22.12.2024 07:42 | Попередня версія sprotiv.org | Наша кнопка | Read sprotiv.org in English | Зробіть Ваш внесок | Розміщення реклами | Зробити стартовою

Зауваження та пропозиції до проекту Закону України «Про порядок організації і проведення мирних заходів» №2450 від 06.05.2008 р., внесеного урядом

Протягом наступного пленарного тижня, з 2 по 5 червня, Верховна Рада України планує розглянути у сесійній залі низку законопроектів, які стосуються діяльності релігійних організацій та питань захисту суспільної моралі. Одним із найважливіших з них є законопроект про порядок організації і проведення мирних заходів.

Відповідно до преамбули законопроекту, розгляд якого у першому читанні заплановано на 2 сесію Верховної Ради України VI скликання, він спрямований на реалізацію встановленого Конституцією України права збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, демонстрації, пікетування, походи. Втім, запропонований до розгляду законопроект не позбавлений недоліків своїх попередників. В законопроекті надзвичайно розширені повноваження представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що створює умови для зловживань та порушень конституційного права громадян на свободу зібрань. Крім того, положення кількох статей законопроекту перекладають на організаторів масових заходів обов\'язки і функції правоохоронних органів та органів місцевої влади.

 
Законопроект у запропонованому вигляді не може бути прийнятим, оскільки містить багато невизначеностей, неточної юридичної термінології, що дозволяє довільне їх трактування органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування, що, в свою чергу, дозволяє необґрунтовано обмежувати право громадян на свободу мирних зібрань.
 
Тому пропонуємо відхилити даний законопроект.
 

Запропонована редакція Коментар
Закон України \"Про порядок організації і проведення мирних заходів\
«		 Важливо акцентувати увагу на гарантуванні та забезпеченні конституційних прав громадян на мирні заходи та акції, які закладені в статті 39 Конституції України, відповідно до якої \»громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування\". Тому доцільно змінити назву законопроекту, наприклад, наступним чином: \"Про гарантії прав громадян на мирні заходи в Україні\".
Стаття 2. Визначення основних термінів
 
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
1) демонстрація — специфічний вид мітингу, що проводиться, як правило, у вигляді організованого пересування учасників за заздалегідь визначеним маршрутом та передбачає використання плакатів, транспарантів та інших засобів наочної агітації;
2) збори — мирний захід, що проводиться, як правило, у спеціально відведеному і пристосованому для цього місці з метою колективного обговорення і вирішення будь-яких професійних, організаційних, соціально-побутових та інших питань;
3) мирний захід — вільне, публічне вираження громадянської або політичної позиції осіб, при якому можливе висловлення вимог, прийняття резолюцій, інших звернень з різноманітних питань суспільного життя, на доступному кожному зібранні, що проводиться у формі зборів, мітингу, походу, демонстрації, пікетування або у будь-якому різному поєднанні цих форм за ініціативою фізичних чи юридичних осіб;
4) мітинг — мирний захід, що проводиться для підтримки вимог, резолюцій, інших звернень у заздалегідь визначеному відкритому місці;
5) пікетування — специфічний вид мітингу поблизу будинку, споруди чи іншого об’єкта, в яких розміщені підприємства, установи, організації, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які, на думку учасників заходу, можуть сприяти вирішенню висловлених ними вимог;
6) повідомлення про проведення мирного заходу — документ, яким в установленому цим Законом порядку орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування сповіщається про проведення мирного заходу;
7) похід — мирний захід у вигляді масового організованого руху вулицями та дорогами за заздалегідь визначеним маршрутом.		  
 
