Комендант «Міста волі» Сергій Мельниченко розповів про другий Майдан

На фото Сергій Мельниченко та нардеп Михайло Волинець

Від 22-го листопада на головній площі столиці, Майдані Незалежності, підприємці активно опротестовують ухвалення нового Податкового кодексу. Дехто з журналістів уже встиг охрестити ці виступи “другим Майданом”… Та чи можна порівняти події 2004-го року з нинішніми? Як починалися сьогоднішні мітинги, хто їх організовував і координує? І взагалі, як живеться людям в наметовому містечку на Майдані Незалежності? Ці та інші питання ми обговорювали з одним із координаторів акцій протесту, Головою ВГО “Коаліція Учасників Помаранчевої Революції” Сергієм Мельниченком.

— Отже, пане Сергію, скажіть кілька слів про те, хто ж організатор нинішньої акції на Майдані Незалежності, яка її мета, заради чого це все відбувається і як, власне, все розпочалося?

— Акції протесту розпочалися набагато раніше – ще минулого місяця. 16-го листопада була перша велика акція під Верховною Радою. Оскільки я подавав заявку і був організатором заходу, за перекриття вулиць Грушевського, Хрещатика та Шовковичної відносно мене склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 181 відповідного кодексу. Та, попри це, 18 листопада знову у нас був захід…

— Наскільки мені відомо, ви займались підготовкою до свята Дня Свободи, але вам не давали нормально розкладати сцену, устаткування і так далі. Що тоді сталося, хто перешкоджав?

— Згідно з указом Президента Віктора Ющенка, 22 листопада офіційно вважається Днем Свободи, річницею Помаранчевої революції. До цього дня було вирішено встановити сцену та кілька наметів. Ми почали підготовку ще о 7-ій годині вечора 21-го числа, але міліція вже тоді заважала нашій роботі. Наголошую на тому, що акція була санкціонована і дії правоохоронців виглядали щонайменше дивно. Завдяки підтримці та безпосередній участі народних депутатів України різних опозиційних фракцій, які також допомагали нам вивантажувати обладнання, вдалося все ж таки змонтувати сцену та розбити намети. Але міліція зупиняла автомобілі зі звуковим, сценічним обладнанням у центральній частині міста. Не давали проїхати по Пушкінській та інших вулицях. Причому зупиняли так: спереду міліцейська машина, позаду і збоку.

— Як вам вдалося подолати опір і все ж таки влаштувати свято?

— У водіїв забирали посвідчення і так далі. Ми ж щоразу приїжджали на місце утиску, вирішували питання, розбиралися – ось так зрештою і розклалися. На наступний день все ж відсвяткували шостий поспіль День Свободи. Неприємно здивували політичні табори, які перші два роки начебто брались відзначати річницю, а зараз після приходу нової влади відмовилися, забули чи забили – я не знаю, як правильніше сказати.

— Виходить, свято Свободи співпало з початком акцій протесту підприємців…

— Саме так. 22-го числа почалися події, що тривають і досі.

— Можете сказати щось про причину протестів – власне, Податковий кодекс?

— На мою думку, новий Податковий кодекс є антинародним. Наша влада, намагаючись впорядкувати податкове законодавство, задля збільшення доходів до бюджету робить так, що малий та середній бізнес змушені будуть піти в тінь. Навіть не в тінь, а в темряву. Таким чином, доходи в бюджет не збільшуватимуться, а, навпаки, зменшуватися. Ці процеси будуть проходити пропорційно: збільшення за рахунок нових податків, але зменшення за рахунок «тіні», тож вийдемо на те, що мали й поки маємо, а, можливо, навіть буде ще гірше. Прийняття кодексу було фактично одноосібним, без будь-яких консультацій з відповідними фахівцями з економіки та права…

— Одноосібним? Хто одноосібно його приймав?

— Влада. Не котрась фізична особа, а влада. Підкреслюю – без урахування інтересів та без участі в його розробці представників малого та середнього бізнесу, себто без тих людей, яких він, власне, найбільше стосується.

— А попередні акції (16 та 18 листопада) так само були спрямовані проти Податкового кодексу?

— Метою акцій – тих що були раніше і нинішніх – є виключно домогтися ветування Податкового кодексу Президентом. На початках (під Верховною Радою) ми стояли, щоб цей антинародний кодекс не був прийнятий. А коли влада таки ухвалила його, ми почали вимагати від Президента накладання вето. Ми не маємо на меті направити Кодекс на доопрацювання чи на щось подібне, ми вимагаємо, щоб Президент ветував його – і крапка.

