Розкриття скоромовкою: як Міністерство охорони здоров’я купує фармпрепарати

10 червня Міністерство охорони здоров’я проводило розкриття тендерних пропозицій щодо трьох закупівель фармацевтичних препаратів.

Згідно з оголошеннями №№ 05634, 05635, 05636 (МЕД) у “Віснику Державних Закупівель” процедури мали відбутися об 11:00, 11:15 та 11:30 у “малій залі засідань Колегії МОЗ України”.

Як виявилось, не все так просто, як виглядає в оголошенні. Аби знайти цю “малу залу”, довелося витратити масу зусиль.

Я прийшов до міністерства за чверть години до початку розкриття і перш за все спитав у вахтера:

— Добрий день. Підкажіть будь ласка, як знайти малу залу засідань Колегії МОЗ України? Я журналіст, йду на розкриття тендерних пропозицій...

— Перший поверх, кімната 15.

Ще не відкривши двері зазначеної кімнати, з таблички на них (“Відділ державних закупівель”) легко було зрозуміти, що вахтер помилився. Питаю:

— Мене помилково до вас послали. Скажіть, тут же не мала зала Колегії міністерства?

— Ні, зал колегії на третьому поверсі.

Йду на третій поверх. Там знаходиться кімната № 89 з табличкою на дверях “Зал колегії МОЗ України”. Двері не зачинені, але кімната пуста. Біля входу до зали теж безлюдно.

Повертаюся до кабінету № 15:

— Прошу вибачення, скажіть, будь ласка: розкриття тендерних пропозицій буде відбуватись у 89 кабінеті?

— А ви хто?

— Юрій Шеляженко, кореспондент видання “Редукціон”. Я маю право бути присутнім на розкритті тендерних пропозицій згідно пункту 53 Тимчасового положення.

Оскільки пауза після моєї заяви трохи затягується, цитую згаданий пункт: “ З метою забезпечення відкритості та прозорості процедур закупівель під час розкриття тендерних пропозицій можуть бути присутні представники засобів масової інформації”.

— Представники чєво могут бить присутні? – не відриваючись від телефонної слухавки, питає пан, чиє робоче місце розташоване біля дверей захламленої запакованими і розпакованими конвертами кімнати.

— Представники засобів масової інформації...

— Ви – Редукціон? Ето тіпа Зубаря?

— Так. — Владислав Зубар є головою спілки громадських організацій «Тендерна палата закупівель за кошти бюджетів усіх рівнів», що видає інформаційний бюлетень «Редукціон».

— Панятно. Знаєм ми ваш журнальчік...

Всі діалоги, до речі, цитуються дослівно за диктофонним записом.

Мій співбесідник пізніше хвацько розпаковував ножицями конверти з тендерними пропозиціями. Звуть його Віктор Мірошниченко, він заступник начальника відділу державних закупівель МОЗ і член тендерного комітету.

Я ще хвилину почекав біля дверей, але відповіді на своє питання не почув. Довелося повторити:

— Так малий зал засідань Колегії – це 89 кімната?

— Ви були в прес-службі нашій?

— Згідно Тимчасовому положенню, я маю право бути присутнім на розкритті тендерних пропозицій. Не бачу необхідності звертатись щодо цього до прес-служби.

— Ви у нас в прєс-службє билі?!

Я подивився на годинник і побачив: 10:59. Хвилина до розкриття. Не знаючи, що розмовляю з членами тендерного комітету і вони ще не приступили до розкриття, почав хвилюватись, чи встигну потрапити на процедуру. Спитав голосно, останній раз:

— Все-ж таки, мала зала засідань Колегії МОЗ України де знаходиться?

— Ви билі в прєс-службє?

— Ви можете просто сказати, де буде рокриття? Це 89 кімната?

— Третій поверх.

Миттю вискочивши з кабінету № 15, я біжу на третій поверх до кабінету № 89. На годиннику 11:01. Розкриття мало вже початись, але зала так само пуста, як десять хвилин тому, і поряд нема жодної людини.

Виходжу в коридор, питаю першу людину, що йде назустріч:

— Чи є ще якісь зали окрім цієї, де засідає колегія міністерства?

— Є зал засідань у переході між корпусами. Йдіть вниз по сходинках і направо.

