Таке буває, коли слуги путіна в українському парламенті імплементують «під копірку» російські закони. Розслідування

Правовий дадйджест до вашої уваги.

Про очікувану судову практику в справах ст. 283 -2 КУпАП, а точніше «Особливості провадження у справах за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації».

Прочитав деякі зміни до законодавства, тепер розумію, чому раніше закон не був обнародований. Зараз юристи — від адвокатів-практиків кримінально-правової спеціалізації до слідчих суддів читають й формують власне бачення прийдешніх судових перегонів. І скажу я вам, що критики немає меж.

I) Почнем хоча б з того, що «особливий порядок розгляду» чомусь містить процесуальний порядок зверенння до суду представників ТЦК з «позовною заявою». Це перше, що кидається в очі, бо за теорією права, позов [actio] — спір про право, про захист суб'єктивного права, що використовується суб'єктом звернення з метою захисту власного особистого майнового/немайнового права, використовується в диспозитивних процесах адміністративного, господарського, цивільного права. В кримінальному праві існує цивільний позов в кримінальній справі (відшкодування шкоди). Класифікація позову розділяє на віндикативні(відшкодування) й негаторні (зобов'язальна дія) позови .

Сама правова природа звернення у вигляді позову представником ТЦК є помилковою з тих питань, з яких він звертатиметься до суду.

ІІ) Далі, мені цікаво подивитися на реакцію судді, який читає ці новелли, де суддям прописують конкретні форми й види його рішення, звужуючи таким чином його судочинні повноваження. Так це не працює шановні. І це не випадок lex specialis derogat lex generali- перевага спец. норми над загальною. Бо застосування заходів має бути не в колізії з нормами статей Конституції (154, 64), видів адміністративного стягнення, передбаченого тим самим КУпАПом, а виходчи з усього чинного законодавства й в першу чергу, яке охороняє право й свободу судової гілки влади приймати рішення іменем України.

III) Обмежння судів строками розгляду(30 днів, 15 днів) аж ніяк не повпливає на реальну картину роботи судів — суддів не побільшало останнім часом й наплив таких справ + поточна робота свідчить про нереальність цього дотримання. А "розумність строків розгляду " ніхто не відміняв.

IV) Враховуючи положення ст 265-1, 265-2 КУпАП поняття «обмеження» та «позбавлення» права керування не є тотожними, а тому вилучення посвідчення водія, так само, як і тимчасове затримання ТЗ — не буде законними. Отже, які правові наслідки такого «обмеження» чітко законодавцем не визначені. Тому, викликає питання реалізація "негайного виконання рішення суду [ч 12 ст 283-2]", — ЯК?! Це при тому, що законодавець заклав корупційні ризики припинення такого «тимчасового обмеження», адже відбуватиметься він не за спливом строку судового рішення [як за аналогією з запобіжними заходами в кримінальному процесуальному праві в термін 2 місяці] а до моменту «відкликання вимоги уповноваженим представником ТЦК» [ч 11]. Але ж, попередньо це називалося «позовною заявою», чи «вимога» це про щось інше? Тоді питання, якщо суд наклав обмеження, — рішення набрало чинності, опубліковано в ЄРСР, то потім «вимога» ТЦК скасовує ріщення? Чи відміняє? Чи що воно таке? Вимога до кого? До суду? Тоді, в якій формі вона має бути оформлена, в тій самій що і позовна? Чи ніт? Одним словом ви мене зрозуміли...