Тимошенківці вчергове намагаються взяти під свій контроль Інтернет. Документ

cenzura1 Покерувати Інтернетом в Україні? Хто крайній в черзі? Нині український інтернет почувається вочевидь гірше за вівцю, яку, як відомо, стрижуть тричі на рік – і не більше. Стригалів від держави просто безліч – МВС, прокуратура, Держзв'язку, Держкомінформатизації тощо. Здавалось би, ну якого ще з шановних органів державної влади тут не вистачало? Але ось новина: до черги стригалів Інтернету несподівано закортіло долучитися... Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі – Департаменту).

Днями декілька інтернет-провайдерів м. Донецька отримали офіційного листа на бланку державного інспектора з інтелектуальної власності по Донецькій області, автори якого просять надати їм не більше і не менше, а «доступ до внутрішніх ресурсів мережі Вашого підприємства (IP-адрес, забезпечити маршрутизацію то що), з метою дистанційного оперативного контролю за дотриманням абонентами, вимог законодавства про захист авторських прав». Авторський правопис в цитаті дбайливо збережено. Цікаво, що листа підписав Головний (підкреслюю – Головний) інспектор С.С. Наливайко, хоча відповідне «Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності» існування посади саме «головного» інспектора не передбачає. (Див. на сайті Верховної Ради актуальний текст чинної постанови Кабміну від 17 травня 2002 р. N 674 – далі Положення).

Internet cenzura2 Отримувачі листа від несподіванки втратили мову і закономірно впали в глибокий задум. Це не дивно – протягом всього часу існування інституту державних інспекторів з інтелектуальної власності, всі були абсолютно впевнені, що сферою їх компетенції є виключно виробництво компакт-дисків та інших носіїв, на яких розповсюджуються примірники аудіовізуальних творів.

Загалом, дуже схоже, що автори листа вирішили, скориставшись хоча б наймменшую шпариною в формулюваннях Положення, декларувати розширення своєї компетенції туди, куди їх, власне кажучи, ніхто не запрошував. І тим самим втрутились в компетенції інших органів державної влади. Так, автори посилаються на підпункт 1) пункту 7 Положення, де доволі розмитими словами сказано про певний узагальнений «контроль». При цьому вони соромливо забувають повідомити, що п. 10 того ж Положення встановлює виключний перелік способів такого контролю. Які ще в біса «IP-адреси»? а «проханням» забезпечити маршрутизацію пан Наливайко, здається, делікатно натякає на бажання безкоштовно отримати від приватного підприємства послуги доступу до Інтернет?

Та й взагалі все Положення досить повно і вичерпно встановлює, що об'єктом контролю з боку державного інспектора з інтелектуальної власності можуть бути виключно такі підприємства, які виготовляють примірники аудіовізуальних творів на матеріальних носіях – юрист легко доведе це, проаналізувавши весь текст Положення і співставивши всі відповідні формулювання, які розкидані по його тексту. Так що цікаво було би почути від інтелектуалів з Департаменту – на яке саме місце IP-пакету слід, на їх думку, клеїти голографічну захисну марку? Де у провайдера знаходиться прес-форма, а де – матриця?

Більше того, складається враження, що Департамент фактично вирішив зайнятись... оперативно-розшуковою діяльністю, що взагалі виходить за будь-які межі уявлень про нормальне виконання держслужбовцем його обов'язків. Нормальне – значить, в межах своєї компетенції, і ані на крок далі!

Юридичний аналіз цього шедевру і написання розгорнутої відповіді на нього – мабуть, не предмет цієї статті. Дамо лише декілька підказок тим, хто відповідатиме. По-перше, як вже говорилося, державний інспектор з інтелектуальної власності може контролювати і перевіряти ВИКЛЮЧНО підприємства, які виготовляють примірники аудіовізуальних творів на матеріальних носіях.

По-друге, як розширено ні трактуй поняття аудіовізуального твору – провайдер В ПРИНЦИПІ не використовує такі твори в своїй господарській діяльності. Для інтелектуально обдарованих інспекторів поясню на прикладі: якщо на трасі в процесі перевезення затримано фуру з піратськими DVD-дисками – власника і експлуатанта траси звинувачувати марно. Та й власник орендованої фури може і гадки не мати, що насправді везе.

По-третє, Департамент фактично намагається здійснювати ОРД, що лежить поза сферою його компетенції. Ну і згадаймо про конфіденційність інформації про абонентів (і як фізичних осіб – громадян, це одне, але і як суб'єктів договірних відносин з провайдером – тут і порушення зобов'язань по договору з абонентом, і розголошення комерційної таємниці тощо).

По-четверте, беремо чинний Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», беремо згадане Положення, уважно знаходимо місця, де Положення не відповідає Закону.

Спираючись на висновки, пояснюємо інспектору, що задоволення його прохання означатиме або пряме порушення вимог чинного законодавства провайдером – або сприяння провайдером порушенню вимог законодавства самим інспектором (зокрема, безкоштовне отримання послуг і т.д.) Тому прохання інспектора задоволеним бути не може.

Але найцікавішим є єхидне питаннячко – чому саме зараз? Саме напередодні виборів? З якого дива раптом, як з конопель, активізувались доблесні (але трошки недалекі) лицарі інтелектуального фронту? Особисто я вважаю – закиди недоброзичливців про те, що це нібито пані Тимошенко руками свого уряду вирішила спаскудити життя прихильникам головного конкурента у нього ж «вдома» – це мерзенний наклеп, який в принципі не може відповідати дійсності;) Невже іншого способу «заглушити» інформаційні ресурси ПР в Інтернеті немає? Он і так стригалів розвелося – не таких інтелектуальних, зате наскільки більше фізично розвинених.

Федір Палій, Вінниця

Блог Тетяни Монтян, Українська правда