Двері того залу були зачинені наглухо. Повертаюся до кімнати № 89, а з коридору мені назустріч виходить симпатична усміхнена пані:

— Добрий день. Судячи з усього, ви – преса.

— Так.

— Мене Ірина звуть, я прес-служба.

— Інформаційний бюллетень “Редукціон”, — пред’являю посвідчення.

— А як ми можемо сконтактуватись з вашим керівництвом?

— Я надам вам всі контакти, тільки після розкриття тендерних пропозицій. Не хочу спізнитися.

— Ще там нічого не почалось...

Дивлюся на годинник: 11:06. Дивно, що “нічого не почалось”.

— ...Але, розумієте, ви повинні знати, як працюють державні установи. Звідки я знаю, що ви журналіст? Таких посвідчень на Майдані Незалежності скільки завгодно...

— Вам показати картку акредитації у Верховній Раді?

— При чому тут Верховна Рада?!

— При тому, що Ви бачите службове посвідчення, і якщо у вас нема якихось доказів фальшування, Ви маєте згадати такий юридичний принцип, як презумпція невинуватості...

— А є така річ, як нормальна людська етика. Що вам заважало зайти в прес-службу?! У нас ніхто з журналістів не працює без прес-служби. Все робиться через прес-службу, це стала форма роботи...

— Я ж не проти. Просто Кабінет міністрів затвердив Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, в якому окремо прописане право журналістів бути присутніми на процедурі розкриття тендерних пропозицій. Зараз у нас є проект “Медіаварта”, в рамках якого ми перевіряємо, чи виконується це Тимчасове положення. Приходимо до розпорядників бюджетних коштів несподівано – інакше який сенс у перевірці?! Якщо ви будете затримувати кореспондента, ми так і напишемо...

— Я вас не затримую. Ви самі себе затримуєте, ви могли прийти на 15 хвилин раніше...

— Якраз прийшов на 15 хвилин раніше. І досі не можу знайти зазначене у оголошенні місце розкриття тендерних пропозицій: “мала зала засідань колегії МОЗ України”.

— Зайшли би в прес-службу, і ми би вас проводили.

— Ніхто також не направив мене до прес-служби. Тим більше, що я прийшов саме на процедуру розкриття, місце та час якого, на мою думку, мають бути зазначені в оголошенні чітко і ясно.

— Ну як це ніхто не направив...

Розмова могла б затягнутися надовго, але я підвів риску, продиктувавши пані Ірині з прес-служби свій телефон і контакти редакції.

— І у мене прохання, — сказала вона, пропускаючи мене до кімнати № 89 , — У нас, як ніде, в міністерстві можна приходити і нормально працювати, але звертайтеся до прес-служби. Тільки тому, що ми так лояльно ставимось, не треба цим зловживати: тобто ви ж не ходите, отак відчиняючи двері, в Кабмін, і ніхто про це не знає. Тим більше невідомо, хто тут може ходити.

— Думаю, в Кабмін ми теж несподівано завітаємо. Тільки, велике прохання, не кажіть їм про це, — відповів я, попрощався і зайшов до “Зали колегії МОЗ України” (слово “мала” на табличці на дверях відсутнє).

Як і треба було чекати, пані з прес-служби трохи помилилася, стверджуючи, що “нічого не почалось”. У бесіді з нею я пропустив половину розкриття пропозицій по першому тендеру – предмет закупівлі “тест-система для проведення скринінгових досліджень крові донорів на наявність антитіл до Tr. Pallidum, 713088 досліджень”. Пізніше вдалося дізнатись, що пропозицій було дві: від ТОВ “Діагностичні системи України” на суму 549 473 грн 28 коп та від АТЗТ НВК “Діапрофмед” на суму 516 372 грн 48 коп.

Автору вдалося прорватись на розкриття якраз в той момент, коли оголошували пропозицію “Діапрофмеду”. У президії сиділи четверо членів тендерного комітету: Скібньовський М.В., Павелко Н. Ю., Мірошниченко В.В., Вовк Р.В.

Перше враження – вся інформація оголошується скоромовкою, під час пауз чиновники старанно риються в паперах. Про тендерні пропозиції розповідали не більше, ніж вимагається у Тимчасовому положенні: “найменування та адреса кожного учасника, ціна кожної тендерної пропозиції” і все.

