Цушко облажався. Біло-голубі зробили фатальний для себе хід?

День 24 травня ознаменував собою корінний поворот у великій українській політичній грі. Схоже, помаранчева сторона таки спровокувала своїх “донецьких” опонентів на різкий та непродуманий хід, який може мати для біло-голубих украй негативні наслідки.

Якщо користуватися шаховою термінологією, доти гравці вели позиційну боротьбу, перегруповуючи фігури, посилюючи свої позиції на різних ділянках політичного поля. Тобто у Верховній Раді, судах, у тому числі Конституційному Суді, у РНБОУ, держадміністраціях та радах різного рівня. Одна сторона тіснила іншу то в центрі, то на флангах, потім суперник вирівнював гру, завойовував нові плацдарми. Уживалися різноманітні методи, іноді далекі від норм кодексів (у даному разі йдеться не про шаховий кодекс).

Але гравці дотримувалися не кодифікованих, неписаних правил гри. Наприклад, принципу „загроза сильніша за виконання”, „не роби різких ходів, які погіршують твою позицію”. І кожна сторона чекала на помилку суперника, який невчасно й недоречно „смикнеться”.

Схоже, 24 травня президентська армія дочекалася таки серйозної тактичної помилки прем’єрсько-спікерських бійців, яка, скоріш за все, матиме фатальні для них стратегічні наслідки.

Глава держави загалом не вийшов за межі принципів позиційної війни, коли вчора своїм указом звільнив з посади генпрокурора Святослава Піскуна. Можна вести мудровані юридичні суперечки про те, наскільки цей указ відповідає нормам Конституції та чинного законодавства (особливо пункт про призначення Шемчука в.о. генпрокурора). Але такі висновки може робити лише КС, який з відомих причин ще довго зайнятися не зможе жодними питаннями. Проте за межі парадигми „позиційної боротьби” Президент не вийшов: вона точилася в суто адміністративному та законодавчому полі.

Як не дивно, неадекватну відповідь ініціювала людина, яка мала б усвідомлювати тонкощі і політичної, і шахової боротьби. В обох відношеннях Олександр Мороз є відомим майстром. Точніше – у шахах спікер ВР 5-го скликання є кандидатом у майстри спорту. Очевидці кажуть, що саме голос Мороза звучав у телефонній слухавці, яка була постійно притулена до вуха міністра-соціаліста Василя Цушка під час нальоту очолюваного ним загону „Беркута” на будинок Генпрокуратури.

Звичайно, мотивацію соціалістів можна зрозуміти. Для них зрив дострокових парламентських виборів є питанням політичного життя або політичної смерті. Особливо в аспекті мізерного рейтингу й можливої втрати ними матеріальних та інформаційних ресурсів. Тому й вирішили „замутити воду” та зірвати подальші переговори між Віктором Ющенком та Віктором Януковичем. Аргументуючи „черговим незаконним указом Президента”.

Але тут Морозу явно зрадила його здатність прораховувати ситуацію на кілька ходів наперед.

Рейд „беркутівців” став першим актом силової боротьби, справжньої „війнушки”. Сталися сутички між міліціянтами та працівниками держохорони. Депутати-коаліціянти могли потім щось розповідати про „людей у цивільному” зі страшними нунчаками. Але весь світ побачив чітку телекартинку: люди в міліційній формі б’ють у приміщенні головного наглядового органу України цілком мирних на вигляд осіб.

Що ж, президентська команда дочекалася промаху суперника. Тепер з нього випливають два ключових наслідки.

По-перше, силова рейдерська акція підконтрольного соціалістам та “регіоналам” МВС повністю розв’язує руки Президентові Ющенку для будь-яких дій. Вони тепер виглядатимуть якщо не цілком легітимними, то принаймні легітимнішими за дії „донецьких”. Підтвердження тому – взяття під контроль указом глави держави такої досить ще потужної сили, як Внутрішні війська.

По-друге, споглядання силових дій з боку біло-голубих здатне корінним чином змінити ставлення країн Заходу до конфлікту в Україні. Не секрет, що, зберігаючи насторожене ставлення до заплямованого масовими фальсифікаціями президентських виборів-2004 Віктора Януковича, політики Заходу неоднозначно сприйняли деякі дії Віктора Ющенка, зокрема укази про розпуск Верховної Ради.

Тепер в очах Заходу ці дії будуть легітимізовані, так би мовити, „заднім числом”. А що ще чинити з тими, хто організовує збройний штурм святая святих правосуддя для будь-якої західної країни – Генеральної прокуратури?

Цілком можливо, що вже найближчим часом Захід почне чинити серйозний публічний і непублічний вплив на ситуацію в Україні. Наскільки відомо авторові, дійових осіб конфлікту дуже жорстко схилятимуть до повернення в політичну площину і до проведення дострокових парламентських виборів. Причому в незручний для “донецьких” термін.

Ціна одного невдалого ходу буває дуже високою і в шахах, і в політиці...

Микола Писарчук

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 25-05-2007 16:55 |  переглядів