Слідство #СБУ дійшло до крайності?

Керуючись статтею 39 (крайня необхідність) ККУ СБУ оприлюднило окремі фрагменти СМС-листування Циганкова, адвоката Онищенка з громадянином Д.

Видання «Українська правда» пише, що пан Остафійчук «додав, що слідство усвідомлює необхідність збереження адвокатської таємниці, але ця переписка оприлюднюється з огляду на крайню необхідність та пріоритети захисту національних інтересів України».

Читачі самі можуть оцінити, наскільки опубліковане листування рятує національні інтереси.

А от шкоди нашій державі публікація здатна завдати цілком реальної.

У цивілізованому світі конфіденційність стосунків юриста та клієнта, дотримання  професійної юридичної таємниці (legal professional secrecy) є фундаментальною традицією. Там, де панує право, завіса конфіденційності не може бути піднятою навіть тоді, коли приховані відомості мають суттєве значення для справи. Публічний інтерес в «правильному» судовому рішенні у даному випадку відходить на другий план.

В Україні до прав людини, зокрема, до права на правову допомогу, права на захист, ставлення дуже специфічне, що у черговий раз підтвердила заява пана Остафійчука.

А це означає, що рішення ЄСПЛ у справі «Головань проти України» нічому наших чиновників не навчило, а тому Україна і надалі сплачуватиме мільйони на виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Крім того, своїм посиланням на статтю 39 (крайня необхідність) ККУ СБУ визнало факт вчинення дій, що караються тим самим Кримінальним кодексом.

Посадовці СБУ лише сподіваються уникнути відповідальності, виправдовуючи свої дії отою самою крайньою необхідністю.

Чи подумали високопрофесійні і компетентні слідчі про те, що відповідно до другої частини статті 39 ККУ, перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода?

А відповідно Конституції (стаття 3) Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Тому виправдовувати порушення прав людини національними інтересами якось самовпевнено.

Хоча можливо наші посадовці сподіваються на частину третю статті 39 ККУ, відповідно до якої, особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

А вони явно відчували небезпеку і дуже хвилювалися.

Але якщо кримінальної відповідалності балакучим слідчим вдасться уникнути, то що вони робитимуть з нормами статті 87 Кримінального процесуального кодексу України?

1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

2. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

...

3) порушення права особи на захист;

Завдяки «художествам» СБУ, справи, що вони зараз «шиють» мають усі шанси «розвалитися» в суді.

Чи такий «розвал справ» і є справжньою метою?

Ігор Головань, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об'єднання «Головань і партнери», Національне бюро розслідувань України

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 1-12-2016 18:21 |  переглядів