Всі втомилися від війни... А я втомився прощатися з життям

Всі втомилися від війни... А я втомився прощатися з життям. Коли твоя позиція змальована, прилітає чітко в окоп, ти чуєш вихід: рахуєш секунди-приліт. Перший, другий, третій... засипає землею, німіє потилиця, болить ніс, на деякий час втрачаєш слух (активні навушники допомагають, але їх постійно знімаєш, щоб не проґавити вихід) Прильоти лягають чітко(в думках навіть хвалиш) знов вихід: зараз скоригують, і цей приліт мій... Ні, і цей не мій... відчуття не полегшення, а як наче отримав відстрочку. Ще не час. Біда тим, у кого не витримали нерви, і вони почали бігти, в той час, як 120мм розбирають окоп і укриття, 82мм працюють по піхоті, яка починає бігти. Периметр беруть в квадрат кілька дронів, мавіки, які періодично міняються і, зазвичай, щось краще на більшій висоті, в такі моменти ще може працювати РЕП, щоб заглушити наш зв’язок, і ми не змогли передати напрямок удару... сподіватися ні на кого. Так виглядає смерть у прямому ефірі. Знаходишся в режимі постійної напруги, тебе постійно хтось хоче вбити, але це вже не дивує) Вони хоча б щирі у своїх почуттях

Відкриваєш соціальні мережі (зв’язку немає зовсім) інтернет тільки від старлінг (телефон залишаєш біля нього, типу на зв’язку) Бачиш новини. Хтось втомився від війни, бо вона чомусь довше ніж обіцяли. Якийсь експерт сказав, що ворог здається, тікає і так далі... (у людей виникає питання чим займаються ЗСУ

)Десь кажуть, що ворог деморалізований, не навчений, не одягнений, снарядів у них мало... Думаєш...(може мені так не щастить

) всі інтерв’ю як під копірку, наскрізна дія яких- Не деморалізувати цивільних. Це правильно, але з цим треба обережно. Бо можем з часом стати тими, з ким воюємо.

Всім бажаю миру, але треба прийняти той факт, що він можливий лише після перемоги, беззаперечної. Вона буде, обов’язково! За неї бореться дуже багато людей, які кожен день віддають заради неї життя.

Тримайтеся! Втома пройде, весна прийде, а тих кого вже немає- пам’ятайте.