Заходи до 100-річчя із дня народження генерала Петра Григоренка

17 жовтня у видавництві «Смолоскип» у Києві відкриється фотовиставка пам’яті генерала Григоренка (вул. Межигірська, 21, початок о 17-00).
Видавництво готує книжку творів генерала Григоренка.

18 жовтня в Будинку вчителя (Володимирська, 57) розпочнеться о 19 годині вечір пам`яті генерала Петра Григоренка.

Виступлять син генерала Андрій, Леонід Плющ, Раїса Руденко, Мустафа Джемілєв, Семен Ґлузман, Осип Зінкевич, представники Міноборони.

Оргкомітет: (380-44) 285-12-11, 8-066-357-27-09.

Довідка

Петро Григоренко

16 жовтня 1907 – 21 лютого 1987.

Родом з с. Борисівка Приморського р-ну Запорізької обл. Фаховий військовий, учасник війни, доктор військових наук, начальник першої
військової кафедри кібернетики, комуніст, він критично переглянув сформовану в СРСР політичну систему: «Треба виступати. Не можна мовчати».
7 вересня 1961 виступив на районній партконференції з закликом демократизувати вибори, за що переведений у Далеко­східний військовий округ.
Створив підпільну «Спілку боротьби за відродження ленінізму», поширював листівки. 1 лютого 1964 затриманий, на рік запроторений у
психлікарню, позбавлений генеральського звання. Працював сторожем, вантажником. Увійшов у коло московських дисидентів, включився у боротьбу
кримських татар за повернення на історичну батьківщину. Виступив з промовою: «Перестаньте просити! Поверніть те, що належить вам по праву,
але незаконно у вас відібрано”.

1967 написав історико-публіцистичний памфлет «Приховування історичної правди – злочин перед народом!», де проаналізував причини поразок
Червоної Армії на початку війни: знищення Сталіним військових кадрів і підготовка до агресивної війни. Виступив проти окупації в 1968 р.
Чехословаччини. Написав працю «Про спеціальні психіатри­чні лікарні (дурдоми)». Висунув ідею надати правозахисному рухові організованих
форм, що було реалізовано вже після його арешту. На демонстрації кримських татар перед будинком ЦК КПРС зажа­дав, щоб його затримали разом
із іншими. 1969 збирався виступити на суді в Ташкенті, але був заарештований там 7 травня і понад 5 років провів у спецпсихлікарнях. З
виступу на захист Григоренка розпочалася правозахисна активність академіка Андрія Сахарова. У самвидаві поширилась анонімна «Психіатрична
заочна експертиза у справі Григоренка», яку зробив Семен Ґлузман, за що був ув`язнений на 10 років. Під тиском громадськості світу
Григоренко звільнений 24.06.1974. Негайно відновив правозахисну діяльність. Був членом-фундатором правозахисних Московської (12.05.1976) та
Української (9.11.1976) Гельсінських груп, ініціював створення «Робочої комісії з розслідування використання психіатрії в політичних цілях»,
написав працю «Дискримінація кримських татар продовжується». У день конституції, 05.12.1976, взяв участь у традиційній правозахисній
демонстрації в Москві на Пушкінській площі, де виголосив стислу промову: «Спасибі всім, хто прийшов сюди вшанувати пам’ять мільйонів
безневинно знищених людей! Спасибі усім вам і за те, що ви своєю присутністю тут висловили солідарність із в'язнями сумління!».

У листопаді 1977 Григоренко одержав дозвіл на піврічну поїздку до США для лікування. У лютому 1978 позбавлений радянського громадянства . У
США на його прохання був підданий психіатричній експертизі, яка зробила висновок: «Всі риси його особистості радянськими діагностами були
деформовані. Там, де вони знаходили нав'язливі ідеї, ми побачили стійкість. Де вони бачили марення – ми виявили здоровий ґлузд. Де вони
вбачали нерозсудливість – ми знайшли ясну послідовність. І там, де вони діагностували патологію, – ми зустріли щиросердечне здоров'я».

П.Григоренко створив Закордонне пред­ставництво Української Гельсінкської Групи, яке фактично стало представництвом України, яка бореться
за свою свободу незалежність, ініціював видання «Вісника репресій в Україні». Остаточно відмовився від комуністичних поглядів, повернувся до
православ`я. Написав книгу спогадів «У підпіллі можна зустріти тільки щурів…», яка вийшла кількома мовами. Зустрічався з лідерами держав,
брав участь в альтернативній Мадридській нараді НБСЄ, поставив перед ООН питання про деколонізацію СРСР. Читав лекції, писав публіцистичні
статті, які виходили багатьма мовами, мав величезну популярність у світі як людина сумління, як кришталево чиста, гранично чесна
особистість. Григоренко був не бунтівник, а стратег, що свідомо і цілеспрямовано боровся проти Імперії Зла – і переміг її. Він відкривав і
вказував іншим дорогу до добра.

Похований на українському цвинтарі Баундбрук біля Нью-Йорку з військовими почестями, з участю людей багатьох національностей і конфесій.

1997 П.Григоренко нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» І ступеня. 5 березня Президент України В.Ющенко підписав Указ про
відзначення 100-річчя П.Григоренка.

У день народження П.Григоренка вшанують у Симферополі.

Ширшу довідку про П.Григоренка шукайте на сайті http://archive.khpg.org

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 16-10-2007 7:26 |  переглядів