Хапайте й нас! Виступ політв’язня Василя Овсієнка на мітингу біля СБУ 15 вересня 2010 року. Фото

На акції протесту проти переслідування історика Руслана Забілого та спроб відродити сталінізм в Україні біля СБУ в Києві 15 вересня 2010 року виступив Василь Овсієнко – член Київського товариства політв’язнів і жертв репресій.

«Ми, колишні совєцькі політв’язні, вийшли на цю акцію протесту, щоб підтримати молоде покоління свідомих громадян України у відстоюванні громадянських свобод і людських прав.

Наші батьки народили нас у рабстві. Ми, як-не як, ціною величезних зусиль і страждань добилися для себе – і для вас – свободи. Хоча б відносної.

Ми впевнені, що і ви, які виросли і сформувалися вже під жовто-синіми прапорами, не захочете втратити свободу.

Будьте мужніми у цій боротьбі.

Пам’ятайте, що свободу не можна здобути раз і назавжди. За неї потрібно боротися постійно, щоденно. Прапор має силу тоді, коли його несуть.

Ми вийшли на цю акцію протесту з нашим дисидентським гаслом «Не вір, не бійся, не проси». До нього слід би додати зі Святого Письма: «А страхань їхніх не бійтеся і не лякайтеся». Або: «Ви ще не до крові билися, підвизаючись за ім’я Моє», – так казав Господь Ісус Христос своїм учням.

Були часи гірші, і щоб вони не повернулися, потрібно з самого початку одностайно стати проти ворогів свободи.

Ми тут не без іронії виставили гасло «Офіцери СБУ! Майте честь! Будьте гідні слави вояків СБ УПА!». Адже ми знаємо, що в СБУ є ще такі, що пишаються славою КГБ. Зокрема, пан Хорошковський, який улаштував цю провокацію якраз під той момент, коли Президент поїхав за кордон. Цікава тенденція: як тільки Президент їде за кордон, де його поки що приймають як людину, згідно з протоколом, бо поважають Україну як державу, то тут Хорошковський або Табачник улаштовують йому яку-небудь підлоту («подлянку»). Вочевидь для того, щоб Президент Янукович став невиїзним, як наш сусід Лукашенко. Щоб від України відвернувся увесь цивілізований світ.

Не маю сумніву, що затриманням пана Руслана Забілого пан Хорошковський хоче залякати чесних працівників СБУ, які присягнули на вірність Україні і вірно їй служать. На відміну від Хорошковського, заприсяженого КГБ/ФСБ.

Ми знаємо, що в СБУ вже є багато чесних працівників. Ми звертаємося до них: «Працівники СБУ! Мужньо протидійте політичним репресіям в Україні!». Навіть якщо вас будуть звільняти і переслідувати. Ви ж воїни, ви продовжувачі слави козаків, січових стрільців, повстанців.

Одна справа змагатися з чесним супротивником у чистому полі на рівних умовах. Але нинішнє керівництво СБУ – не чесний супротивник. Перед нами нечестивці, люди без честі і совісті. Із психологією «братків». Від них можна чекати чого завгодно. Тому будьмо пильні, не піддаваймося на провокації. Будьмо певні, що віднині за кожним із нам стежитимуть, кожного залякуватимуть, виганятимуть з роботи, з університетів. Але ж, як казав Олекса Тихий, не можна жити тремтячою твариною!

Свого часу нам теж доводилося боротися з супротивником, далеким від загальнолюдських моральних чеснот. Згадаймо кінець 70-х років, коли КГБ розгорнуло проти правозахисної Української Гельсінкської Групи справжню війну. Тоді репресії проти причетних до Групи набули мафіозного характеру. Україною прокотилася хвиля карних процесів проти правозахисників за цинічно сфабрикованими справами: “дармоїдство” (Петро Вінс), “опір міліції” (Василь Овсієнко, Юрій Литвин), “хуліґанство” (Вадим Смогитель, Василь Долішній), “спроба зґвалтування” (Микола Горбаль, Вячеслав Чорновіл), “порушення пашпортного режиму” (Василь Стрільців), “незаконне зберігання зброї” (Петро Розумний), “виготовлення, зберігання і збут наркотиків” (Василь Січко, Ярослав Лесів). Україна стала свого роду полігоном КГБ, де випробовувалися найбрутальніші методи. Причетних до Групи били невідомі чи міліція (Петра Вінса, Юрія Литвина, Василя Долішнього), жінкам погрожували зґвалтуванням (Ользі Гейко), підкидалися документи (Михайлові Гориню), за захист рідних ув’язнювали дружин (та ж Ольга Гейко-Матусевич, Раїса Руденко), матерів (76-літню Оксану Мешко), запроторювали в психіатрички. Ніхто з членів Групи не виходив на волю: незадовго до звільнення, а то й у день звільнення жертві фабрикували нову справу (Василь Овсієнко, Юрій Литвин, Микола Горбаль, Василь і Петро Січки, Ярослав Лесів, Іван Сокульський, Ольга Гейко, Василь Барладяну). Тільки такими методами на початку 80-х років удалося фактично припинити діяльність Групи.

«Нова доба нового прагне слова», – сказав поет. Руслана Забілого винуватять, що він збирався передати таємну інформацію «третім особам» на електронних носіях. Сьогодні колишня політв’язенка Ірина Калинець сказала мені по телефону, що Львові в музеї «Тюрма на Лонцького» вилучено записи спогадів політв’язнів. А в Забілого вилучено матеріяли про ОУН і УПА. Ось які державні таємниці КГБ СССР оберігає Хорошковський!

Пане Хорошковський! Ось на нашому гаслі написано: «Ми, колишні політв’язні, – живі носії таємної інформації про злочини КГБ/КПСС». То хапайте й нас!»

Українська Гельсінська спілка з прав людини

piket SBU15-09-2010-1