Як Янукович набрехав про останній призов

«У цьому році в Збройні сили України відбудеться останній призов», «Глава держави підписав Указ про останній призов в Україні», – такими й подібними заголовками майоріли новини про перехід на контрактну армію.

Із цієї новини було організоване навіть телешоу, коли президент Янукович «постановочно» зустрівся з кількома відомими жінками та «фахово» із ними обговорив питання майбутнього української армії.

Взагалі-то, тема відмови від строкового призову й переходу на контрактну армію не нова. Україна впродовж кількох останніх років послідовно скорочувала кількість збройних сил. І це було логічно, готуючись до реалізації курсу на євроатлантичну інтеграцію, іншими словами – вступу до НАТО.

Натомість, влада проголосила незрозумілу «позаблоковість» і відмовилася від участі в найбільш ефективній системі колективної безпеки. Водночас, так і не давши відповідь на ключове запитання: «Яким чином планується забезпечення захисту територіальної цілісності України по всьому периметру кордонів?»

Це питання так і залишиться без відповіді, як, і безліч інших.

Але чи правду ми почули про останній призов?

«Диявол криється в деталях»

Цей крилатий вислів дуже точно підходить до ситуації із призовом.

Відповідно до указу №562/2013 визначено: «Не проводити в 2014 році призов до Збройних сил України та інших військових формувань (крім внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України)».

Ключове в цьому пункті записано в дужках.

Насправді, призов продовжуватиметься, причому виключно для потреб внутрішніх військ, які знаходяться в підпорядкуванні МВС.

З одного боку, виходить досить кумедна ситуація: військкомати, які перебувають у віданні Міноборони, підпрацьовуватимуть «на підряді» у міліції, набираючи для них новобранців.

З іншого боку, виникає цілком обґрунтоване застереження щодо доцільності набору призовників для потреб МВС.

Голі факти

Факт 1. У жодній країні ЄС не відбувається строковий призов до будь-яких формувань, які перебувають у віданні МВС або їх аналогів. Подібна практика зустрічається тільки в авторитарних режимах. Україна проголосила курс на євроінтеграцію й мріє про Угоду про асоціацію – і при цьому продовжує практику недемократичних режимів.

Факт 2. У наступному році 100% призовників будуть служити в міліції. Від моменту проголошення незалежності України кількість призовників до внутрішніх військ зросла з 5% у загальному призові до 100%. Цю тенденцію можна легко прослідкувати, ознайомившись із відповідними постановами КМУ, якими регулювалося чисельність призовників.

Факт 3. Принцип екстериторіальності. Це означає, що призвані до внутрішніх військ юнаки, наприклад, з Донецька або Криму направляються, наприклад, до Львова або Луцька. Це робиться з єдиною метою: боєць повинен виконати будь-який наказ. А отже, на нього не мають впливати жодні фактори – наявність друзів, родичів тощо.

До чого ж готується влада?

Цим сакраментальним питанням задався не випадково. Останні кілька засідань нелегітимної Київради відбувалися в оточенні бійців «Беркуту» і – увага! – підрозділів внутрішніх військ.

Саме через них або завдяки їм, ні я, ні мої колеги – депутати Київради від опозиції, ні народні депутати, не мали змоги потрапити на засідання Київради.

Самі ж бійці внутрішніх військ, яким залишилося дослужити по 1-2 місяці, крадькома зізнавалися, що просто виконують наказ, хоч і незаконний.

«Просто виконати наказ» – це відповідь на запитання, для чого міліції дармові бійці, які «роблять, що велено» за одяг і харчі. Про виконання високого громадянського обов'язку тут не йдеться.

Особисто в мене ще до сьогодні свіжі спогади осені 2004 року, коли адміністрація президента була оточена бійцями спецпідрозділів МВС, які були спеціально доставлені чи то зі сходу, чи то з півдня, для того щоб просто виконати наказ. Благо, що не довелося виконувати…

Чисельність молодих українців, які поповнять ряди внутрішніх військ у наступному році, який, нагадаю, передує президентським виборам, досі не відома. Згідно із цитованим вище указом президента – це повинен визначити кабмін. Як то кажуть, «відповідно до потреб».

Тому, навіщо владі безкоштовні бійці й для чого проводиться мобілізація – додумайтеся, як відомо, самі.

Іван Крулько, депутат Київради

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 6-11-2013 8:46 |  переглядів