховный Суд Украины приговор первой инстанции и апелляционного суда приговор отменил, дело в части приговора по статье 189 ч. 4 УК Украины («вымогательство») закрыто. Пенчук осужден по статье 383 ч.2 (“заведомо ложное сообщение о совершении преступления”) к четырем годам лишения свободы. Затем, на основании статьи 82 Пенчуку заменяют неотбытую часть срока в виде лишения свободы на исправительные работы сроком на 2 года по месту работы с отчислением в доход государства 20% от суммы заработка. К тому времени Пенчук отсидел уже 19 месяцев. Напомним, что Колесников отсидел 4 месяца. Вот такая арифметика. Если «посадил» олигарха – то отсидишь почти в пять раз больше. Хотя, подчеркнем, те кто действительно «посадил» тогда Колесникова – в тюрьме не отсидели ни дня.

Казалось бы, все, история закончена. Колесников удовлетворился местью, Пенчук и все остальные граждане поняли, что давать показания на сильных мира сего в Украине – это самоубийство. Мафия, короче, бессмертна и неуязвима. А украинская мафия – круче всех. Ан нет. Как оказалось, Колесников, несмотря на его нынешние попытки представить себя человеком европейским и даже цивилизованным – на самом деле весьма мелочный типок. Как выяснилось, 19 месяцев заключения Пенчука Колесникову показалось мало. Он хочет, чтобы Пенчук то ли досидел, то ли просто не дожил до освобождения.

Дело в том, что Богунский райсуд города Житомира, принимая решение о замене неотбытой части наказания более мягкой, руководствовался не только решением Верховного Суда по этому делу, но и ходатайствами администрации колонии в которой сидел Пенчук и наблюдательной комиссии исполкома, в которых сообщалось, что Пенчук за время «отсидки» режим не нарушал, взысканий не имел, имел 2 поощрения и стал «на путь исправления». Представитель прокуратуры, присутствовавший на том заседании Богунского райсуда никаких возражений против этого не имел и Печука решением суда отправили из колонии «на химию». И вдруг, через три месяца, ни с того, ни с сего, прокурор Житомирской области Франтовский подает ходатайство на постановление Богунского райсуда «по нововыявленным обстоятельствам». Как выяснилось, «обстоятельства» эти таковы. Сразу после выхода Пенчука из колонии, прокурор Франтовский был сильно бит в Киеве за то, что не предотвратил выход Пенчука на свободу. Негодовал не только мстительный Колесников, но и «замочившие рога» в этом деле замгенпрокурора Ренат Кузьмин со своими холуями типа Ленского и компании. И началось соревнование всяческой служивой мрази под лозунгом «Как сделать приятно Колесникову и Кузьмину и опять посадить Пенчука?». «Душили» всех, кто был причастен к принятию решения об освобождении Пенчука. Судья оказалась принципиальной и своей позиции не изменила. И на нее начались гонения. Департамент исполнения наказаний начал дикие репрессии против администрации и заключенных, находящихся в колонии, где отбывал наказание Пенчук. Компромат на Пенчука выбивали дубинками из заключенных и увольнениями сотрудников. Выбить ничего не удалось, но новой администрации колонии удалось «родить» удивительный документ под названием «приказ в.и.о. Начальника управления Государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний в Житомирской области № 95 от 03.06.2010 года, которым поощрения Пенчуку, задним числом … отменялись! Далее предоставим слово юристу, который прокомментировал эту ситуацию: «Спочатку хочу зупинитись на законності та обґрунтованості прийняття рішення про скасування заохочень, які Були винесені Пенчуку Б.В. під час відбуття ним покарання.

В тексті наказу зазначено: „Під час перевірки матеріалів, щодо застосування до вищевказаного засудженого заходів заохочення було встановлено, що він двічі безпідставно заохочувався адміністрацією виправної колонії.

