Свинська афера ДПА–2. Ігри нардепа-бютівця Антона Яценка

«Українська правда» продовжує журналістське розслідування стосовно Державної податкової адміністрації.

Нагадаємо, на початку місяця ДПА влаштувала шантаж підприємців, змушуючи їх заплатити приватному посереднику за здачу звітів в електронному вигляді. Ці кошти йшли прямо в чиюсь приватну кишеню.

Спецоператор (ТОВ «Оператор електронної реєстрації та звітності») не виконував жодної корисної роботи. Він використовував програмно-апаратний комплекс ДПА, Національну систему конфіденційного зв’язку, а все що мав свого – це рахунок в банку. «Українська правда» намагалася виявити власника цього чемоданчика.

В попередній частині розслідування адреса Спецоператора, вказана на його сайті (Київ, вулиця Артема, 50) привела автора до дверей, де висіла табличка «Приміщення народного депутата».

Якого саме так і лишилося загадкою.

Зате «Українська правда» з’ясувала, що разом зі Спецоператором під захистом невідомого нардепа прилаштувалися фірми, пов’язані з депутатами БЮТ – зокрема, і партійна газета «ВВ». Джерела з фракції Тимошенко повідомили автору, що приміщення належить Антону Яценку – «хрещеному батьку» Тендерної Палати.

Нині підтвердження цієї інформації автор отримав в комунальному підприємстві ТОВ «Артем Сервіс», що обслуговує будинок по Артема, 50.

Виявляється всі офісні площі за цією адресою у них значаться за Яценко Володимиром Порфирійовичем. Це – батько нардепа.

Приміщення на Артема, близько шести тисяч квадратних метрів, за інформацією джерел, Яценко купив на початку 2008 року за солідну суму в дружини колишнього заступника міністра фінансів уряду Януковича Вадима Копилова.

«Яценко погрожував Рубану вирізати його родину»

Отже, Спецоператор, що за допомогою ДПА розводив підприємців, таки розташувався в пенатах Яценка.

Цей факт не доводить остаточно, що Спецоператор – це кишеня Антона Яценка. Фірма могла тільки орендувати приміщення.

Однак це – не єдиний сумнівний збіг. Занадто багато спільного проглядається між покійною Тендерною Палатою і нашим новонародженим Спецоператором.

Публічно він, Антон Яценко, не визнає жодного зв’язку. Але про його приналежність до Спецоператора автору анонімно розповідало чимало політиків. Публічно говорити на цю тему зважилась лише Світлана Зварич, яка сама працює на ринку ІТ-технологій (є директором ТОВ "НВФ «Українські національні інформаційні системи»).

Пані Зварич впевнена, що Спецоператор — дітище Антона Яценка. Хоча б тому, що минулого року він особисто приходив до неї в офіс на вулиці Інститутській і пропонував ввійти в долю.

«Яценко розповідав, які в Спецоператорі можуть бути прибутки. Цифри малював фантастичні. Зокрема, тільки за реєстрацію Яценко пропонував брати з підприємців по тисячі доларів. Як я зрозуміла, він хотів заручитися підтримкою мого чоловіка Романа Зварича», — розповідає вона.

Зварич зауважила, що попри спокусливі пропозиції Яценка, вона залишилася найактивнішим критиком ідеї Спецоператора, отож спілкування з нардепом скоро набуло дещо іншого характеру.

"Рік тому я направила листа на ім’я першого віце-прем’єр-міністра Олександра Турчинова з вимогою не допустити впровадження корупційної схеми зі Спецоператором в ДПА. Мені подзвонив Яценко. Він казав жахливі речі. Про те, що знищить мене і мій бізнес. Про те, що всі і вся в його кишені. З відповідною заявою я звернулась до Генпрокуратури. Пізніше дізналася, що він погрожує не одній мені. Зокрема, Ігорю Рубану («Державний комітет інформатизації України»), він розказував, що «виріже всю його родину», — розповіла Світлана Зварич.

Сам Антон Яценко у відповідь «Українській правді» все заперечив. «Світлана Зварич психічно неврівноважена людина. Так і можете написати, це не секрет», — заявив Яценко.

(До речі, для цього нардепа є нормою називати інших не надто компліментарною лексикою. В першій частині розслідування «Української правди» він оголосив Ксенію Ляпіну «дурою»).

