Катеринчук: Співпраця з Регіонами — це був злочин... керівництво НСНУ має піти у відставку

Інтерв’ю з головою виконкому партії “Народний Союз Наша Україна” Миколою Катеринчуком

Миколо Дмитровичу, Ваш прогноз щодо майбутнього з’їзду...

Я очікую від з’їзду відвертої дискусії... По-перше, ми маємо викрити причини – чому партія перебуває в кризовому становищі. По-друге, визначити шляхи виходу з цієї кризи. І третє, з’їзд має прийняти рішення про опозиційність, визначити напрямки опозиційної діяльності.

Також треба ухвалити рішення щодо зміни керівництва партії. Ми маємо визнати свої помилки, заявити про те, що маємо потенціал, аби змінитися, і привести до керівництва партії нових людей – з новими ідеями та новими підходами. І головне, щоб ідеологічна частина партії отримала перемогу.

У будь-якій демократичній партії, якщо керівництво партії не впоралося із поставленими завданнями, воно має йти у відставку. Принаймні заявити про таку відставку.

Та модель управління, яка є в партії, не дає можливості приймати рішення, що відбивають інтереси й вимоги суспільства щодо нашої політичної діяльності. Нам потрібно змінюватися. Для цього пропонується внести кардинальні зміни до статуту щодо формування керівних органів партії через таємне голосування, щодо обсягу повноважень, які делегуватимуться керівним органам. Щоб з’їзд був керівним органом партії, на якому мають ухвалюватися основні рішення, у тому числі й щодо складу президії.

Ми також маємо дати відповідь на питання щодо Президента і партії. Президент у своєму виступі виклав свою стратегію розвитку. Якщо буде зроблено все, що він запропонував, тоді я не бачу перешкод, аби він реально очолив партію. Якщо цього реально не буде зроблено, то, думаю, Президент подумає, чи пов’язувати йому майбутнє зі своєю партією.

Чи відбудеться оновлення керівництва?

Я переконаний, що воно має відбутися. А що буде – не знаю...

Ви виступаєте за таємне голосування в кадрових питаннях. Чому саме за таємне?

Таємне голосування максимально демократичне. УНП, НРУ, деякі інші партії обирають голову закритим голосуванням. І чому ми маємо створювати велосипед, який дає можливість контролю над партійними рішеннями? Вони мають контролюватися тільки позиціями, принципами та ідеологією делегатів. Тому я за те, щоб і на з’їзд делегати обиралися таємним голосуванням, і ключові питання приймалися у таємному режимі.

Ви кажете, що за умови оновлення керівництва “Нашої України” Президент очолить партію. Тож Президент має бути у опозиції? І чи це не українське ноу-хау – Президент, інститут влади, в опозиції до іншого інституту влади?

Змінилася Конституція, а ми самі підходи не змінили. За обмежених повноважень Президента він має спиратися більше на політичні інструменти для реалізації своєї програми, з якою він ішов до виборця. Можна не декларувати, що Президент у опозиції, але його дії, його заяви будуть опозиційного змісту та характеру. Це необхідно для захисту його політичного курсу, який піддається ревізії з боку Партії регіонів. Скажімо, буде ветований бюджет. Це опозиційний вчинок Президента чи ні? Якщо Президент критикує ціну на газ у 135 доларів, це опозиційні заяви? Якщо Президент не погоджується з темпами просування в СОТ, це опозиційні прояви?

Не можна думати, що в нас є інститут Президента і він може бути аполітичний. Так можна було вважати, коли в нас була президентсько-парламентська республіка і в Президента було достатньо конституційних повноважень, щоби впливати на політичні процеси. А зараз він має спиратися на партію. І питання – чи стане він її реальним лідером, – це ключове питання з’їзду.

Якщо Президент відмовиться від впливу на партію, то з’являться інші лідери, які демонструватимуть таку опозиційність.

У Франції Президент не мав більшості, у Польщі Президент не мав більшості, але привів свою країну в ЄС та НАТО...

Ми вже бачимо, як зупиняється рух до євроінтеграції. І я не бачу в Президента інструментів, окрім політичної партії, яка б включилася в дискусії з приводу НАТО, ЄС, доводила б рівень підтримки громадян у тих питаннях до критичної оцінки. Якщо Президент проголошує рух у Європу, а дії уряду – фактично тягнуть у протилежний бік, то, повірте, така політика нікому не потрібна.

Ваша партія практикує публічні дискусії одного члена з іншим на сторінках преси. І ви один з її учасників. Але Вам не здається, що такий внутрішньопартійний стриптиз шкодить партії? Ось Ви особисто не змогли домовитися з колегами, тому так все виходить...

Те, що дискусії щодо партійного будівництва виходять назовні, – не є нормальним. Але також не є нормальним, коли партія, народжена на Майдані і яка йшла на вибори з гаслами “Не зрадь Майдан”, починає бавитися у невизначеність. Шкодить партії, коли її окремі представники, незважаючи на те, що є рішення про неможливість коаліції з “Регіонами”, починають вести переговори, коли голосують за прем’єр-міністра Януковича.

