СуперШкіряк поспішає на допомогу в Непал. Розслідування

«Непальський вояж» виконувача обов'язків керівника ДСНС Зоряна Шкіряка вийшов практично хрестоматійним прикладом того, як не варто поводитись адекватному керівнику.

Так вже повелося на світі, що трагедія часто змішується якщо й не з комедією, то з балаганом і відвертим бурлеском. Не стала винятком і жахлива по своїй суті історія з землетрусом в Непалі, внаслідок якого тисячі людей розпрощались із життям, а мільйони — із дахом над головою.

Вочевидь, на хвилі повідомлень про гуманітарні місії різних країн, які евакуювали своїх громадян та допомагали Непалу пом'якшити наслідки трагедії, українська ДСНС вирішила і собі вчинити широкий жест. Відправивши до Непалу власну рятувально-евакуаційну місію.

Місію очолив виконувач обов'язків керівника Державної служби надзвичайних ситуацій Зорян Шкіряк — особисто. Проте не зважаючи на присутність високого начальства — а може, і завдяки цьому — все пішло геть-чисто криво. Навіть попри медіа-підтримку, здійснювану високопоставленим керівником місії в соціальних мережах.

Зламаний військовий ІЛ-76 вже два дні, як застряг у Делі, очікуючи на запчастини з України. До Непалу він зможе вирушити завтра. Можливо. Якщо повезе, і потрібні запчастини не загублять по дорозі. Лікарі та рятувальники, Богу дякувати, добрались до Непалу чи то рейсовим літаком, чи попутним чартером. Якимось чином потрапив до Катманду і Шкіряк. Звідти він продовжує присилати бадьорі повідомлення, а також надсилати не менш бадьорі фотографії.

Ні-ні, ми не станемо слідом за дріб'язковими блогерами рахувати вартість всієї затії, і натякати, що доставити людей до Індії, а далі — рейсовими літаками до рідних берегів було б помітно дешевше. Можливо, на літаку ДСНС працюють фахові психологи, які зможуть порятувати постраждалих від стресу, який інакше би псував їм весь залишок життя. А може, просто рідні стіни — пардон, рідний фюзеляж старенького Іл-а впорається з цим завданням навіть краще за психологів.

Загалом, прикладів шкоди від начальства, яке норовить висіти на шиї у виконавця, можна привести безліч. Як комічних — на кшталт «Ангари», яка вперто не хоче злітати в присутності Путіна, так і трагічних — на кшталт падіння літака Качинського. Пілоти якого хотіли зайти в погибельному тумані під Смоленськом на друге коло, але «громадянин начальник не велів».

А якщо хочеться ближчих прикладів — то досить згадати про оборону «кіборгів» у Донецькому аеропорту, яка трималась, поки процесом керували професіонали, і впала, після того як до справи взявся цілий начальник Генштабу Муженко, якому теж хотілося покерувати «найважливішою справою держави». Звичайно, «після» — не значить «внаслідок», хоча злі язики кажуть і про очевидну кореляцію...

І керівник ДСНС не просто невідомо чого поперся до Непалу. Він ще й залишив своє кермо у непростий час. Під Чорнобилем, наприклад, знову тліє. Поки Зорян Шкіряк насолоджується гірськими краєвидами, і страждає від повільного Інтернету, котрий не дає писати ще більше постів у Фейсбуці.

Ні, свіжа інформація з місця подій теж потрібна, сумніву немає. От тільки надавати її міг би який-небудь блогер-волонтер, який випадково потрапив на місце подій. І наявну ситуацію зі Шкіряком можна легко привести до подібного ідеального стану — при чому майже без додаткових витрат для бюджету. Досить главі держави взяти аркуш чистого паперу, і привести статус чинного виконувача обов'язків керівника ДСНС у відповідність до його чинних занять. Себто зробивши його безробітним блогером.

Тарас Паньо, Національне бюро розслідувань України