У порушення статті 130 Кримінально-виконавчого кодексу України 18.11.2009 та 10.03.2010, за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби № 11 лейтенанта внутрішньої служби Чернілевського В.Г. засудженого Пенчука Б.В., який за час перебування в установі не був працевлаштований на її виробництві, не брав участі у самодіяльних організаціях та навчанні, було двічі заохочено начальником колонії, а саме: оголошена подяка та надане право на додаткове тривале побачення за активну участь у роботах по благоустрою та проведення ремонтних робіт у житловій секції, що фактично, згідно статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України є обов’язком кожного засудженого.”

Проте, вищевказані відомості, які стали підставою для визнання недійсними застосованих до Пенчука Б.В., під час відбування покарання у виді позбавлення волі в Житомирській виправній колонії (№ 4) заходів заохочення, не відповідають дійсності та є абсолютно необґрунтованими і безпідставними.

Адже, згідно Характеристики засудженого Пенчука Бориса Володимировича від 14.04.2010 року, затвердженої начальником Житомирської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області (№ 4), засуджений Пенчук Борис Володимирович:

„З 21.07.2009 року відбуває покарання в Житомирській виправній колонії (№ 4). За цей час характеризується позитивно. Порушень встановленого режиму тримання не допускав, стягнень не має. Два рази заохочувався адміністрацією колонії. Працевлаштований днювальним житлової зони колонії, до виконання своїх обов’язків ставиться сумлінно. Згідно вироку суду має позов у сумі 6768 грн., але виконавчі листи до установи не надходили. Приймає активну участь у суспільному житті колективу, у благоустрої житлових і побутових приміщень колонії.

За характером спокійний, врівноважений, цілеспрямований, має почуття гідності. В колективі засуджених злагідний, неконфліктний, з оточуючими будує рівні доброзичливі взаємовідносини. У спілкуванні з представниками адміністрації колонії ввічливий, тактовний, виконує законні вимоги. На зауваження реагує спокійно, приймає виважені рішення. До складу малих неформальних груп із негативною спрямованістю не входить. Приймає участь у програмах диференційованого виховного впливу “Фізкультура і спорт”, “Правова просвіта”. Завдання програм виконує в повному обсязі: проявляє корисну ініціативу при організації та проведенні спортивно-масових заходів, у вільний від роботи час читає багато книжок, дивиться новини, науково-популярні передачі, будує позитивні плани на майбутнє.”

Під час відбування покарання Пенчук Б.В. був працевлаштований в працюючу бригаду № 114 Житомирської виправної колонії (№ 4) і працював в клубі, бібліотеці та психологічному центрі колонії.

За активної участі Пенчука, була повністю відновлена і приведена в робочий стан вся електропроводка в психологічному центрі, з цільного гранітного каменю виготовлена полірована плита з надписом „Психологічний центр” та встановлена на фасаді адміністративної будівлі, проведені підготовчі роботи по покриттю підлог лаком в психологічному центрі, повністю приведений в робочий стан центр релаксації в психологічному центрі, відновлено та очищено всі м’які та корпусні меблі в психологічному центрі, замінено частину світильників, відновлено раніше непрацююче обладнання психологічного центру, постійно виконувалися необхідні господарські роботи, пов’язані з повноцінним функціонуванням психологічного центру, а також щоденні прибирання його приміщень, відновлена і повністю реконструйована система водопостачання у всіх адміністративних будівлях колонії.

Таким чином, цілком очевидним є те, що відомості викладені в Наказі № 95 від 03.06.2010 року є вигаданими, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, тлумачення „активної участі у роботах по благоустрою та проведення ремонтних робіт у житловій секції”, як обов’язку кожного засудженого згідно ст. 118 КВК України, яке вказане в Наказі № 95 від 03.06.2010 року, є цілком хибним та не відповідає тексту статті, оскільки згідно ч. 5 ст. 118 КВК України, засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених.

Отже, як видно зі змісту вказаної норми, засуджені можуть залучатися до виконання таких робіт, а не зобов’язані виконувати їх постійно на протязі всього часу відбування покарання у виді позбавлення волі.

До того ж, в даному випадку мова йде не просто про участь у роботах по благоустрою та проведення ремонтних робіт у житловій секції, а про активну участь у таких роботах. В свою чергу, активна участь у тих чи інших роботах є одним з критеріїв сумлінності ставлення засудженого до праці, яке передбачає добросовісне виконання трудових обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 130 КВК України, заходи заохочення можуть застосовуватися до засуджених за сумлінну поведінку і ставлення до праці.