Антон Яценко продовжив, що ніколи ніяких конфліктів зі Зварич не мав. «І не міг мати. Можливо її обурило, що я хотів вивчити діяльність її чоловіка на посаді міністра юстиції. Я сказав, що буду звертатися в органи, вона почала кричати… І ще напишіть, що її центр сертифікації ключів займає монопольне становище при Держфінмоніторингу», — зауважив Яценко

(Насправді на сайті Держфінмоніторингу зареєстровано два ЦСК і також там мізерна кількість «клієнтів»).

Ну і нарешті Антон Яценко категорично заперечив свою причетність до Спецоператора.

До речі, «Українська правда» мала нагоду оцінити його щирість на конкретному прикладі.

Так вийшло, що редакція отримала копію листа, який Яценко надіслав секретарю РНБО Раїсі Богатирьовій 10 листопада. В цьому листі депутат-бютівець стверджує, що більшість його слів в попередній публікації «Свиняча афера ДПА» були «перекручені, а деякі є вигадкою та наклепом».

Однак диктофонний запис розмови, яку зберіг автор «УП» добре демонструє всю «чесність та відвертість» нардепа.

Тендерна палата. Трохи історії

Позаяк існують всі підозри, що біологічний батько Спецоператора Антон Яценко, є сенс розповісти про його попереднє дітище – Тендерну Палату. Хоча б для того, щоб знати у що може вилитися ідея Спецоператора, якщо дати їй можливість розкручувати за подобою свого «пращура».

Історія почала розкручуватися в 2001 році. Тоді 24-річний Антон Яценко і його сусід Володимир Врублевський почали при Мінекономіки розробку документації, схем, алгоритмів для сфери державних закупівель. По закінченню роботи хлопці оформили патенти. А потім поставили керівників міністерств та відомств перед фактом, що у них авторські права на все, що стосується організації тендерів.

І хоча патенти були доволі сумнівні, в наступні роки Яценком були створенні сотні організацій, які мов павутина обплутали весь механізм тендерних закупівель. За будь-яку послугу, документ, висновок експерта, допущення до торгів чи розміщення інформації про закупки треба було платити грубі гроші на рахунки приватних фірм.

А засновниками цих фірм-паразитів, особливо в перші роки, були батько Антона Яценко, його мати, дружина, сестра, чоловік сестри Яценко, його сусід, родичі сусіда тощо.

Згодом родичі та друзі Яценка утворили СГО «Тендерна палата України», яка начебто виконувала функції суспільного контролю над порядком в держзакупівлях. І нарешті в середині 2005 року Верховна Рада в законі закріпила схему, створену Антоном Яценком.

Антон Яценко (праворуч) з бютівцями Кожемякіним і Осикою

Скасований цей закон був лише в 2008 році. Експерти підрахували, що за цей час приватні фірми-паразити всмоктали в себе близько 2 мільярдів доларів.

Хоча з юридичного боку синдикат Яценка діяв законно, у пресі він отримав стійку неофіційну назву – «тендерна мафія». А як ще назвати це явище, коли всі урядові структури, депутатський корпус, правоохоронні органи багато років давали зелене світло всім починанням пана Яценка? Навіть в ті роки, коли країну розривалася по лінії «помаранчеві» — «блакитні», в «зелених» схемах Антона Яценко знаходилося місце політикам всіх кольорів веселки.

Патент на прийняття їжі через рот

А тепер повернемося до сьогодення, до нашого героя – ТОВ «Оператор електронної реєстрації та звітності». Отже, ідея запустити паразитів до ДПА оформилася в голові хресного батька Тендерної палати коли податкову очолив Сергій Буряк. Спочатку для цих цілей була організована ТОВ «Ефективні інформаційні системи» (один із двох засновників нинішнього Спецоператора).

Фірма відразу використала корисний досвід Тендерної Палати – оформила на себе патенти.

Це сталося в травні 2009 року, коли ТОВ «Ефективні інформаційні системи» отримало авторські права на спосіб автоматизованого формування, подання, приймання та обробки звітності.

Зайве переконувати, що це рішення Державного департаменту інтелектуальної власності було притягнуте за вуха. Адже нічого принципово нового ТОВ «Ефективні інформаційні системи» не придумало. В багатьох країнах світу вже давно практикують електронну звітність. Україна теж не така вже і відстала. Окремі наші державні структури вже кілька років приймають звіти електронною поштою.