Віктор Мірошниченко хутко гортав сторінки, про щось шептався з сусідами по президії й одразу починав відкривати новий конверт. Важко собі уявити, як за ці півхвилини “перевіряється наявність усіх необхідних документів, передбачених тендерною документацією, правильність їх оформлення” (п. 53 Тимчасового положення). Розкриття тендерних пропозицій в МВС 3 червня справило на мене набагато більш вигідне враження: там оголошували, які документи знайдено в розпакованому конверті. Перевірка наявності всіх необхідних документів та правильності їх оформлення займала три-чотири хвилини як мінімум.

Якщо перше розкриття тендерних пропозицій запізнилося (за словами працівника прес-служби) на 6 хвилин, то з другим, призначеним на 11:30, тендерний комітет явно поквапився. Воно почалося о 11:12 зі вступу Віктора Мірошниченка на суржику:

— Слєдующій торг – закупка скрінінгових досліджень крові доноров, діагноз антітєл гєпатита С, два учасніка...

Отже, щодо предмету закупівлі «тест-система для проведення скринінгових досліджень крові донорів на наявність антитіл до гепатиту С — 666048 досліджень» міністерство отримало дві пропозиції: від ТОВ «Діагностичні системи України» загальною вартістю 1 059 016 грн 32 коп і від АТЗТ НВК «Діапрофмед» загальною вартістю 979 090 грн 56 коп.

Нарешті, розкриття пропозицій, призначене на 11:15, відбулося майже вчасно – об 11:16.

— І послєдніє на сєгодня торгі – препарати діагностічєской сістєми для скрінінгових досліджень крові на наявность антітєл гєпатіта В...

Продати МОЗ «тест-систему для проведення скринінгових досліджень крові донорів на наявність антигену гепатиту В (Hbs Ag) — 662016 досліджень» запропонували, знов-таки, два учасники: ТОВ «Діагностичні системи України» за 2 359 190 грн 40 коп та АТЗТ НВК «Діапрофмед» за 2 281 881 грн 60 коп.

— Всьо? Всєм спасібо, протокол раскритія составят во второй половінє дня, просім пєрєзвоніть, єслі нужен протокол с собой – пожалуйста, заявкі... – оголосила секретар тендерного комітету Раїса Вовк.

Звичайно ж, мене одразу насторожило те, що після жодного з розкриттів тендерних пропозицій організатори не пропонували учасникам підійти до секретаря і розписатись у протоколі. Репліка секретаря заінтригувала ще більше.

— Чому ви не запропонували учасникам тендеру розписатись у протоколі? – спитав я пані Вовк.

— Ми ж запропонували. Ми запросили їх, щоб вони розписалися. Протокол буде зараз зроблений, і в другій половині дня всі учасники підпишуться. Ви також можете, до речі, підписатися.

— Протокол не складався безпосередньо на розкритті? – уточнюю.

— А на чому тут можна його скласти, на пальцях?! — обурюється секретар тендерного комітету, — Протокол робиться на комп’ютері в електронному вигляді. Це нереально зараз тут зробити.

Нереально? Кореспонденти “Редукціону” неодноразово бачили, що цілком реально. Але в тендерному комітеті Міністерства охорони здоров’я знайшовся секретар зі своєрідними уявленнями щодо процедури розкриття тендерних пропозицій.

Щоб ні в кого не залишалось сумнівів, доведеться цитувати законодавство. “Під час розкриття тендерних пропозицій складається протокол за встановленою уповноваженим органом формою, копія якого подається всім учасникам на їх запит” – сказано у п. 53 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Під час розкриття! До речі, у стандартній формі протоколу нема місця для підпису журналістів. Але я з радістю скористався наданою мені можливістю, щоб зачитати зміст протоколів на диктофон (сфотографувати не дозволили, всупереч п.3 ст. 26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”) і залишити на полях протоколів свій автограф. Власне, це було не найбільше порушення серед величезного числа інших, які супроводжували даний тендер.

До речі, перед тим, як дати мені протоколи на підпис, їх носили показувати якомусь великому начальнику.

Представники двох учасників трьох згаданих тендерів відмовилися коментувати питання, чи не порушувалася, з їхньої точки зору, процедура розкриття тендерних пропозицій.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 11-06-2008 17:25 |  переглядів