Оскільки в назві законопроекту йдеться саме про проведення мирних заходів, доцільно перенести визначення даного терміну на початок статті.
Викликає зауваження визначення терміну \"збори\" (пункт 2), що може призвести до неоднозначного його тлумачення. Перелік питань, що виносяться на обговорення на зборах, створює умови для неоднозначного його тлумачення, оскільки під це поняття можна віднести будь-які зібрання громадян і вимагати письмового повідомлення (стаття 7) про їх проведення, що дозволяє встановлювати контроль над будь-якими заходами. Виходячи з редакції даного пункту, на зборах не можуть обговорюватися питання, скажімо, суспільно-політичного характеру. Крім того, розпливчастість формулювання \"та інших питань\" взагалі недопустимо в законі.
В зазначеному визначенні використовується також термін \"спеціально відведене та пристосоване місце\", який не має чіткого законодавчого визначення і допускає довільне його тлумачення органами влади, що може призвести до необґрунтованого обмеження права громадян на свободу мирних зібрань. Застосовуючи зазначений термін, законопроект не розкриває його змісту.
Варто зауважити, що дане формулювання суперечить статті 39 Конституції України, відповідно до якої \"обмеження щодо реалізації права громадян на мирні збори може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей\". Крім того, згідно зі статтею 64 Конституції України \"конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України\". До того ж, зазначене формулювання суперечить статті 8 Конституції України, відповідно до якої \"закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй\". Отже, введення обмежувальних рамок щодо місця проведення зборів суперечить як вітчизняному законодавству, так і міжнародним нормам.
Стаття 5. Права та обов’язки організаторів (організатора)
мирного заходу
 
1. Організатори (організатор) мирного заходу мають право:
проводити мітинги, демонстрації, пікетування чи походи в місцях і в час, зазначені у повідомленні або змінені відповідно до пропозиції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а також збори — у спеціально відведених або пристосованих для цього місцях, де можна забезпечити під час їх проведення безпеку громадян;
вести попередню агітацію на підтримку мети мирного заходу через засоби масової інформації шляхом розповсюдження листівок, плакатів, транспарантів, гасел та в іншій не забороненій законодавством формі;
уповноважувати окремих учасників мирного заходу виконувати розпорядчі функції з його організації і проведення;
організовувати збирання добровільних пожертв, підписів під резолюціями, вимогами та іншими зверненнями громадян;
встановлювати на місці проведення мирних заходів намети, сцени та інші тимчасові споруди.
2. Організатори (організатор) мирного заходу зобов’язані:
подати до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування повідомлення про проведення мирного заходу;
негайно інформувати у письмовій формі орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про прийняття (неприйняття) пропозиції цього органу щодо зміни місця або часу проведення мирного заходу, зазначених у повідомленні;
забезпечувати додержання умов проведення мирного заходу, зазначених у повідомленні про його проведення або змінених відповідно до пропозиції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування;
вимагати від учасників мирного заходу додержання громадського порядку, оголошених умов його проведення та недопущення перевищення встановленого санітарними нормами рівня шуму у разі використання звуковідтворювальної, аудіо- , відеоапаратури тощо;
забезпечувати громадський порядок і безпеку людей під час проведення мирного заходу в межах своєї компетенції, а у випадках, передбачених цим Законом, — разом з уповноваженим представником органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування та уповноваженим представником органу внутрішніх справ, виконуючи при цьому їх законні вимоги;
зупиняти або припиняти проведення мирного заходу у разі вчинення його учасниками протиправних дій чи порушення умов проведення заходу;
забезпечувати збереження зелених насаджень, приміщень, споруд, обладнання, меблів, інвентарю та іншого майна в місці проведення мирного заходу, додержуватись вимог державних санітарних норм та правил;
повідомляти учасників про закінчення мирного заходу;
мати на собі розпізнавальний знак організатора мирного заходу.
3. Організатори (організатор) мирного заходу не мають права проводити мирний захід, якщо повідомлення про його проведення не було подано в установленому цим Законом порядку.		  
 