Отож, якщо департамент патентування визначив таке сумнівне «ноу-хау» 2009-го року як інтелектуальну заслугу ТОВ «Ефективні інформаційні системи», то завтра хтось інший може отримає патент на народження дітей, а післязавтра на приготування борщу.

Подайте на корм для тварин

Після отримання патентів настала черга розібратися з конкурентами. Адже, щоб схема подібна Тендерній Палаті запрацювала, Спецоператор мусив стати монополістом в своїй сфері – прийняття електронної звітності. І одних патентів для цього замало.

Що стосується конкурентів, то з електронною звітністю в країні тоді працювало ТОВ «Електронний світ України», яку лобіювало Міністерство соціальної політики та праці в підконтрольних йому фондах соцстраху.

Проблема конкурента вирішилась дуже просто. ТОВ «Електронний світ України» в кращих традиціях Тендерної Палати було просто взято в долю.

Таким чином, на початку літа виник нинішній Спецоператор, де частки розподілилися порівну: 50% належить ТОВ «Ефективні інформаційні системи» і 50% ТОВ «Електронний світ України».

Якщо перша фірма, як стверджує, зокрема, Світлана Зварич – це дітища Яценка, то чия друга? Хто були ті конкуренти «хрещеного батька» Тендерної Палати, яких взяли в партнери і запропонували рівно половину прибутків?

Коли автор «Української правди» намагався просвітити цю темну пляму, в нагоді неочікувано стала Декларація з ПДВ Спецоператора за вересень цього року, коли Державна податкова адміністрація ще не закривала безплатний шлюз.

Декларація виявилася корисною завдяки ініціативі прем’єра Юлії Тимошенко, що примусила підприємців зазначати в подібних документах індивідуальні податкові номери суб’єктів господарювання, які надають податковий кредит. По-простому це означає, що тепер можна з'ясувати, кому Спецоператор зливав кошти.

Отриманні результати виявилися дуже-дуже цікавими. Зокрема, хіба це не підозріло, що частину отриманих за реєстрацію грошей Спецоператор запулив на рахунки ТОВ "Об’єднаний аграрний холдинг «Розвиток», що торгує… зерном, насінням та кормами для тварин і має засновника на Кіпрі? Що це виходить!? Кошти пішли на фураж? Чи зразу на острівний офшор?

А далі ще цікавіше – половину зібраних коштів, 250 тисяч гривень, Спецоператор відправив на рахунки ТОВ «Медіа-фільм».

Гроші на образу Герман та Януковича

ТОВ «Медіа фільм» – це продакшин-студія, яку даремно весь час обходять увагою ЗМІ, що пишуть при ситуацію на ринку мас-медіа. Справа в тому, що це бізнес народного депутата з БЮТ Андрія Сенченко та міністра соціальної політики Людмили Денисової.

З ними двома, Сенченком і Денисовою, студію «Медіа-фільм» пов’язують дуже багато ниточок.

Наприклад, директор студії Ольга Квасова перед цим працювала на кримській ТРК «Чорноморка», що здавна асоціюється з Сенченком. Засновником «Медіа фільм» в базі податкової значиться ТОВ «Сучасні інформаційні технології».

Ця фірма також давно відома як структура Сенченко-Денисової. Зокрема, колись її заснувало відоме ТОВ «Об’єднанні платіжні системи». В свій час за хитромудру діяльність цієї структури, що живі гроші для бюджетників Криму заміняла пластиковими картками, Людмила Денисова відсиділа в СІЗО цілий один день, поки не була звільнена особистим втручанням президента Леоніда Кучми.

Однак від минулого повернемося в сьогодення, яке ще цікавіше. Адже, як виявила «Українська правда», нині міністр Денисова та її партнери-депутати через «Медіа-фільм» мають можливість безпосередньо впливати на інформаційну політику парламентського телеканалу «Рада».

Справа в тому, що «Медіа-фільм» робить новини та програми для «Ради». Одна з них – «Соціальна країна» – є суцільним майданчиком для реклами Людмили Денисової. Отже, можна говорити про те, що тихо-мирно-підкилимно парламентський канал перейшов під інформаційний вплив БЮТ.

І очевидно, на всі сто права Ганна Герман, яка нарікає, що телеканал «Рада» свідомо вимикає трансляції прес-конференцій Віктора Януковича.