— Сергію, чи не могли б Ви у загальних рисах відтворити хронологію подій із 22-го числа і до сьогодні? Фактично, чим живе наметове містечко на Майдані?

— 22-го числа на Майдані мітингувало майже 35 тисяч людей. Вони не вміщалися на хідниках і були змушені вийти на проїжджу частину. Хоча у повідомленні про акцію ми попрохали правоохоронців перекрити цю частини дороги та скерувати транспорт в об’їзд, вони цього не зробили, чим, до слова, спровокували конфліктну ситуацію. Врешті-решт, дійшло до сутички людей з міліцією. Після цього ми вирішили поспілкуватися з правоохоронцями, попрохати, щоб вони перестали провокувати людей, але безрезультатно. Згодом узагалі приїхала слідчо-оперативна група, яка намагалась мене затримати, оскільки я – організатор заходу і вся відповідальність лежить на мені. Але потім, коли підійшли народні депутати, ситуація змінилась і мене не заарештували. Проте я був змушений бігати по дорозі і просити людей зійти з проїжджої частини…

Поступово ситуація владналася, люди зійшли з вулиці, рух відкрили.

Увечері ми вирішили розбивати наметове містечко.

— Тобто, рішення про намети виникло лише 22-го ввечері?

— 21-го ми встановили сцену, частину наметів, але 22-го було вирішено робити все більш масштабно. Люди мали намір і бажання залишатися, ніхто не розходився. Фактично наметове містечко стало певною мірою плацдармом для подальших дій, щоб органи влади під приводом якихось там концертів чи ще чогось не застовпили цю площу і не перешкодили нашим наступним заходам.

Отже, 22-го числа було встановлено наметове містечко, почалось його функціонування. Національною координаційною радою (це структура, в яку входять представники найбільших, найпотужніших підприємницьких організацій, асамблей, профспілок, асоціацій тощо) мене було обрано комендантом наметового містечка. Так почалося наше життя на Майдані. Почалася ще одна революція – не помаранчева, не синя, а народна… Хоча, дозвольте виправитися, це і не зовсім революція, адже порівняно з 2004-м роком піднята проблема є набагато вужчою. Шість років тому була ціла купа невирішених питань. Тоді відбувалося становлення демократії, громадянського суспільства, розвиток, дотримання та збереження всіх прав і свобод громадянина та людини, передбачених Конституцією України і міжнародними нормативно-правовими актами…

Влада Кучми повністю узурпувала свої владні повноваження, контроль над державою, і це не могло не викликати активних протестів українців. Тоді процвітала повна, тотальна цензура, яка доходила до фізичної ліквідації тих, хто виступав проти режиму. Яскравий приклад – Ґонґадзе. А зараз Майдан має більш вужчий профіль, менший розмах, скажімо так, адже ми піднімаємо питання, що стосуються виключно малого та середнього бізнесу.

До речі, до дійсної революції могло дійти, але мав місце дуже хитрий крок спікера Верховної Ради Володимира Литвина… хоча, може, це і не він особисто. Річ у тім, що в цей же час повинні були розглядати житлово-комунальні, пенсійні реформи тощо. Що ж маємо? Прийняття Трудового кодексу перенесено на кілька місяців уперед, адже якби зараз розглядали ще й комунальні проблеми, різні групи протестувальників могли б об’єднатися в моноліт. Мітингувала б уся Україна, а не лише підприємці.

Є такий вислів: розділяй і володарюй. Це є принцип нашої нової влади. Єдине, чого я боюся, за що переживаю – це те, що якщо, не приведи Господь, Президент не накладе вето, то народ припинить боротися та роз’їдеться по домівках. А якщо люди не продовжать свою боротьбу, тоді можна буде ставити хрест на всіх досягненнях тієї ж Помаранчевої революції та на всіх подальших виявах народної думки на найближчі років 10. Так само можна буде перекреслити усі наші мрії, забути про все, що народ виборов.

Якщо ж ми досягнемо своєї мети – в серцях людей буде жевріти надія на те, що задля отримання бажаного результату потрібно не бурчати у себе на кухні, а виходити на Майдан, де завдяки об’єднанню і конкретним вимогам можна вибороти все. І це буде нагородою для самих людей.

