Як ворог свободи слова і двоє «кримінальників» стали суддями

4 лютого Гаранта прорвало. Своїми Указами NN 86/2008, 87/2008 і 88/2008 Віктор Ющенко призначив суддями Конституційного Суду України громадян Бауліна Юрія Васильовича, Нікітіна Юрія Івановича та Йосипчука Олександра Семеновича. Рядові громадяни України ніяк не прореагували на цю звістку. Бо жодної реакції, ніж питання «Хто вони такі?», цей перелік не викликає.

Судді в нашій країні люди непублічні, як і здійснення правосуддя в цілому. На те є низка причин. По-перше, народ їх не обирає – їх пожиттєво призначає парламент. По-друге, нині Феміда часто вирішує справи шляхом зважування кинутих на шальки баулів з баксами – а гроші люблять тишу. Тому судді воліють не лізти під приціл телекамер та диктофонів, а їхні трудові біографії вдень з вогнем не знайти.

Як ворог свободи слова і двоє «кримінальників» стали суддями

Власне, дивно не те, що новопризначені тлумачі Конституції невідомі широкому загалу. Дивно те, що навіть досвідчені правники у більшості збентежені вибором Гаранта. Питання «Кто еті люді?!» актуальне для світил конституційного права так само, як і для хворого на правовий нігілізм «плєбсу».

Між тим пошуковик Google видає наступну інформацію. Олександр Йосипчук «засвітився» незадовго до виборів у Мукачево. «11 березня було знято з ефіру найпопулярнiшу телекомпанiю краю М-Студiо. Суддя Господарського суду в Закарпатській області Олександр Йосипчук відповідно до статті 66 (підстава для забезпечення позову) Господарсько-процесуального Кодексу України вжив заходів щодо забезпечення позову до Закарпатського РТПЦ» – читаємо у звіті Комітету виборців України за підсумками моніторингу передвиборчої ситуації у березні-травні 2004 року.

На «Телекритиці» збереглася копія новини з «Української Правди», яка, в свою чергу, цитує прес-службу блоку «Наша Україна»: «Акція проти опозиційного телеканалу має явно замовний характер і організована головою облдержадміністрації, головою обласного осередку СДПУ (о) Іваном Різаком. Різак за дорученням Медведчука проводить роботу по закриттю всіх електронних ЗМІ, які об’єктивно висвітлюють суспільно-політичні події в краї і виступають з критикою політики СДПУ (о) в області».

Ось тут опублікована стаття про діяння без п’яти хвилин конституційного судді:

Отже, Президент України послав працювати в Конституційний Суд за своєю квотою справжнього ворога свободи слова? Ні, скоріше, людину без принципів. Учора Йосипчук відпрацьовував замовлення Різака з Медведчуком. Сьогодні – представлятиме інтереси закарпатської «цімбори» з Секретаріату і тлумачитиме кожну статтю Конституції винятково в світлі керівних вказівок від Балоги.

Залишилося ще двоє невідомих. Обоє мають спільну рису. Вони – «кримінальники», тобто спеціалісти з кримінального права. Ця галузь, в принципі, є дуже далекою від конституційного права. Де логіка таких призначень? Хіба що керувалися хохмою: мовляв, державне управління в Україні тісно переплетене з криміналом. Але ж Конституційний Суд покликаний розривати корупційні тенета, а не зміцнювати їх...

Юрій Нікітін – колишній суддя Апеляційного суду Львівської області, був викладачем Академії суддів України з предмету «Судова практика по злочинах проти життя і здоров’я особи. Міжнародні стандарти дотримання прав і свобод людини в кримінальному судочинстві». Нині – суддя палати з кримінальних справ Верховного Суду.

До чого тут Конституційний Суд?

Юрій Баулін в біографічному довіднику LexQuorum: Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України. Професор кафедри кримінального права Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого. Закінчив Харківський юридичний інститут ім. Ф. Дзержинського, де у 1975-76 рр. працював асистентом кафедри кримінального права.

Також типовий «кримінальник». Навіщо було призначати цю людину суддею Конституційного Суду?

Напрошується проста відповідь: лояльність. Наш Гарант нічому не навчився під час кризи у КС і безплідних суперечок навколо указу про розпуск Верховної Ради. Не подіяло і оприлюднення «квартирних проблем» пані Станік та пана Пшеничного. Ющенко все ще хоче бачити суддями лояльних людей, а не визнаних авторитетів у галузі конституційного права.

Це «запаморочення від успіхів»? Чи підготовка до чергового кавалерийського наскоку на «конституційну реформу»?

Як би не було, Ющенко черговий раз дав макнути себе обличчям в грязюку. Саджаючи різних Гавришів, Йосипчуків та інших «суддів на замовлення» біля основи судової гілки влади, він сам же цю гілку під собою підпилює. А падати потім буде дуже боляче.

Не акцентуватиму на тому, що призначенням Йосипчука в Секретаріаті макнули в грязюку і Конституцію України. Бо ця засаднича скрижаль права давно сприймається нашою бидлоелітою як камінь спотикання. Простіше кажучи, на Конституцію начхали і засунули її... Так, Конституцією цікавляться лише одиниці людей. В основному для задоволення своїх еротичних збочень.

Після публікації цієї статті на «Інфопорн» з'явився коментар Марка Болдирєва, редактора правознавчого сайту http://iuris-civilis.ru/ :

Ба! Вспомнил!
Это тот ли самый Юрий Баулин?..
Тут была вот какая история.
Когда-то (году в 1998) КАБ “Славянский” задумал создать частный институт права (исследовательский). Дело, как понимаете, хорошее. Мотив был простой: в такой правовой среде, которая возникла жить уже нельзя.
И тут, в процессе предварительных разговоров я и Б.М. Фельдман встретились с неким Баулиным. Сидели и обсуждали мы проект с ним в неплохом ресторанчике в Днепропетровске (не упомню название и улицу, кажется “Неаполь”).
Так вот. Речь шла о том, что ощущение, дескать, такое, что законы пишут не специалисты (фахiвцi). И Баулин вдруг произнёс буквально следующее:
“Та не! Мы, фахiвцi, всё понимаем, але замовник просить, от мы и пишем”.
Я осёкся от такой реплики, а затем нагловато глядя в глаза ему спросил: “А отчего же вы тогда решили, что вы специалист?”
На том содержательная часть беседы и закончилась.
Так вот, это не тот ли самый Юрий Баулин был, д.ю.н.?

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 7-02-2008 20:21 |  переглядів