Поразка у Дебальцеве може бути гіршою за Іловайськ, а Маріуполь можуть відрізати з півночі та сходу, — — західні експерти

Про плани рашистів оточити групу українських військ у Дебальцеве було відомо багато місяців, втім розвиток подій на фронті свідчить, що сепаратисти за підтримки Росії мають шанс все ж здійснити намір, про який українське командування було «попереджено» заздалегідь — про це з Донбасу повідомляє журналіст британського The Independent Олівер Керол.

З місця подій Костянтин Реуцький деталізує картину :

«Дебальцеве стає все більш схожим на Піски», — пише свідок.

Додає : "... поки що словосполучення Дебальцевський казан — чистої води панікерство. Хоча «в горловині» між Троїцьком та Вуглегорськом вже зовсім не «АТО», а те про, що ми читали в книжках про «Велику Вітчизняну».

Героїзм українських військових у надскладній ситуації відзначають і кілька західних оглядачів, які днями на сторінках впливових ЗМІ видали песимістичні сценарії розвитку подій для української армії. Ті самі оглядачі піддають нищівній критиці українське військове командування.

«Підтримувані Росією бойовики наступають поблизу Донецька, Луганська та Маріуполя. Скільки ще Київ зможе відбивати їх поступ?», — питають Майкл Вайс та Джеймс Міллер на сторінках популярного видання The Daily Beast.

Автори переконані : бойовикам по силах оточити українських військових у Дебальцеве.

«Якщо ця позиція впаде, сепаратисти об'єднають фронт, повністю убезпечать Донецьк і зможуть продовжити рух до наступних цілей».

Похмурі реалії дебальцевського напрямку деталізує вже згаданий Олівер Керол.

«Ось чому це не Іловайськ. Тут тисячі українських солдатів а не сотні, як в Іловайську. Тут значно більше озброєння. Більше доріг для відступу. Сепаратисти знають, що це буде кривава баня. Про можливість оточення сепаратисти говорять багато місяців, а Іловайськ був імпровізацією (hasty operation — мова автора), тож мають бути відповідні плани. Це все не значить, що відведення військ, або масовані втрати виключені. Цей варіант навіть може здаватись найбільш ймовірним».

Ситуація у Маріуполі, на думку Вайса та Міллера, не краща :

«Українські військові влітку казали нам, що всі доступні військові ресурси підуть на укріплення міста. Але тепер армія та добровольчі батальйони перекидають зброю та людей на два інші фронти. І при тому, що Новоазовськ вже захоплено сепаратистами, Маріуполь можуть відрізати з півночі та сходу».

Натомість відомого безпекового експерта, професора Університету Нью-Йорка Марка Ґалеотті цікавить інше питання :

Як сталось так, що країну з понад 40 мільйонним населенням ставлять на межу військової поразки кілька десятків тисяч бойовиків, хай навіть озброєних до зубів Росією?

«Україна не може просто винуватити Росію у своїх військових поразках» пише експерт на сторінках Business New Europe.

Що не так з українськими військовими планами? — питає експерт. Сам і відповідає : «Усе».

«Звісно ж Москва озброює бойовиків, полегшує надходження до них підкріплень, надсилає радників, спеціалістів і навіть власних військових. Їх кількість, за різними оцінками, коливається від 9 до 4 тисяч. Але хай там як, це одна військова бригада. Ну і що, що це елітні війська десантники та морпіхи. Одна військова бригада не має бути вирішальною силою у війні проти країни з понад 40 мільйонами населення», — пише експерт.

Причиною усіх поразок української армії, на думку Ґалеотті, є те, що «Київ не сприймає війну серйозно».

Експерт нещадний у своїй критиці провалів керівництва та збройних сил України:

«Немає стратегії, плану, який скеровував би кожен аспект війни. Чи ставиться мета оточити Донецьк та взяти його мором? Тримати оборону і чекати, коли економічний та політичний тиск на Росію примусить її відмовитись від підтримки сепаратистів? Чи може наступ на бойовиків по всіх фронтах?»

«Важко навіть сказати, хто винен більше військове керівництво, чи політичне, чи командування військ. Всі три викликають питання».

«Бойовий дух військ не є незмінною величиною. Хоча деякі підрозділи — особливо „кіборги“ — показали справжній героїзм».

«Москва досі має перевагу у розвідці. Частково це пояснюється перевагою у супутникових технологіях, але причиною є і наявність шпигунів в уряді».

Експерт не знаходить пояснень, чому величезна країна, схоже, не бажає виставляти на поле бою армію більшу за 50 тисяч.

Він радить Києву займатись війною, а не пропагандою і називає передумови перемоги у війні, яка зараз розгортається не на користь України.

«... Чітка стратегія, щоб у генералів можна було вимагати розробки плану її реалізації. Якщо для цього треба залучити закордонних експертів то хай так і буде. Потрібне і посилення контррозвідки. Але понад усе — Україні потрібен уряд, який не лише говорить про „тотальну війну“, але і готовий її вести».

Юлія Турбаєвська, Національне бюро розслідувань України