 
Редакція даної статті зобов’язує організаторів проведення мирних заходів брати на себе обов’язки, виконання яких неможливе. Крім того, на організаторів перекладається більшість функцій органів місцевої влади, МВС та інших державних служб.
Стаття 7. Повідомлення про проведення мирного заходу
 
1. Організатори (організатор) мирного заходу повинні письмово повідомити про проведення мирного заходу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, беручи до уваги час, необхідний для підготовки цих органів та органів внутрішніх справ до забезпечення громадського порядку і безпеки людей під час проведення такого заходу.
2. Повідомлення про проведення мирного заходу подається:
відповідному виконавчому органу сільської, селищної, міської ради (крім міст Києва та Севастополя) — у разі, коли мирний захід передбачається провести на території села, селища чи міста;
відповідній районній чи обласній державній адміністрації — у разі, коли мирний захід передбачається провести на території району чи області;
Київській або Севастопольській міській державній адміністрації — у разі, коли мирний захід передбачається провести на території міста Києва чи Севастополя;
Раді міністрів Автономної Республіки Крим — у разі, коли мирний захід передбачається провести на території кількох районів Автономної Республіки Крим.
3. У разі коли мирний захід планується провести за маршрутом, що пролягає по територіях кількох областей, а також міст Києва, Севастополя та Автономної Республіки Крим, організатори (організатор) подають письмове повідомлення про його маршрут відповідним обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.		  
 
В Пояснювальній записці до даного законопроекту вказується, що \"з урахуванням Рішення КС України від 19 квітня 2001 року №4 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) проектом Закону встановлюється, що повідомлення про проведення мирного заходу повинно бути подане органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування не пізніше як за 5 календарних днів до початку проведення заходу\". Натомість в частині 1 законопроекту йдеться не про конкретні терміни, а про \"час, необхідний для підготовки\".
По-перше, якби законопроект встановлював терміни подання повідомлення, це порушувало б згадане рішення КС, відповідно до якого \"організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією i водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів i демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав i свобод інших людей\".
По-друге, встановлення терміну подання повідомлення про проведення мирних заходів унеможливлює проведення спонтанних мирних зібрань, процедуру проведення яких необхідно передбачити та конкретизувати в законопроекті.
Стаття 8. Зміст і форма повідомлення про проведення мирного заходу
 
1. У повідомленні про проведення мирного заходу зазначаються:
дата проведення, час початку та орієнтовна тривалість заходу;
мета і форма проведення заходу;
місце проведення заходу;
маршрут пересування демонстрантів чи учасників походу;
передбачувана кількість учасників заходу;
прізвища, імена та по батькові або найменування організаторів (організатора) мирного заходу, адреси та номери їх телефонів;
форма і методи гарантованого забезпечення організаторами (організатором) громадського порядку, надання медичної допомоги під час проведення заходу;
прізвища, імена та по батькові осіб, уповноважених організаторами (організатором) виконувати розпорядчі функції з організації та проведення заходу;
дата подання повідомлення.
2. Повідомлення підписується організаторами (організатором) мирного заходу та особами, уповноваженими організаторами (організатором) виконувати розпорядчі функції з організації та проведення мирного заходу.
3. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не має права відмовити у прийнятті повідомлення, поданого з додержанням вимог цього Закону.		  
 
 
Положення даної статті покладають на організаторів проведення мирного заходу зовсім інші функції. Замість того, щоб займатися організацією громадян для відстоювання своїх прав і свобод, організатори мають виконувати місію владних органів.
Стаття 9. Місце і час проведення мирних заходів
 