Денисова, Сенченко і віце-спікер Томенко. Фото прес-служби Томенка

Звичайно, це може бути суто випадковістю, що Спецоператор відіслав кошти на рахунки фірми, що працює в інформаційному полі БЮТ. Але директор ТОВ «Медіа-студія» Світлана Квашина. заявила «Українській правді», що Спецоператор не замовляв у них жодного рекламного продукту. «Ми нічого не робимо для цієї фірми. Не знаю, звідки у вас така інформація», — заявила Квашина.

Не роз’яснив ситуацію і власник студії нардеп Андрій Сенченко, який сказав, що він зовсім не в темі. «Ви копайтеся в цьому самі. Я зараз не маю часу коментувати різні дрібниці. У мене нарада», — повідомив Сенченко.

В результаті, «Українська правда» має досить підозрілу випадковість, коли гроші від Спецоператора ішли у бізнес Сенченка-Денисової. Якщо до цього додати той факт, що ТОВ «Електронний світ України» ще до Спецоператора співпрацювало з Міністерством соціальної політики і праці, яку очолює Денисова, то ця випадковість стає ще більш підозрілою і дуже погано вписується в теорію ймовірності.

Нардеп Ксенія Ляпіна з цього приводу зауважила «Українській правді»: «Я не виключаю, що до Спецоператора може мати відношення депутат БЮТ Андрій Сенченко. Він постійно демонструє законодавчу активність в сенсі нав’язування додаткової звітності».

Отже, схоже на те, що в політичну родину Спецоператора окрім депутата Яценка входить нардеп Сенченко і міністр Денисова. Ну і звичайно, в цьому контексті не можна обійти увагою Сергія Буряка, який дозволив, щоб у підконтрольній йому Державній податковій інспекції завелися вошки.

Тендерний сундук Буряка

Роль голови податкової Сергія Буряка у схемі становлення Спецоператора була вирішальною. Він повинен був закрити прямий безкоштовний шлюз прийому податкової звітності в ДПА. Лише в такому разі підприємці, яким не було куди діватися, платили Спецоператору, щоб той прийняв їх електронну звітність. З цього моменту на рахунки Спецоператора мусили піти живі гроші.

Ця операція почалася зранку 2 листопада. В ДПА закрився безкоштовний шлюз і всім бажаючим надіслати звіти по електронці запропонували за 960 гривень зареєструватися у Спецоператора. Щоправда, по обіді шлюз відкрили, але ДПА надіслала всім попередження, що халява триватиме 5 днів, за які потрібно зареєструватися в Спецоператорі.

ДПА вклала сотні мільйонів гривень у створення системи електронної звітності. Сам факт існування прямого безкоштовного шлюзу свідчить про те, що ДПА технічно спроможна сама, без жодного віртуального посередника, приймати електронну звітність.

Тоді чому почалися ігри Буряка в Спецоператора? Чому він пішов на поводу Яценка? Можливо, відповіді на ці питання знову треба шукати в історії Тендерної Палати. Зокрема, в тому, що майже всі фірми-паразити при Тендерній Палаті мали рахунки в «Брокбізнесбанку» Сергія Буряка? Чи в тому, що особисті рахунки членів родини Антона Яценка в роки діяльності Тендерної Палати теж знаходилися в «Брокбізнесбанку»?

Сергій Буряк (по центру). Фото Олександра Прокопенка

На щастя, останній етап становлення Спецоператора закінчився провалом. Безкоштовний шлюз в ДПА не вдалося поховати. Через кілька днів керівництво ДПА під тиском громадськості та президента скасувало своє рішення і відкрило шлюз.

Очевидно, тут треба завдячувати в першу чергу передвиборчій компанії, коли лідери країни, хвилюючись за свій рейтинг, звертають свою увагу на такі «дрібниці» як обурення підприємців.

Однак після виборів ігри зі Спецоператором можуть початися знов, і запровадження платної електронної звітності стане лише початком схем по викачуванню коштів.

Оператор-монополіст, прикриваючись «технічною несумісністю», може визначати умови співпраці з розробниками програмного забезпечення, з акредитованими центрами сертифікації ключів, з провайдерами. А суб’єктам господарювання, в свою чергу доведеться за все по новому платити.

І найголовніше, що як показує практика Тендерної Палати, Спецоператору байдуже, хто виграє на президентських виборах.