Як видно з усього вищевикладеного, вказані умови застосування заходів заохочення до засуджених, були виконані Пенчуком Б.В. в повному обсязі, в зв’язку з чим адміністрацією колонії і було застосовано до нього такі заходи заохочення, як подяка та надання додаткового короткострокового побачення.

Ні Кримінально-виконавчим кодексом України, ані жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено, що Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в областях, в тому числі і Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області, мають права чи повноваження визнавати недійсними заходи заохочення, застосовані до засуджених, які відбувають чи відбували покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, якщо уявити, що заходи заохочення були застосовані до засудженого Пенчука Б.В., під час відбування покарання у Житомирській виправній колонії (№ 4) безпідставно, то навіть в такому випадку Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області не мало будь-якого права чи повноважень визнавати їх недійсними, так як Кримінально-виконавчий кодекс встановлює право органів з питань виконання покарань лише застосовувати заходи заохочення до засуджених, і не встановлює право визнавати вже застосовані заходи заохочення недійсними.

Отже, видавши Наказ № 95 від 03.06.2010 року, яким визнано недійсними заходи заохочення, застосовані до засудженого Пенчука Бориса Володимировича начальником Житомирської виправної колонії (№ 4) від 18.11.2009 року та 10.03.2010 року, Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області грубо порушено Конституцію України та Кримінально-виконавчий кодекс України.

Всі ці питання прокурором при прийнятті рішення про наявність, так званих „ново виявлених обставин” не були перевірені та враховані.

Тепер, що стосується законності та обґрунтованості безпосередньо подання прокурора Житомирської області за нововиявленими обставинами в порядку ст. 405-5 КПК України на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 22.04.2010

Дане подання було складене прокурором на підставі матеріалів, які надійшли з Житомирської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Згідно постанови прокурора від 07.06.2010 року про проведення розслідування ново виявлених обставин, прокурор прийняв рішення про призначення розслідування „розглянувши наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області від 03.06.2010 року „Про визнання недійсними заходів заохочень застосованих до засудженого Пенчука Б.В.”

Але, згідно ч. 1 ст. 400-8 КПК України „Заяви про перегляд справи заінтересовані особи, підприємства, установи, організації і посадові особи подають прокуророві.”

Тобто, підставою для винесення постанови про призначення розслідування нововиявлених обставин повинна бути заява про перегляд справи заінтересованої особи, підприємства, установи, організації і посадової особи, а не наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області від 03.06.2010 року „Про визнання недійсними заходів заохочень застосованих до засудженого Пенчука Б.В.”

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області від 03.06.2010 року „Про визнання недійсними заходів заохочень застосованих до засудженого Пенчука Б.В.” був наданий Житомирському прокуророві з нагляду за додержанням закону при виконанні судових рішень у кримінальних справах Руденку В.І. на його усний запит 07.06.2010 року. Але, на підставі чого прокурор Руденко В.І. робив „усний запит”? В межах якої перевірки прокурор витребовував наказ? Чим керувався прокурор, коли робив цей усний запит?

Дивує також той факт, що прокуророві на його „усний запит” направлялась „копія наказу”, а при прийнятті рішення про призначення розслідування ново виявлених обставин, прокурор розглядав оригінал наказу. Принаймні, так вказано у тексті постанови.

Згідно ч. 3 ст. 400-8 КПК України: „Про призначення розслідування нововиявлених обставин, виноситься постанова, і розслідування провадиться за правилами, встановленими цим Кодексом для проведення досудового слідства”. Як вбачається з матеріалів справи, постанову про призначення розслідування нововиявлених обставин було винесено 07.06.2010 року. І в цей же день, фактично без будь-якого розслідування за правилами, встановленими для проведення досудового слідства, вже було складено висновок про наявність нововиявлених обставин по справі щодо Пенчука Б.В. Тобто, прокурором було грубо порушено кримінально-процесуальні норми щодо порядку проведення розслідування за нововиявленими обставинами.

