N`oublie jamais (пам’ятай завжди)

Як швидко спливає час… Вже шість років пройшло з часів Майдану, а наче було вчора. Враження, що я не 28-річна народний депутат України, а 22-річна студентка 5 курсу Інституту міжнародних відносин, яка в листопаді 2004 року разом із сотнями тисяч людей вийшла на Майдан – за свої дитячі мрії, свої переконання, своє майбутнє.

Через шість років після Майдану мені як учасниці тих подій все частіше доводиться чути, що Майдан – це фальшивка, технологія аби задурити голови лохів, страшенне розчарування. Деякі навіть картають себе за свій вибір – тоді. Нічого абсурднішого і дурнішого я не чула. Тому пишу цю статтю – як відповідь на весь той бруд, який ллють на нас – тих, хто тоді не злякався, хто вийшов, хто мав мужність і силу до боротьби. Пишу не як 28-річний політик, а як 22-річна Учасниця Майдану – першого в Україні руху ненасилля і мирного супротиву.

Ніколи, ні за яких обставин не повірю в те, що Майдан – це фальшивка чи політтехнологія, бо всі мої відчуття, емоції, переживання, все – ІСТИННЕ.

Як можна назвати фальшивкою і технологією неймовірної сили ВІРУ і СИЛУ віри, неусвідомлене, на якомусь вищому духовному рівні, відчуття спокою і легкості посеред тих буремних подій, посеред того негативу, залякувань, загроз, які тоді існували? Твоє серце не відчуває страху –
коли ти, бачачи людей вперше в своєму житті, стоїш, взявшись з ними за руки, і разом ви зупиняєте колонну міліцейських машин, щоб вони не заїхали в тил Майдану, коли приводиш до додому незнайомців з наметового містечка, щоб вони могли помитися, поїсти і нормально виспатися,коли йдеш на Майдан, а на зустріч тобі п’яна компанія представників опонентів.

Не може бути технологією гармонія із Всесвітом, з кожним із присутніх, яку ти відчуваєш, коли стоїш поряд із невідомими тобі людьми, але вас єднає одне – ВІРА у себе і МУЖНІСТЬ виступити за своє майбутнє, а звідси – СИЛА ДУХУ – та справжня, нездоланна ніким і нічим, одвічна і присутня в кожному з нас СИЛА,

Глибинні відчуття, сила духу, віра ніколи не були, не є і не будуть фальшивкою чи технологією. Вони – ІСТИННІ, неможливо підробити емоції, переживання конкретних людей. Майдан був, є і буде феноменом духовного єднання, злиття людських душ у духовному екстазі із Всесвітом, подією, якої до того не знала Україна.

Незважаючи на те, скільки нас стояло на Майдані, нас об’єднувало одне – ВІРА в себе, НАДІЯ на себе і ЛЮБОВ одне до одного. Я не пам’ятаю жодного випадку за всі ці тижні, коли хтось чи словом чи дією образив, принизив чи нагримав на ближнього. Неймовірної сили єднання, відчуття одне одного, солідарності і ВІРИ. Ми були єдині. Більш світлого спогаду у своєму житті я не пригадую. Нічого подібного ні до Майдану, ні після нього я не відчувала.

Ми не в змозі оцінити ті події адекватно через наші суб’єктивні відчуття. Однак що Майдан – це символ мужності, наснаги, ВІРИ, СИЛИ ДУХУ, цього факту заперечувати неможливо.

Ті, хто вважають Майдан технологією, не спроможні, в силу обмеженості духу, пережити і відчути все те, що тоді ми відчували. Не здатні, бо звикли жити без крил.

В мене шалене розчарування в лідерах, які стояли на сцені і закликали до боротьби, страшенно лякаючись всіх нас при цьому. Гнів і обурення на «лідерів», які змусили повірити, що мають крила, але зрадили. «Народжений повзати, літати не зможе».

В мене немає жодного розчарування у Майдані як явищі. В мене немає жодного розчарування в собі чи тих людях, які вийшли на Майдан.

Я не маю і тіні жалю за свій вибір, бо йшла за глибинним покликом свого молодого і гарячого серця, бо вірила і мала СИЛУ боротися проти дій бандитської влади, проти способу мислення, який нам нав’язувала система, проти самої системи, СИЛУ боротися за себе і своє майбутнє, мала МУЖНІСТЬ ризикнути своїм життям заради своїх мрій.

Якщо повернутися в минуле, я би вдруге вийшла на Майдан.

Еліна Шишкіна, народний депутат України

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 21-11-2010 18:45 | 619 переглядів