Дискусія виходить назовні, коли політики не згодні з тим, що принципи порушуються. Саме такі дії розколюють партію, а не моя позиція чи позиція тих партійців, котрі давно вже в опозиції. Вони не уявляють собі, як це можна бути в коаліції з Партією регіонів, бо сповідують інші цінності. Я взагалі не знаю, як тепер пояснити суспільству після зроблених кроків, що ми здатні змінитися, зайняти принципову позицію і залишитися на ідеологічних засадах, які декларували раніше. Якщо мені хтось скаже, що Партія регіонів приведе мене в Європу з демократичними цінностями, то я в це не повірю, а дехто в це вірить. Ті, хто голосував за прем’єрство Януковича, пішли в цей уряд та обслуговували б цей уряд і далі, якби не було рішення партії про інше.

Тому в моєму розумінні, це – момент істини для всіх. Кожен має своє політичне обличчя, так само, як своє політичне обличчя має партія.

Можна було би зробити спокійно: ті політики, які мають своє обличчя, просто покладуть свої квітки й підуть з цієї партії. Я думаю, що так і буде, якщо на з’їзді не буде прийнято рішення про зміну керівництва та опозиційність.

Співпраця з “Регіонами” – оце був злочин, а не ті дискусії, які через ЗМІ ведуть лідери. Дискусія ведеться задля того, щоби не зруйнувати остаточно все що було набуте.

Чому ваша фракція не була надто яскравою в парламентській діяльності? З вісімдесяти штиків “Нашої України” відомі заледве десяток.

У людей немає драйву. Після тої ламки, коли пропонували здати мандати всім тим, хто не погоджується з позицією про участь у коаліцієї з Партією регіонів, люди налякані. Якщо порівнювати з минулим скликанням, з тією фракцією, яка три роки була в опозиції і не зламалася, що була згуртована навколо лідера та ідеї, то зараз фракція керується принципом – “аби не нашкодити собі”. Люди бояться не нашкодити, не хочуть казати очевидних речей. Немає розуміння, що ми прийшли боротися, відстоювати інтереси виборців, які нас делегували у владу. Є якесь м’яке сповзання у компроміси.

Коли Руслана мало не в трусах виступала на святкуванні СКМ, ви не зробили їй зауваження?

Перехід від громадського діяча до політика складний. Не всі можуть пройти цей шлях швидко. У моєму розумінні вона для себе визначилася, що вона більше артистка, ніж політик.

Є речі – неприпустимі, але вона як політик тільки формується.

А що заважає вам їздити по регіонах, проводити прийоми, працювати?

Є депутати, закріплені за певними округами. Але їздили тільки ті, хто відчував, що їм потрібно поспілкуватися з однопартійцями. Для серйозної системної роботи необхідна внутрішня мотивація.

А мотивація потрапити в наступний парламент не достатньо сильна?

Усі пам’ятають, як формувався список. Усі бачили, що більшість регіонів не отримали свого депутата. Це й спричинило, що слабка була кампанія. І зараз люди намагаються “прикріпитися” до регіонів та щось робити. Але це не той випадок, коли депутат, делегований від осередку, пройшов би певну партійну школу і відчував би політичну відповідальність. Регіони (тобто люди в регіонах. – Ред.) вимагають планової змістовної роботи кожного депутата.

Яким Ви бачите своє політичне майбутнє?

Якщо з’їзд не прийме ключових рішень, яких очікує суспільство, я думатиму щодо свого політичного майбутнього й шукатиму ту силу, яка допоможе мені реалізувати принципи та ідеологію, народжені на Майдані.

Ваш програмний комітет підготував тези про євроатлантичну інтеграцію. Як Ви бачите їхню реалізацію?

Є така програма. Програми наша партія навчилася писати краще за решту. Але проблема в іншому. Я б дуже хотів, щоб ми через цей з’їзд вийшли на інший рівень політики. Щоб партією управляли авторитетні політики, котрі б орієнтувалися на наших прихильників. Можна написати будь-яку програму, але для того, щоб повести людей, потрібно знаходити, вирощувати публічних політиків. Ми цим займемося.

В одній своїй статті Ви кажете, що партією рухає або інтерес, або ідеологія. Вам не здається , що Ви підміняєте поняття? У Європарламенті чимало людей, чиї компанії мають мільйонні обороти...

Вони не ставлять на перше місце інтереси, як це робиться в нас. Вони реалізують свій інтерес через ідеологію. Коли ми прийшли до коаліцією з Партією регіонів, то це що – була ідеологія? Ні це було домінування інтересів. Я переконаний, що інтереси будуть, але реалізація їх має йти через ідеологію.

Чи одностайні “нашоукраїнці” щодо намірів скасувати політичну реформу?

Якби Президент хотів скасувати реформу, то зробив би це в грудні 2005 року. Я особисто підготував конституційне подання, але Президент не пішов на це, бо воно відтворює стару модель монополізації влади та повернення часів Кучми. Порошенко, заявляючи про наміри порушити на з’їзді питання щодо скасування реформи, мав на увазі її продовження. Політики шукають результативної системи управління. Ми вимушено перед третім туром президентських виборів пішли на підтримку ганебних змін у Конституцію, але зараз слід думати, як поглиблювати демократію.

Розмовляла Лана Самохвалова

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 10-11-2006 19:10 |  переглядів