Журналістка Тетяна Чорновіл йде до Ради, щоб замінити корумпованих політиків

Українське суспільство у пошуку свого Олексія Навального, російського блогера, що своїми антикорупційними розслідуваннями сколихнув інтернет і став одним із рушіїв протестів на Болотній площі.

З претендентів на цю роль у нас є Тетяна Чорновіл, журналіст-розслідувач, котра заявила про свої наміри йти на парламентські вибори у жовтні цього року.

Чорновіл заявляє, що таким чином вона планує замінити нинішніх депутатів, що погрузли у корупції.

«Мені хочеться, щоб ті люди, які є зараз в політиці, зникли, — сказала 32-річна Чорновіл Kyiv Post. — А щоб вони зникли їх треба кимось заміняти. Хоча б собою».

Тендітна, проте з репутацією сильної жінки, Чорновіл стала відомою завдяки своїм антикорупційним розслідуванням, зокрема щодо житла президента Віктора Януковича та власності родини прем’єр-міністра Миколи Азарова. Її неодноразово затримували за спроби дістатися до будинків політичного істеблішменту, аби дати змогу громадськості довідатися про їх справжні статки. Як написав у своєму блозі один із її друзів, з часом навіть міліціонери, що її арештовували, почали регулярно читати публікації Чорновіл.

Вона також писала про маловідоме минуле найбагатшого українця Ріната Ахметова, за що той подав на неї до суду. Сайт «Обозреватель», де у 2007 публікувалися розслідування про Ахметова, за рішенням суду змушений був публікувати вибачення та спростування на адресу олігарха. Проте Чорновіл відмовилася це зробити. Її рішення йти по одному з одномандатних мажоритарних округів спершу оприлюднив її друг у своєму блозі на початку січня. Це був експеримент з метою перевірки реакції громадськості. За словами Чорновіл, кількість позитивних відгуків на це її рішення, утвердило її в думці балотуватися у народні депутати.

Відомий блогер Євген Іхельзон назвав крок Чорновіл «сильним ходом», який повинен сплутати плани політтехнологів. «Висунути в кандидати 226 кришталево чесних людей – це завдання всіх впливових суспільних груп, котрі хочуть аби влада в країні більше не належала злодіям та шахраям», — написав він.

Ця фраза про «злодіїв та шахраїв» була запозичена у російського антикорупційного блогера Навального, який з’явився на політичній арені кілька місяців тому у якості лідера політичних протестів у Москві. Іхельзон сам є співорганізатором громадського руху «Ми українці», що виник минулого року з метою просування європейських цінностей та ідей про те, що нинішню політичну еліту повинні замінити нові лідери із середовища громадськості.

Запит на нові політичні обличчя є високим на фоні значного розчарування як у чинній владі, так і у опозиції, представники якої дискредитували себе за той час, коли керували країною. За новими дослідженнями Центру Разумкова понад 30% українців вважають президента Януковича «розчаруванням року». Проте, попри ув’язнення екс-прем’єра Юлії Тимошенко у 2011, її політична партія «Батьківщина» не показала стрімкого зростання рейтингу, маючи 16% проти 13% Партії регіонів, свідчать опитування того ж центру.

Чорновіл нині є незалежним журналістом, що друкується у поважних інтернет-виданнях «Українська правда» та «Лівий берег». Вона каже, що має намір продовжити свої розслідування у разі обрання депутатом, адже це дасть їй додаткові важелі впливу та контролю за держчиновниками. «Можливо, я буду співпрацювати з групою журналістів, можливо, буду продовжувати друкуватися сама», — говорить Чорновіл.

Близько 10 років тому вона вже брала активну участь у політиці, будучи членом та прес-секретарем партії УНА-УНСО. У 2001 Чорновіл з товаришкою навіть прикували себе наручниками до залізничних рейок у знак протесту проти ув’язнення УНСОвців, що брали участь в акції «Україна без Кучми». Після того, як розповідає Чорновіл, частина випущених на свободу її однопартійців почала співпрацювати з владою, і ці за її словами «брудні справи» розсварили журналістку із керівництвом партії. Пішовши від УНА-УНСО, Чоновіл у 2002 році допомагала колишнього лідеру цієї партії Андрієві Шкілю балотуватися депутатом-мажоритарщиком по одномандатному виборчому округу у Львівській області. Перемігши на виборах, Шкіль, який на той момент сидів у Лук’янівському СІЗО, вийшов на волю завдяки депутатській недоторканості.

Нині Чорновіл збирається повторити успіх свого колишнього лідера, плануючи йти на вибори по тому ж самому виборчому округу номер 121. Вона переконана, що хороша організація виборчої кампанії зможе компенсувати їй відсутність значних коштів. «Зараз 10 тис. доларів як це було в 2002 році це звичайно мало, але якщо цю суму помножити на три, то вже вистачить з головою», — каже Чорновіл.

Гроші на вибори журналістка планує збирати шляхом добровільних внесків до її виборчого фонду. Проте Фесенко каже, що ціна успішного проходження по «мажоритарці» вимірюється сотнями тисяч доларів. Політолог також зауважує, що не завжди хороший журналіст може стати успішним політиком, адже ці дві царини потребують дещо різних якостей.

Нині у Верховній Раді перебуває десь із півдесятка відомих у минулому журналістів, з-поміж яких Андрій Шевченко від партії «Батьківщина» та Володимир Ар’єв, який представляє НУНС. Медіа-експерт Наталія Лігачова каже, що дисципліна фракцій, до яких належать журналісти, часом значно «обмежує їхню свободу дій», тому вона вітає рішення Чорновіл балотуватися по мажоритарному округу і бути незалежним депутатом.

Оксана Гриценко, Kyiv Post, публікується зі скороченнями