Так кодекс, чи не кодекс?

Плюралізм у владній верхівці, яка сьогодні «консолідована» як ніколи, починає зашкалювати. Не так давно всі були свідками «високих отношеній» заступника голови президентської адміністрації Ганни Герман і міністра освіти Дмитра Табачника, аж тут з'явилася чергова фронда. Проти побажань глави держави пішов міністр юстиції.

До історії питання. Після розгромної критики міжнародними і вітчизняними спостерігачами закону про місцеві вибори, президент Янукович зробив реверанс в бік заходу, пообіцявши розробити і прийняти найближчим часом Виборчий Кодекс. Не знаю, хто підказав Януковичу це солодке слово «кодекс», але воно йому явно сподобалось, бо дуже добре лягало в перелік тих багатьох кодексів, над якими зараз активно працює уряд «реформаторів».

Грант сказав – гарант зробив. Була створена спеціальна робоча група по реформуванню виборчого законодавства, яка мала б вже до травня видати «на гора» проект нового Виборчого кодексу. 1 лютого лідер фракції ПР в парламенті Олександр Єфремов пообіцяв, що кодекс буде прийнятий ще на цій сесії.

Дарма, що в парламенті вже зареєстровано кілька таких проектів, над одним з яких (внесений Ю. Ключковським, С. Гриневецьким, С. Подгорним, В. Сінченком) довгий час працювали кращі українські та міжнародні експерти і який отримав позитивний висновок Венеціанської комісії. Влада вирішила заново вигадати велосипед.

Про роботу «робочої групи», яка провела вже три засідання, навіть говорити не хочеться. Там, як у Державній Думі РФ – не місце для дискусій. Ті нечисленні представники опозиційних фракцій, які туди потрапили, ні на що не впливають. Інформовані люди говорять, що проект нового Закону про вибори народних депутатів (проект закону, зауважте, а не Кодексу) вже практично написаний в кабінетах Мінюсту, а робоча група лише створює імітацію експертного обговорення. Якщо вірити джерелам, то проект нового парламентського закону мало чим відрізняється від закону про місцеві вибори: змішана система, дискримінаційний принцип формування виборчих комісій, висування мажоритаників лише партіями (причому висувати кандидата на округ може лише обласний осередок партії) і т.д.

У зв'язку з цим хотілося б почути чітко артикульовану відповідь з вулиці Банкової: думка про непотрібність Виборчого Кодексу – це особиста ініціатива Олександра Лавриновича чи зміна позиції Президента України, який після повернення Конституції-96 несе повну відповідальність за слова і дії виконавчої гілки влади?

Олександр Черненко, Українська правда