На Луганщині російські окупанти розстріляли волонтера Олександра Кононова в інвалідному візку. 3 фото

У селі Борівському під Сєвєродонецьком Луганської області окупанти вбили відомого волонтера Олександра Кононова, повідомляє sprotiv.org.

Про це написав голова Луганської ОВА Сергій Гайдай у Telegram: «Олександр Кононов R.I.P. Українського волонтера росіяни вбили у власному будинку у Борівському, що під Сєвєродонецьком».

Олександр Кононов займав дуже активну проукраїнську позицію. Його рашисти просто розстріляли в інвалідному візочку.

Як пишуть у соцмережах його друзі та журналісти, які спілкувалися з Олександром, волонтера застрелили в його будинку на Луганщині.

“Сані більше немає. Пережити окупацію, полон, нове вторгнення і бути застреленим у власному будинку просто в візочку. Тварі. Спи, братику. Ти дуже крутий. Ти справжній Українець Донбасу. Мордор маст дай”, – написав журналіст Руслан Горовий.

Кононов мав інвалідність першої групи (внаслідок травми на металовиробництві майже 20 років тому втратив праву руку і ліву ногу). Незважаючи на це, був надзвичайно активною й діяльною людиною, активістом руху “Юридичний лікбез для водіїв”.

З початком російської агресії на Донбасі у 2014-му Олександр разом із дружиною Вікторією почав активно допомагати українській армії – розвозив на позиції воду, їжу, медикаменти. Якось у розпал війни волонтери помилково заїхали на ворожий блокпост. Олександр потрапив у полон до бойовиків “ЛНР”. Пережив катування “на підвалі”.

Через 98 днів, у жовтні 2014-го, був звільнений з полону за обміном.

Після цього переїхав у напівзакинуте село Десятини на Житомирщині. Придбав одну з давно залишених хат, перевіз туди кіз та овець і запустив маленьку козячу ферму із сироварнею. Торговельна марка “Сири Санича” відома багатьом відвідувачам сільськогосподарських ярмарків у Києві та інших містах України.

Втім, через кілька років Олександр повернувся на рідний Донбас, під рідний Сєвєродонецьк.

І з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну знову почав активно допомагати українським воїнам. Ще за кілька днів до смерті пішки пройшов до Сєвєродонецька, щоб розжитися “гуманітаркою” для військовослужбовців.

“Щоб убити людину на інвалідному візку – треба боятися до усрачки вишиванку та прапор, який завжди був у Сашка”, – зауважила волонтерка Ірина Солошенко.