Олександр Данилюк: бютівський провокатор податкового Майдану 2010

Олександр Данилюк вперше з’явився у вуличному протестному підприємницькому рухові лише тоді, коли під Верховною Радою постало наметове містечко (за винятком його участі в засіданнях так званого опозиційного уряду). Він та кілька його товаришів запропонували підприємцям свою технічну допомогу, зокрема розсилання інформації про перебіг акції протесту. Його помітила О. Продан, яка не знала, що скромну технічну роботу О. Данилюк зможе перетворити на механізм рейдерського захоплення руху протесту, оскільки таким чином в нього з’явилася можливість стати відомим серед журналістів.

О. Продан не знала, що в лютому 2009-го року О. Данилюк вже намагався таким чином очолити акцію протесту автомобільних вантажоперевізників і називав себе її координатором, але перевізники не визнали самозваного «вождя», який нічого не зробив для організації акції. Не знала О. Продан і того, що було відомо деяким іншим учасникам протестів, а саме, що О. Данилюк ніколи в житті нічого суттєвого не організував, попри всі чисельні свої спроби, і ніколи більше десятка людей на вулицю не зміг вивести, хоча часто проголошував про такі плани.

Тому представляючи його Юлії Тимошенко в якості свого технічного представника, віддаючи до його рук базу даних підприємницьких організацій та пропонуючи Олександра Данилюка в якості ведучого під час зустрічі підприємців з опозиційним урядом Оксана Продан не уявляла, що цей «помічник» займе її місце біля Ю. Тимошенко після того, як О. Продан відмовиться перетворювати протест підприємців на опозиційну акцію політиків з промовами народних депутатів на трибунах, прапорами та відповідними гаслами, які не мають одностайної підтримки у всіх підприємницьких колах.

Будучи визначеним як ведучий мітингу, О. Данилюк здобув відомість завдяки телебаченню та іншим засобам масової інформації та розпочав своє рейдерське захоплення підприємницького протесту, відчуваючи підтримку Ю. Тимошенко, якій він пообіцяв зробити революцію, і вона в це радо повірила.

Вже під час першого засідання у приміщенні фракції БЮТ під куполом Верховної Ради України О. Данилюк показав, що не орієнтується в протесті, кинувши «Хто не погоджується – може приєднатися пізніше, якщо захоче» на адресу представника Асамблеї громадських організацій малого і середнього бізнесу, який висловив зауваження про недоцільність початку процедури референдуму щодо відставки Президента до отримання формальних підстав для такого кроку (тоді ще Верховна Рада не прийняла Податковий кодекс, і підприємці ще не звернулися з вимогою до Президента ветувати цей документ). Його зупинив представник ГР «Відсіч», сказавши, що, на відміну від О. Данилюка, за яким не стоїть і десяти людей, Асамблея представляє понад 130 організацій та виводить на вулиці десятки тисяч людей, тому думка Асамблеї не може бути так просто відкинута (та ще й людиною, яка підприємців не представляє).

На жодних зборах, де підприємці намагалися сформувати структуру й обрати уповноважених представників О. Данилюк, не зважаючи на запрошення, не був присутній взагалі або був присутній не до кінця, однак це не завадило йому оголосити всі ці збори охлократичними й проголосити ввечері 25 листопада, коли закінчувався мітинг і біля трибуни залишалося лише кількасот осіб, з яких половину становили випадкові перехожі, що Координаційна рада розпущена, а він є «генеральним координатором» акції протесту.

Через деструктивну, але добре підкріплену кимось фінансово (в групки О. Данилюка з’явилися три дорогих ноутбука, модеми, до його послуг виявилися кимось проплачені журналісти, в нього з’явилася можливість робити масові смс-розсилки тощо) позицію О. Данилюка наметове містечко виявилось розділеним на дві частини з двома охоронами, двома касами, двома кухнями тощо. В підсумку ці чвари призвели до того, що багато людей припинило робити пожертви, а кількість бажаючих брати участь в протестах зменшилась.

Національна координаційна рада, аби уникнути негативного резонансу, намагалася домовитися з О. Данилюком про спільні дії. Йому пропонували місце в штабі й групі переговорників, але він не хотів бути одним з багатьох, його влаштовувала лише перша роль. Не будучи сприйнятим більшістю підприємницького загалу, О. Данилюк, аби не втратити все, йшов на компроміс, але потім знову і знову порушував всі свої обіцянки й домовленості та проголошував себе єдино правильним, поливаючи брудом інших організаторів прямо з трибуни мітингу та звинувачуючи всіх у співпраці з регіоналами.

Врешті-решт його припинили допускати до трибуни. У відповідь він намагався зірвати мітинг 2 грудня, розсилаючи повідомлення по наявній у нього базі даних підприємницьких організаторів, а під час мітингу 29 листопада спробував повести людей до Верховної Ради, яка тоді не працювала. Ті 200 осіб з багатьох тисяч присутніх на мітингу, які пішли за ним, простояли під дощем перед порожнім парламентом і повернулися назад.

Олександр Данилюк проявив себе відвертим провокатором, з яким неможливо ні про що домовитись, оскільки всі домовленості та обіцянки порушувались ним максимум на наступний день після досягнення згоди з Коррдинаційною радою.

Запросивши людей на мітинг 6 грудня, Національна координаційна рада була змушена скасувати його, оскільки стало зрозуміло, що провести їй цей мітинг як протест підприємців, не дадуть. Політики вирішили влаштувати бенефіс О. Данилюка. А той у свою чергу запросив на мітинг політиків з партійними прапорами. Більше того, на цьому мітингу вже не підійматиметься питання Податкового кодексу, за скасування якого й надалі виступає Національна координаційна рада.

Водночас Коордрада не стала зупиняти людей, як це робив О. Данилюк з мітингом 2 грудня. Розуміючи емоційний стан людей після знесення наметового містечка, Коордрада запропонувала їм самим визначитись, чи брати участь у політичному шабаші новоявленого «попа Гапона», чи залишити йому самому можливість «робити революцію», якої не відбудеться. Зрештою, іноді людям треба дати можливість самим переконатись, з ким вони мають справу, аби розібратися, хто є хто.

Чесні податки