Єгор Превір: «Просив міліціонерів викликати „швидку“, а вони знову починали бити» #Євромайдан

19 грудня 2013 року Печерський райсуд Києва звільнив з-під варти активіста Майдану 27-річного Єгора Превіра. Він визнав, що брав участь у груповому порушенні громадського порядку 1 грудня біля Адміністрації президента. Заплатив 850 грн штрафу.

— Іншого виходу в мене не було, — каже Єгор. Зустрічаємося в адвокатській конторі «Юридичні традиції», представники якої захищали його в суді. На лобі має ґулю і крововилив у лівому оці. — Слідчі казали адвокатам: «Або платите штраф, або всі співробітники „Беркуту“, які під адміністрацією отримали травми, ляжуть на ваші плечі. Ми знайдемо осіб, які дадуть потрібні докази». На очних ставках «беркутівці» розказували, що я бив їх дерев'яною палицею, розпилював в очі сльозогінний газ. Що впізнали мене за кольором волосся і неголеним обличчям. Та на відео видно, що я був у будівельній касці та протигазі.

Секретарка заносить чорний чай із лимоном. Єгор повільно розмішує цукор у чашці.

— Мій батько працює рятувальником. Він чергував на Майдані у ніч на 30 листопада, коли «беркутівці» побили демонстрантів. Удома розказав про все. 1 грудня після обіду я поїхав на Майдан, хоч раніше навіть не думав. Там зустрівся із сестрою і батьком. За кілька годин по гучномовцю передали, що на Банковій починаються заворушення. Пішов туди. Було страшно. Вибухали димові шашки і шумові гранати. Дихати не було чим: скрізь стояв дим. Здавалося, що попав на війну. Мітингувальників від будинку Адміністрації відділяв кордон міліції. Після 16.00 вони розступилися і дали дорогу трьом сотням «беркутівців». Ті бігли й били всіх, хто потрапляв під руку. Двоє повалили мене на землю. П'ятеро оточили і почали бити. До них приєдналося ще семеро. Знав, що в таких ситуаціях треба зігнутися в позу зародка і закрити обличчя руками. Колінами обхопив лікті. Скільки били, не знаю. Тоді хвилина здавалася годиною.

Єгор знепритомнів, отямився біля Будинку з химерами.

— Там 2,5 години у наручниках лежав на асфальті. Під мною була калюжа крові, що текла з лоба, носа, рота, розсіченої брови. Коли просив міліціонерів викликати мені «швидку», вони знову починали бити. За якийсь час розвели мені ноги і на кожен суглоб стали по «беркутівцю». Ще один наступив на щелепу.

«Швидку» викликали після того, як непритомний Микола Лазаревський почав трястися. Злякалися, що помре. Мене теж посадили в машину під конвоєм і в наручниках. Повезли в Шевченківський райвідділ, звідти в Голосіївський. Допитували і фотографували. Близько четвертої ранку приїхав державний адвокат. Сказав: «У мене така тактика: розраховуй на найгірше, але надійся на найкраще. Тебе два місяці протримають у СІЗО, а потім дадуть вісім років. Але вір, що тебе випустять».

Повезли в ізолятор тимчасового утримання. Медики сказали, що мені треба в лікарню. Поклали в заґратовану палату. У ній лежали ще п'ятеро чоловіків, яких затримали біля адміністрації. З нами постійно було троє міліціонерів. Двоє стежили з камери відеоспостереження. На судових засіданнях двічі непритомнів. Під час третього — суддя дозволив давати покази сидячи.

Лікарі діагностували у Єгора Превіра струс мозку, перелом носа, контузію ­лівого ока.

— Обличчя і голова були в гематомах, вони вже майже розсмокталися, — каже постраждалий. — Три тижні лікарі заборонили читати і дивитися телевізор. Коли хоч трохи почитаю, ріже в очах, течуть сльози, перед очима все розпливається. Голова часто болить. Щодня п'ю антибіотики і знеболювальні.

Один із друзів розказав про мене своїм сусідам. Минулого тижня, коли на Майдані виступав Святослав Вакарчук, вони пішли туди збирати гроші мені на лікування. За вечір зібрали 8 тисяч гривень. Наступного дня принесли величезний кульок грошей.

Світлана Корженко, gazeta.ua

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 24-12-2013 22:01 |  переглядів