#вибори2012 Крах «гречки» та перемога партійного бренду

Парламентські вибори закінчились. Ще тривають окремі локальні бої за результат у кількох мажоритарних округах України, але радикально ситуацію вони вже не міняють. Можна робити перші висновки та прогнози на майбутнє. А воно, на мою думку, не надто райдужне. Давайте про все по порядку.

Місія нездійсненна

Одне можна констатувати з високою долею ймовірності: завдання отримати конституційну більшість з регіоналів, комуністів і самовисуванців — провалилось. За попередніми даними, Партія регіонів отримує 188 місць у новому парламенті. З них 73 — за партійними списками і 115 — у мажоритарних округах. Остання цифра — це просто тріумф регіоналів. Окрім базових для біло-блакитних областей, регіонали виграли Київщину. Але з тріском програли сам Київ. Здавалось би, такому результату можна тільки позаздрити, але не все так просто.

Підвели регіоналів у боротьбі за 300 голосів у парламенті їхні союзники-комуністи, які повністю програли мажоритарку, взявши натомість 32 мандати за партійними списками. Головною ставкою в цій грі були самовисуванці. На цей момент ці темні конячки перемогли лише у 43-х одномандатних округах. Однак це не означає, що всі вони підуть на союз з “регіональною” більшістю. Важко уявити там самовисуванця Олеся Донія, який саме в цей спосіб таки прорвався до парламенту.

Незрозуміла ситуація й з Олександром Волковим, який є членом ВО “Батьківщина”, але на вибори йшов як самовисуванець. Можуть спробувати грати свою гру Давид Жванія, Петро Порошенко, Ігор Єремєєв, Степан Івахів і ще кілька цікавих персонажів. З одного боку, вони не обтяжені партійної ідеологією, з іншого це олігархи, якими в новому парламенті буде дуже важко керувати помахом руки Чечетова.
Прорвались до нового парламенту й Володимир Литвин зі своїм однопартійцем Сергієм Гриневецьким та єдиноцентристи Віктор Балога з братом Павлом та однопартійцем Василем Петьовкою. Став депутатом і радикально-епатажний Олег Ляшко. Як поведе себе в новому парламенті ця вся публіка, зараз спрогнозувати важко. Але якщо навіть геть грубо додати всі можливі голоси (Партію регіонів, КПУ, Єдиний центр, Народну партію та самовисуванців), то більшість може скласти 267-269 голосів.

У той же час ВО “Батьківщина” змогла провести 104 депутати. З них 61 за партійним списком і 43 — у мажоритарних округах.

Неочікуваний прорив зробила ВО “Свобода”, забезпечивши собі в новому парламенті аж 36 місць. З них за списком — 25, по мажоритарці — 11. Цікавим є те, що свободівці перемагали не лише у традиційних для них західних областях, а й у центрі країни та в місті Києві. Варто відмітити, що націоналістичні ідеї “Свободи” успішно перейшли Дніпро і пішли в Східну Україну. Так, на Харківщині за “Свободу” проголосувало більше 5 відсотків виборців, на Одещині — більше 3 відсотків і навіть в Луганській та Донецькій областях свободівці взяли більше одного відсотка.

ВО “Свобода” та ВО “Батьківщина” набрали лише 140 депутатських місць у майбутньому парламенті. Сюди можна віднести ще кількох самовисуванців на кшталт вже згаданого Олеся Донія. І тут важливим питанням лишається, як поведе себе УДАР Віталія Кличка. Партія боксера отримала у Верховній Раді рівно сорок мандатів. З них 34 за партійними списками і шість — по мажоритарці. У руках УДАРу “золота акція”, яка може підсилити опозицію, або ж реалізувати мрію Януковича про конституційну більшість.

Запасний варіант

Нинішні вибори були своєрідною підготовкою до президентських виборів 2015 року. Для Арсенія Яценюка складається все якнайкраще: Тимошенко сидить, а УДАР Віталія Кличка не зміг електорально переграти “Батьківщину”. В руках опозиції є, так би мовити, “блокуючий пакет акцій” у парламенті. Можна готуватись до виборів президента.

Хай простять мене соратники Тимошенко, але, на мій погляд, у Арсенія Петровича не стояло на меті отримати більшість у парламенті та добиватись звільнення Юлії Володимирівни. Куди комфортніше бути в опозиції та будувати свою президентську кампанію на критиці режиму Януковича. Гасло “Юлі волю!” може стати у пригоді й у боротьбі за головне крісло в країні.

