Гладчук і журналісти протестували біля Генпрокуратури проти переслідувань «тендерної мафії»

8 жовтня біля Генеральної прокуратури України пройшов мітинг на захист свободи слова та проти переслідувань журналістів «тендерною мафією», в якому брали участь члени ВО «Молодь – надія України». Ця організація, очолювана редактором Sprotiv.org Вадимом Гладчуком, відома тривалою мітинговою війною проти Тендерної палати України.

Пікетувальники вимагали від ГПУ розглянути заяви журналістів, у якій вони просять захистити їх від «тендерної мафії», до якої, за словами Вадима Гладчука, належать «почесний президент Тендерної палати України (ТПУ) Олександр Ткаченко (8 номер у списку КПУ) та фактичний власник і розпорядник ТПУ Антон Яценко (79 номер списку БЮТ)» З цими особами, за словами пана Гладчука, пов’язують найкричущі факти переслідування журналістів, цькування та підкупу ЗМІ».Серед постраждалих журналістів – Андрій Марусов, Владислав Зубар, Юрій Шеляженко і сам Вадим Гладчук, за словами якого, їм навіть погрожували вбивством. Пан Олександр Ткаченко навіть напав на Гладчука, розбив його фотоапарат і мобільний телефон.

«Протягом останнього часу я здійснюю журналістське розслідування сфабрикованої кримінальної справи проти парламентського журналіста Вадима Гладчука за брехливими звинуваченнями громадянки Віри Пстрак, що є давньою знайомою президента Тендерної палати України Олександра Ткаченка. 12 вересня 2007 року я отримав мобільним телефоном та по інтернету попередження з погрозами вбивства. Автором погроз, я припускаю, є Віталій Пстрак», – заявив Юрій Шеляженко.

Андрій Марусов відомий тим, що за неповні три місяці 2006 року проти нього було подано загалом 56 позовів про захист честі, гідності та ділової репутації. Позивачами були чотири особи — спілка громадських організацій «Тендерна палата України», ТОВ «Європейське консалтингове агентство», ТОВ «Центр тендерних процедур» і Володимир Врублевський. Переважна більшість позовів (49) стосувалися журналістського розслідування ситуації у сфері держзакупівель, матеріали якого розміщувалися на веб-сайті «Е-Урядник». Особливістю позовів було те, що вони спрямовувалися одночасно до двох районних судів Києва — Деснянського (30 позовів) та Оболонського (23). Тому розгляд справ у суді Оболонського району, де відповідач не проживає, відбувалося без його участі й, отже, позбавляло можливості відстояти свою правоту. Як наслідок, уже на початок 2007 року Оболонський суд ухвалив вісім рішень не на користь Андрія Марусова, тоді як у Деснянському суді було ухвалено п’ять рішень, в яких позивачам у задоволенні їхніх вимог було відмовлено.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 9-10-2007 7:05 |  переглядів