1. Мирний захід може бути проведено у будь-якому придатному для цього місці.
Забороняється проводити мирні заходи поблизу об’єктів підвищеної небезпеки, ідентифікованих такими відповідно до законодавства.
2. Забороняється під час проведення мирних заходів поблизу навчальних закладів, лікарень, установ виконання покарань, судів, вчиняти дії, що порушують нормальне функціонування цих закладів (блокування проїзду, використання приладів, які є джерелами шуму тощо).
3. Під час проведення мирного заходу поблизу адміністративних будинків, в яких розміщені державні органи влади, дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, акредитовані в Україні, та органи місцевого самоврядування, має забезпечуватись вільний доступ та проїзд до будь-яких об’єктів, поблизу яких проводяться відповідні заходи.
4. Проведення мирних заходів допускається у будь-який час доби.
5. Рівень шуму при проведенні мирних заходів, у тому числі під час використання звуковідтворювальної, аудіо- , відеоапаратури тощо, не повинен перевищувати встановленого санітарними нормами.
При проведенні мирних заходів у населених пунктах в нічний час, із двадцять другої до восьмої години забороняються гучний спів і викрики, використання звуковідтворювальної, аудіо- , відеоапаратури та інших джерел шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.
6. У разі подання повідомлення про проведення мирного заходу в місці або в час, зазначені в іншому повідомленні про проведення мирного заходу, що надійшло раніше, організатори (організатор) за пропозицією органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування можуть внести відповідні зміни у своє повідомлення або подати нове повідомлення, змінивши місце або час проведення мирного заходу. На вимогу організаторів (організатора) орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов’язані пред’явити повідомлення, що надійшло раніше, у зв’язку з яким їм (йому) пропонується змінити місце або час проведення мирного заходу.		  
 
Дана стаття допускає обмеження на свободу мирних заходів поза рамками умов і цілей, закладених статтею 11 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої здійснення прав на свободу мирних зборів \"не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей\".
Зазначене формулювання також суперечить статті 39 Конституції України, згідно з якою \"обмеження щодо реалізації прав громадян на збори може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку\". Отже, лише суд може обмежити реалізацію цього права і аж ніяк не позбавити. Положення частин 2 та 3 статті можуть послужити перепоною в реалізації конституційного права громадян на проведення мирного заходу.
Редакція частини 6 даної статті створює умови для зловживань представниками влади, оскільки можна заборонити проведення мирних заходів в певний час та в певному місці, маючи заздалегідь повідомлення певних \"кишенькових\" організацій.
Варто також додати, що не конкретизовано ситуацію, коли організатор мирних заходів не погоджується з пропозицією органів влади змінити місце та час проведення заходу, а також виключається можливість проведення акцій кількома організаціями, що унеможливлює їх співпрацю в певних ситуаціях.
Стаття 10. Попередня агітація
 
1. Організатори (організатор) мирного заходу та інші особи мають право безперешкодно вести попередню агітацію, повідомляючи про місце, час, мету проведення мирного заходу та іншу інформацію, пов’язану з його підготовкою і проведенням, а також закликати до участі у заході, що готується.
2. Для ведення попередньої агітації можуть використовуватися засоби масової інформації, усні заклики, листівки, плакати, оголошення.
3. Ведення агітації у формі, що ображає і принижує честь та гідність людини і громадянина, забороняється.
4. Попередня агітація не може вестись у формі мирного заходу.		  
 
Редакція частини 3 статті викладена неповно та некоректно. Якщо йдеться про заборону \"агітації у формі, що ображає і принижує честь та гідність людини і громадянина\", то необхідно було б додати про неприпустимість агітації, направленої, наприклад, проти конституційного ладу, територіальної цілісності держави тощо.
Частина 4 даної статті допускає обмеження прав учасників мирних заходів, що є порушенням статті 55 Конституції України, відповідно до якої \"кожен має право не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань\".
Взагалі видається доречним вилучити частини 3 та 4 даної статті, оскільки невідомо, яким чином відрізняється агітація від інших форм мирних заходів, та хто і як це визначатиме.
Стаття 11. Матеріально-технічне забезпечення проведення мирного заходу
 
1. Матеріально-технічне забезпечення проведення мирного заходу здійснюється за рахунок коштів і майна організаторів (організатора) та учасників, а також коштів і майна, зібраних або переданих для його проведення.
2. Забороняється фінансування проведення мирного заходу державними підприємствами, установами та організаціями, а також іноземними державами, їх громадянами та юридичними особами.
3. Повноваження учасників мирного заходу, які здійснюють матеріально-технічне забезпечення його проведення, повинні бути письмово підтверджені організаторами (організатором) заходу.		  
 
