Кличко, Тягнибок та Яценюк вже могли бути владою — історик Олег Однороженко. Колаж #Євромайдан

Олег Однороженко, 39 років, історик. Народився 1974 року у Харкові в сім’ї робітників. Баби й діди — селяни з півдня Харківщини. Один з ініціаторів відновлення організації "Патріот України” у 2004 році та створення Соціал-національної асамблеї у 2008-му. Зараз — їхній ідеологічний референт. З 2005 року працює в Інституті української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН. Старший науковий співробітник. Відповідальний редактор видання «Сфрагістичний щорічник” та член редакційних колегій ряду видань з історії в Україні та Польщі. Автор десяти монографій та близько ста наукових статей. Коло наукових інтересів — геральдика, генеалогія, сфрагістика, історія еліт, релігієзнавство. Живе в Києві й Запоріжжі з дружиною і трьома дітьми: Ярославою 2000-го, Богданою 2007-го та Володимиром 2012 року народження. Член заснованої народним депутатом від Партії регіонів Вадимом Колесніченком організації „Русскоязычная Украина” журналіст Володимир Корнілов назвав Однороженка ключовою фігурою в організації масових бійок із міліцією 1 грудня 2013 року. 23 грудня Однороженка заарештовано й узято під варту. Дзержинський райсуд Харкова змінив запобіжний захист у справі з 2009 року, за якою той підозрюється в нанесенні тілесних ушкоджень. За словами адвоката, суд ніяк не обґрунтував потребу зміни запобіжного заходу на тримання в СІЗО і не пояснює, чим не влаштовували поруки народних депутатів.

Чому ви названі головним організатором заворушень на Банковій 1 грудня 2013 року?

— Я з автором не знайомий. Він — одіозний представник інтересів Кремля. Має якийсь упереджений інтерес до мене. Побачив на фото, що я був на Банковій, і вибудував собі ланцюжок: бійка — організація — ідеолог. Десятки людей мені слали його статтю та її передруки у прокремлівських виданнях. З цього приводу моя персона точно не заслуговує на таку увагу.

Які люди й угрупування були на Банковій у неділю 1 грудня?

— Ніякого узгодження й координатора не було. Патріотична молодь спонтанно пішла до адміністрації президента. На Майдан від початку стікалися не колони, а маси людей. Частина лишилася слухати опозиціонерів, а рішучіші й обуреніші пішли під Кабмін і до адміністрації президента. Точно так само, як на акції“Україна без Кучми». Бо адміністрація — символ влади. Її взяття має великий сенс.

Серед радикалів були люди, що прагнули лише зчинити бійку й не більше?

— Не було.

А були заворушення наслідком провокації?

— Ні. Обурена молодь вийшла помститися міліції, із програмою-максимумом скинути режим. Серед учасників сутичок було багато постраждалих під час розгону Майдану 30 листопада, а також їхніх знайомих, друзів і родичів.

Чому вони так маскуються?

— Це звична практика усіх протестних рухів в Україні. Не знають про це, мабуть, лише люди, що вперше вийшли на протестні акції. Коли ти в масці — тебе важче розпізнати на зйомках, і притягти до"відповідальності". Дурниці кажуть, що коли нічого не порушив, то ніхто тебе не пресуватиме. Законодавство в цій державі таке, що в нас усе незаконне. Вийшли в кількості більше трьох — правопорушники. Співоча опозиція"діє в рамках законодавства"? Та те, що намет на тротуарі — вже поза рамками. Навіть не кажу про перекриття вулиць. Кому потрібне щастя, щоб тебе потім шукали, страхали твоїх родичів і співробітників? Але спробуйте тепер це пояснити звичайним майданівцям.

Протистояння на Банковій — єдиний позитивний результат за місяць Майдану. Діяли там ті самі"провокатори", які зайняли для мітингарів Київраду й Будинок профспілок. Якби не зрада опозиції, скоріш за все, вона засідала б не в КМДА, а диктувала свої умови владі з Адміністрації президента чи Кабміну. А то й просто приймала б капітуляцію. Недосяжним це не було.

Як мала діяти опозиція того дня?

— Оголошене нею блокування адмінбудівель — правильна ціль. Так само як і ті заходи, що проводила активна молодь і якій опозиція мала принаймні не заважати, а ще краще -  допомогти. Сотня депутатів, що мають недоторканість, набагато легше і швидко могла б домовитися з міліціонерами, що охороняли 1 грудня урядові будинки. Вся Україна сподівалася на успіх революції. Опозиція сама весь час уживала революційну риторику, але так і не перейшла до дій. Якби вона пішла з протестним народом до змін — уже була б владою. Натомість програє на всіх фронтах.

Деякі опозиціонери озвучували толкові речі, але в цілому опозиції революція не треба. Їй треба виторгувати вигідніші позиції під 2015 рік. Хочуть мати майданчик для торгів із Януковичем. Великий Майдан нібито покаже владі, яка сильна в опозиції підтримка. Хоч насправді то не підтримка опозиції, а обурення Януковичем. Настав Майдан — і опозиція виплила на цій хвилі, бо інших публічних лідерів нема.

Та й врешті, яка стратегічна мета опозиції — революційні зміни? Ні. Вони просто хочуть прийти на зміну Януковичу, опанувати корумповану державну машину.  Луценко знову очолить Міністерство внутрішніх справ, Порошенко повернеться до Кабміну, хоч і не"азаровського", але робитиме те саме. Треба зрозуміти: «Янукович»,"Азаров","Клюєв","Захарченко","Табачник" — це не тільки індивідуми, це — посади, о́брази. За великим рахунком немає жодної різниці, хто гратиме ці ролі -"регіонали" чи їхні опозиційні копії. Тому жодного"беркутівця" не покарано, а людей продовжують ловити.

Що потрібно Майданові, щоб бути дієвішим?

Режим Януковича має з України колосальні прибутки,  тому добровільно ніколи не позбудеться влади. Навіть якщо на Майдані танцюватимуть 10 мільйонів чоловік.

Спілкувався Северин Наливайко

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 29-12-2013 14:19 |  переглядів