Після, так званої перевірки Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, й прокурор Житомирської області продовжує, грубо порушувати діюче кримінально-процесуальне законодавство.

Згідно ст. 1 Кримінально-процесуального кодексу України: „Призначення Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах.”

Провадження у кримінальній справі Пенчука Б.В. було закінчено 23.02.2010 року Ухвалою Верховного Суду України. Всі наступні дії стосувалися вже не провадження у кримінальній справі, а виконання вироку суду щодо Пенчука Б.В.

За нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті лише судові рішення прийняті за результатами розгляду кримінальних справ по суті — обвинувальні та виправдувальні вироки, ухвали та постанови про закриття кримінальної справи, а не в якому разі постанови суду, пов’язані з виконанням цих рішень.

Прокурор у поданні зазначає, що постанова Богунського районного суду м. Житомира від 22.04.2010 року стосовно Пенчука Б.В. підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 400-5 КПК України (а.с. 4). Але, згідно п. 3 ч. 1 ст. 400-5 КПК України в старій редакції, або п.3 ч. 2 ст. 400-5 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2453-VІ від 07.07.2010 року: „Нововиявленими обставинами визнаються:

3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.”

Згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 22.04.2010 року Пенчука Б.В. не було засуджено або виправдано. Більше того, Пенчук Б.В. станом на 22.04.2010 року не був підсудним. Він був особою, що вже відбуває покарання, тобто засудженим.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що перевірка за нововиявленими обставинами була проведена прокурором з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства, а також те, що постанова Богунського районного суду м. Житомира від 22.04.2010 року відносно Пенчука Б.В., була прийнята в зв’язку з виконанням вироку суду, і не стосувалась питання правильності або неправильності засудження і виправдання Пенчука Б.В., а тому до неї не можуть бути застосовані правила перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.»

Тем не менее, несмотря на абсолютно-аргументированный вывод юриста о незаконности пересмотра решения суда относительно смягчения наказания для Пенчука – дело рассматривается в суде и Пенчук имеет все шансы вновь оказаться за решеткой. Потому что, несмотря на все громкие завления нынешней власти о «торжестве закона», на самом деле сейчас наступило торжество беспредела. Беспредела Колесникова, Кузьмина и им подобных. Вероятно, и Колесников, и Кузьмин полагают, что уничтожая сейчас Пенчука они показывают свою силу и мощь. На самом деле они показывают свою трусость и позорную мелочность. Два раза, как известно, даже повинную голову не секут. И мстительность свойственна людям слабым и ничтожным. И почему весь гнев «донецкой» ГПУ вдруг обратился на беззащитного Пенчука, а не Генпрокурора того времени Пискуна или его зама Шокина, не на министра внутренних дел Луценко? Боязно? Или они принесли некое непубличное «покаяние»? Ручку Колесникову поцеловали или что-нибудь пониже? Слова у «регионалов» сейчас весьма и весьма красивые. О торжестве закона, о реформах и порядке. Но человек проявляется в действиях. И действия «регионалов» показывают, что не стали они цивидизованными «государственными» людьми, а как были, так и остались мелочным злобным ворьем. Которое рано или поздно, само же себя и сожрет.

Станислав Речинский, «ОРД»

Книгу «Донецкая мафия» готовят к изданию за рубежом

«Донецькі» продовжують цькувати Пенчука

Донецька прокуратура шантажує сім’ю Пенчуків

«Донецькі» forever! Генпрокуратура порушила справу за фактом фальсифікації «справи Колесникова»

Донецкие мстят. Пенчук, обвинявший Колесникова в вымогательстве, объявлен в розыск

Пенчук говорит, что Луценко брал его в заложники

Викрали автора «Донецької мафії»

В Донецке политзеку Пенчуку вызвали скорую

Політрепресії! Видавця книги «Донецька мафія» Бориса Пенчука засуджено до 8 років позбавлення волі

Адвокати Пенчука обіцяють його захистити у Верховному Суді від помсти Колеснікова

Борис Пенчук не вимагав у Колеснікова гроші