 
Положення даної статті є фактичним втручанням у внутрішню діяльність політичних партій, що суперечить статті 4 Закону України \"Про політичні партії в Україні\", відповідно до якої втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється.
Проблеми матеріально-технічного забезпечення проведення масових заходів є особистою справою організацій, які їх проводять.
Стаття 15. Підстави і порядок зупинення проведення мирного заходу
 
1. У разі порушення громадського порядку під час проведення мирного заходу, яке не становить небезпеки для життя і здоров’я людей, уповноважений представник органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування має право вимагати від його організаторів (організатора) самостійно усунути таке порушення.
2. У разі невиконання вимоги про усунення порушення, зазначеного в частині першій цієї статті, уповноважений представник органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування має право зупинити проведення мирного заходу на час, визначений ним для усунення порушення. У разі усунення порушення проведення мирного заходу за згодою організаторів (організатора) і уповноваженого представника органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування може бути продовжено.
3. У разі неусунення порушення у визначений уповноваженим представником органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування строк мирний захід припиняється на підставах та в порядку, передбачені статтями 16 і 17 цього Закону.		  
 
 
Редакція даної статті надає владним органам необмежені повноваження щодо можливості припинення проведення мирного заходу, що суперечить статті 39 Конституції України, відповідно до якої \"обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей\".
Запропоновані положення законопроекту можуть призвести до ситуації, коли органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування на свій розсуд можуть висунути вимоги, що фактично унеможливлять проведення мирного заходу.
 
 
Стаття 16. Підстави для припинення проведення мирного заходу
 
1. Підставами для припинення проведення мирного заходу є:
створення реальної загрози життю і здоров’ю людей, майну фізичних і юридичних осіб;
вчинення наруги над державними символами;
порушення громадського порядку, яке не було усунуто в порядку, передбаченому статтею 15 цього Закону.
вчинення дій, зазначених у частині першій статті 22 цього Закону, а також проведення мирного заходу з порушенням вимог цього Закону.		  
 
 
Дана стаття суперечить статті 39 Конституції України, відповідно до якої \"обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров\'я населення або захисту прав і свобод інших людей\".
 
Стаття 22. Обставини, за яких може бути обмежено право на проведення мирного заходу
 
1. Обмеження щодо реалізації права на проведення мирних заходів може встановлюватися судом лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, забезпечення охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей у разі, коли метою заходу є:
порушення суверенітету і територіальної цілісності держави;
спроба захоплення державної влади чи повалення конституційного ладу України шляхом насильства;
перешкоджання здійсненню виборчого права;
блокування або загроза захопленню окремих об’єктів підвищеної небезпеки та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона відповідно до Закону України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб\", що загрожує безпеці людей;
пропаганда війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
організація погромів, підпалів тощо, що створюють загрозу життю або здоров’ю людей;
інші дії, що мають ознаки злочинів, передбачені законом.
2. У проведенні мирного заходу може бути відмовлено в судовому порядку також в умовах надзвичайного чи воєнного стану, введеного в Україні або в окремих її місцевостях.		  
 
 
Положення даної статті невиправдано розширюють перелік підстав для заборони проведення мирного заходу. До підстав, визначених статтею 39 Конституції України, додано ще низку дій, через які можна заборонити проведення мирного заходу. Оскільки Основний Закон України містить вичерпний перелік підстав для обмеження права на проведення мирних заходів, розширення цього переліку даним законопроектом є недопустимим.

 
Аналіз здійснено експертами Українського незалежного центру політичних досліджень

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 30-05-2009 19:58 | Кількість переглядів  переглядів

Подiлитись посиланням:

30 мая 2009
Рубрики: СТАТТІ
Надрукувати Надрукувати

Читайте по темі

Закрити
Вам подобається Спротив? Приєднуйтеся до нас!

Facebook

Twitter

bigmir)net TOP 100 статистика Rambler's Top100