— Нещодавно до вас приїжджали гості. Був Президент зі своєю свитою. Як відбулася зустріч?

— Так, позавчора на Майдан завітав Президент разом із Сергієм Льовочкіним, Ганною Герман і Миколою Азаровим. Президент побув півгодини, заходив до нас кухню. Спілкувався з людьми, мене, на жаль, не дочекався – я саме відійшов тоді. Але замість себе залишив Азарова. Прем’єр теж півгодини десь поговорив і послухав, на тому й кінець.

Приємно, що Янукович звернув увагу на те, що тут у нас дійсно перебувають не якісь псевдомітингувальники за гроші, як заявляв Михайло Чечетов кількома днями раніше, а ті люди, яких хвилює те, що відбувається, права яких утискаються. Мало того, ми не просто вимагаємо вето, ми даємо чітку, конкретну аргументацію своїй позиції… Він був вражений цим.

Коли Президент перебував у Брюсселі, він заявив, що нібито не проти зустрітися з представниками малого та середнього бізнесу. Координаційною радою було обрано 8 осіб, яких було делеговано на зустріч з Президентом… Ці люди повинні були пояснити, що наша позиція категорична: ми вимагаємо від Президента накладання вето. Делегація зустрілася з заступницею глави адміністрації президента, вони поспілкувалися. До сьогоднішнього вечора Президент мав отримати експертну оцінку цього скандального кодексу. В містечку Віктор Федорович пообіцяв до четверга провести кадрові зміни, притягнути до відповідальності тих людей, які причетні до розроблення такого антинародного документу.

Якщо вимоги Майдану не будуть виконані, то від економічних гасел люди перейдуть до політичних. Що розуміється під словом «політичні гасла»? Зрозуміло, це відставка Уряду, питання розпуску Верховної Ради конституційним шляхом, шляхом референдуму або, можливо, закликом до депутатів добровільно скласти свої повноваження. Кого ще відправити у відставку – це вже Майдану вирішувати.

— Яка ваша позиція щодо Президента?

— Знову ж таки вирішувати Майдану. Я не в праві робити якісь заяви.

Президент дав доручення Азарову зустрітись з ініціативною групою. Позавчора ходила ця переговорна група до Міністерства фінансів, де був міністр, його заступник і так далі. Спілкувалися… Група обґрунтувала, чому наша позиція саме вето, навела чіткі докази. Мінфін, у свою чергу, зробив заяву, що начебто почався переговорний процес між владою і Майданом, у нас із ними виникли певні домовленості… Люди добрі, це – абсурд! Ми зараз вимагаємо спростування цієї інформації та щоб не було більше такого перекручування. Ми подали письмову резолюцію, ухвалену на Координаційній раді, в якій сказано, що ми чітко вимагаємо, по-перше, накладання вето, по-друге, у разі виконання цієї вимоги ми згідні долучитися до обговорення нового проекту кодексу.

— Зараз ви говорите більше все ж таки про Податковий кодекс. Майдан стоїть лише за Податковий кодекс – точніше, проти нього, – чи на Майдані також опротестовуються інші кодекси?

— У цій конкретній ситуації люди стоять за вето Податкового кодексу.

— Політики також долучилися до вас?

— Ми проводимо аполітичні заходи. Організатори акцій відмовилися від будь-яких політиків. Депутати нас підтримують, але винятково своїми мандатами – щоб міліція не перешкоджала, чергують з нами цілодобово тощо.

— Тобто, вони не заради піару це роблять…

— Ні. Дехто взагалі не «світиться» і ніхто не знає, що він – депутат. Хіба ж їх усіх пам’ятатимеш в обличчя?

Ми абстрагувалися від політиків. Звичайно, були спроби деяких політиків попіаритися. Скажімо, на сцену виходила Юлія Тимошенко, Олег Тягнибок… Але загалом обходимося без політики.

— Сергію, таке питання: цей Майдан протікає мирно?

— Поки що так, не враховуючи тих непорозумінь із міліцією.

— Що будете робити далі? Скільки буде тривати Майдан?

— У 2004-му люди виходили і не знали, скільки це буде і що буде далі. Тут – так само… Ми стоятимемо аж до перемоги. У нас просто немає вибору: як не ми – то хто?

Спілкувався Богдан КОВАЛЬЧУК, «Хмаро4ос»

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 1-12-2010 13:26 |  переглядів