Звільнення Тимошенко до президентських виборів може поставити хрест на президентських амбіціях Арсенія Петровича. Тоді вже Юлія Володимирівна стане головним опонентом Віктора Януковича, а Яценюку доведеться знову піти в тінь головної опозиціонерки. Як би не було шкода Юлію Володимирівну, все ж думаю, що до президентських виборів вона на волю не вийде.

Але повернемось до теми конституційної більшості, до якої прагнули регіонали. У таборі Януковича розуміють, що другий термін для Віктора Федоровича такий же примарний, яким він був для Віктора Ющенка напередодні президентських виборів 2010 року. Триста голосів вочевидь були потрібні, щоб внести зміни в Конституцію в частині виборів президента. Щоб благословити другий термін для Януковича виборами його в парламенті. Але ця місія виявилась провальною. Однак з високим результатом “Свободи” відкривається інший шлях. Може розігруватись сценарій, при якому у фіналі президентських перегонів з Віктором Януковичем опиниться Олег Тягнибок. І тоді для мобілізації виборця сходу та півдня України активно використовуватимуть образ страшного бандерівця і радикального націоналізму.

Партія замість гречки

Від матерій високих перейдемо до питань насущних. Тут пропоную поглянути в минуле. Якщо пригадати парламентські і місцеві вибори 2006—2007 років, то це були вибори PR-технологій та ЗМІ. Мільйонні бюджети витрачались на телерекламу та статті у газетах. Але тоді виграла “гречка” у всіх її проявах. Леонід Черновецький зі своєю “молодою командою” двічі довів перевагу різного роду підкупу (від продовольчих пакетів до асфальтування дворів і прямого грошового підкупу) над політичною рекламою.

Спрацювало це й на місцевих виборах 2010 року. Але вже тоді пролунав перший дзвіночок. І в багатьох округах перемогу над матеріальним святкувало ідеологічне. Простіше кажучи, почав перемагати партійний бренд.

Того “дзвіночка” почули не всі, й на нинішніх парламентських виборах мільйонні бюджети витрачались вже не в PR і ЗМІ, а в асфальтування доріг, дитячі майданчики, продуктові пакети та прямий підкуп. І це зіграло злий жарт з кандидатами. Виборець взяв все, що йому давали, але проголосував по-своєму. Реальністю став анекдот, який гуляв інтернетом, коли один кум говорить іншому: “Взяв за свій голос гроші, але не пам'ятаю у кого...”

Мільйонери, які вклали в округ від 2 до 7 мільйонів, програли тим, хто мав на борту популярний партійний бренд. Яскравим прикладом є результат виборів на Рівненщині. Такі кандидати, як Василь Яніцкій, Олег Червонюк, Анатолій Юхименко та Данило Корилкевич, які вклали у вибори значні ресурси і час, програли висуванцям від опозиції. При цьому часто самі переможці не вірили у свій успіх. Для прикладу, переможець по округу №153 Юрій Вознюк (ВО “Батьківщина”) утримував на виборах штаб, вів активну виборчу компанію і вклав чималий фінансовий ресурс. І він отримав майже такий же результат, як і Микола Кучерук (теж ВО “Батьківщина”), який фактично не мав великої штабної структури і не вів активної виборчої компанії. Те ж саме стосується й Валентина Королюка та свободівця Олега Осуховського. Скажете: що з того? А от якраз цей момент матиме велике значення в майбутньому.

Свої споживацькі очікування виборці можуть забути. На наступних виборах вже ніхто не лататиме ями, не даватиме щедрі пожертви на церкви та не роздаватиме гроші та продовольчі пакети. Бажаючі стати народними депутатами шикуватимуться в чергу до партійних офісів популярних на той момент партій. А партійні боси влаштовуватимуть щось на кшталт аукціонів у боротьбі за право бути висунутим від тої чи іншої партії. Щоправда, не факт, що на наступних виборах партійний бренд матиме таку ж вагу як на виборах, які пройшли кілька днів тому. Життя змінюється, і наступного разу зіграти може зовсім інша ставка. Як кажуть військові: снаряд ніколи не влучає двічі в одне й те ж місце.

Олексій Кривошеєв

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 10-11-2012 21:34 |  переглядів