«Засуджую журналістів, що підписали мирову угоду з тітушками», — Олена Білозерська

Засуджую журналістів, що підписали мирову угоду з «тітушками».

«За умовами цієї угоди, Вадим Тітушко, Сергій Приходько і Михайло Пшук визнають себе винними, вибачаються перед журналістами та виплачують їм матеріальну компенсацію. Вадим Тітушко погоджується на покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з випробувальним терміном у два роки, Михайло Пшук та Сергій Приходько – два роки обмеження волі з випробувальним терміном у півтора роки, а також на виплату компенсації. Постраждалі журналісти отримають по 15 тисяч гривень кожен, причому Тітушко виплатить їм по 11 тисяч гривень, що в сумі дає 22 тисячі гривень – суму, яку він вніс у якості застави».

Так, якби те, за що судять «тітушків», сталося під час звичайної вуличної розборки — більше, ніж 3 роки умовно, жоден з нападників би не отримав (якби, звісно, потерпілі не заплатили суддям за більш суворий вирок).

Так, якби це була звичайна вулична бійка — я сама рекомендувала б потерпілим пробачити хамів, якщо вони щиро каються і платять компенсацію. Тюрма нікого кращим не робить.

Але річ у тому, що, по-перше, це не звичайна бійка. Якби зараз Тітушка покарали максимально суворо, влада одним махом втратила б сотні інших «тітушок», на яких так звикла покладатися під час масових акцій і рейдерських наїздів. Вона, влада, це чудово розуміє, тому мінімальне покарання для невдахи, що засвітився перед камерами і чиє прізвище стало ім’ям загальним — для неї справа не честі (честі в неї нема), а щось на кшталт справи виживання.
Журналісти повинні були це розуміти.

По-друге, ці потерпілі журналісти — не самі по собі. Їм допомагали відновлювати справедливість десятки, якщо не сотні, їхніх колег, опозиційних політиків, громадських активістів. Якби не вони — Тітушка не тільки не затримали і не судили б, а ще й спробували б зробити винними в усьому потерпілих — як зараз намагаються звинуватити у наклепі дівчину, яку мєнт на Святошинському ринку вдарив по нирках.
В інтересах усіх цих людей — максимальне покарання для «тітушків», бо вони теж від них потерпають.

Потерпілі журналісти, з одного боку, і підсудні «тітушки» з іншого — це лише верхівка айсберга. А невидима, підводна його частина — це політична боротьба всеукраїнського масштабу. Одна з проміжних цілей цієї боротьби — ліквідація «тітушків», вони ж «спортивні журналісти», як явища.
Зрозуміло, що Тітушко не сам платитиме компенсацію. За нього заплатять. Судимість скоро знімуть, ще, може, за пару років і нагороду якусь дадуть.
Інші «тітушки» ходитимуть нелякані й нахабні, як і ходили.
Вибачте за штамп — чи за це ми боролися?

Між іншим, я припускаю, що влада й опозиція «дотерлися» десь на самій верхівці, і впливові опозиціонери, які ще вчора з піною у рота вимагали покарання для «тітушків», сьогодні самі порадили потерпілим піти з ними на мирову.
Якщо це так — що ж, це тим більше неправильно.

Є люди, з якими не можна домовлятися, бо вони не договороздатні. У даному разі ці люди носять горду узагальнену назву «хамовлада».
Тих, з ким не можна домовлятися, треба бити. Не обов’язково фізично — головне, щоб відчутно. А ми як ті блідолиці брати, які щоразу наступають на ті самі граблі — раз у раз, маючи шанси на перемогу, ідемо домовлятися і спускаємо усе на гальмах.

Це все тому, певно, що сидіти потім не тим, хто домовлятися з владою ходив.

Олена Білозерська, https://www.facebook.com/bilozerska

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 1-09-2013 22:01 |  переглядів