Скільки коштує БПЛА від ГШ? Або автівка? Одне життя, взвод, рота?

Зі зв'язку зникло одне моє відділення. Наказую нашому оператору БПЛА запустити дрон. «Я його втрачу. Там працює ворожий РЕБ» — відповідає. «Ми встигнемо побачити хоч якусь картинку, щоб оцінити в якому стані там моє відділення?» — допитуюсь. «Так. Я можу записувати відразу на планшеті і якщо втратимо, то по записах з'ясуємо» — пояснює. «То запускай» — наказую. «Вибач. Але ти не мій командир. А мій мене вб'є, якщо я втрачу дрон» — все відмовляється оператор. Дістаю пістолет. Направляю йому в голову. «Командиру скажеш саме так все і було. Я готов відповідати за це» — я зовсім без жартів.

Завдяки дрону ми побачили місце де саме знаходяться мої хлопці. Вони прийняли бій. Та тримаються. Розгледів поранених та як один накладає собі джгута. З відео дрона стало зрозуміло й звідки по них гатять раzzисти. Але, так, ми втратили дрон. Оперативно зібралися. Пригнув у автівку. Полетіли до них.

Іноді евак може не приїжджати за пораненими більше доби. Бо багато їх авто розбито на бездоріжжі війни та ремонтуються або чекають на фінансування. Хто в темі, той знає, що джуг максимум на 2 години. Потім ти вже втрачаєш кінцівку. І хоча мав не критичне поранення наприкінці залишаєшся без ноги чи руки.

Звичайно, поки чекаєш евак через 2 години можна самостійно томпанувати рану та знімати джгута. Але це якщо пораненого оперативно витягли з червоної зони.

Своїх хлопців я витягнув. Всі поранені. Але живі. Бо ми оперативно приїхали та вдарили ворогу з боку. Окрема подяка арті за ювелирну роботу. Викликали евак. Зрозуміли що буде не скоро. Якось складаю їх в свою автівку. Везу до лікарні.

По дорозі зустрічаємо ці медичні «гробікі» — Богдани. Один зламаний стоїть на узбіччі. Зменшуюю швидкість. Повільно проїжджаю поряд та кричу у вікно чи є поранені, чи треба когось забрати бо ми саме в лікарню. Вони порожні. Просто зламалися.

Після лікарні повертаюсь назад. Вигляд автівки всередині на фото. На блок-посту ВСП-шнік доєбався до автівки. Каже у них наказ зупиняти всіх, хто їздить на своїх або волонтерських авто. І можуть забрати, якщо з ВЧ ніхто оперативно не підтвердить, що там відомо про це авто.

«Поглянь в автівку. Бачиш?! Ти ж не на шляху до Європи мене зупинив. Це крайній блок-пост. Далі нуль. Якого хуя ти мені розповідаєш про „совок“ в голові твого керівництва?! Мій головний обов'язок як командира, повернути живими після завдання кожного підлеглого. І якщо ворогу сьогодні не вдалося це зіпсувати, ти думаєш мене зупинять твої накази?! Я залишу тут автівку. Але ти сідай у свою та поїхали зі мною. У мене ще 2 відділення на завданнях і повернуться у ночі. Можливо потрібно буде їх евакуйованих та відбивати у ворога. Це тобі не на відстані в 20 км. слухати як десь там лунають вибухи. А так ви марна трата коштів» — психанув я.

«Ну нащо ви так. Ми всі робимо свою справу для загальної перемоги» — почав виправдовуватися чувачок. «Якщо твоя справа заважати бити ворога та рятувати наших поранених, то нахуй така участь в війні» — все ще психую. Підходить інший черговий блок-посту. Впізнає мене. Щось каже ВСП-шнику. Вбачається. Я поїхав.

Незважаючи на те, що ми трохи просунули вперед фронт та врятували наших, настрій — гівно. Бо починаються знову ці гойдалки з автівками та ще й отримаю догану за втрачений дрон та якісь штабний щур почне мене навчати як треба звертатися до оперативного штабу за отриманням знімків з військового БПЛА, а не оперативно використовувати наши «весільні» дрони.

Скільки коштує БПЛА від ГШ? Або автівка? Одне життя, взвод, рота? Скільки, на їх думку, в межах норми повинно загинути військових, поки ми будемо чекати знімки з їх дронів, їх дозволи на автівки, приїзд еваку? Риторичне питання. Просто цікаво. Працюємо далі, щоб там щурам не хотілось.

Данило Ів. Довбун, фейсбук