Злочини мажорів буде карати суд Лінча

Остання історія із побиттям в ресторані в черговий раз може довести, що держава не гарантує справедливого покарання за злочин. Правосуддя стало аж занадто вибірковим після судової реформи та консолідації політичної влади. Ще три роки тому кожна із сторін конфлікту мала шанси на впливи на суд і таким чином зберігався певний баланс. Зараз жертва не має ніяких шансів на захист та на покарання злочинця. Список закритих справ росте, а окрилені безкарністю мажори шукають нових пригод. Головна проблема в цьому – підрив віри у справедливість. Нашому суспільству більш притаманне почуття справедливості, аніж західне формальне верховенство права.

Якщо держава не забезпечує справедливість, суспільство само організовується для її відновлення своїми силами. В класичні часи Дикого Заходи, до прикладу, дієвим способом став суд Лінча – самосуд за гарячими слідами злочину. Щоб система не покарала юрбу лінчувальників, використовується колективна дія – коли злочинця б'ють всі присутні по черзі, а найбільш активні «судді» одягають маски. Не здивуюся, якщо наступного разу мажора-дебошира виведуть із ресторану люди в масках та покарають трьома десятками ударів біт – по удару від кожного свідка. І суспільство при цьому підтримає саме лінчувальників, а не мажора, не дивлячись на прямі ознаки злочину. І подібні випадки стануть кращим запобіжником від рецидивів, аніж безпорадність правоохоронців та кругова порука політиків.

У гірських країнах гарантією справедливого покарання була кревна помста. Злочинець, до яких би знатних сімей він не належав, розумів, що родичі жертви ніколи не пробачать йому. І це реально зменшувало кількість злочинів! Мотив особистої помсти домінує в кожному голлівудському блокбастері, і це підготувало суспільство до сприйняття її у реальному житті.

Українська історія пам'ятає Кармелюка, Довбуша та інших активних громадян, які задовго до Пентагону застосували доктрину R2P – «обов'язок захищати». В ті часи та держава теж не гарантувала справедливості, і народні месники встановлювали її на своє бачення. Кампанія проти торговців наркотиками у Ніжині стане уроком для наступних робінгудів. Ракета з друзями зібрали докази і опублікували їх, хоча методи дізнання при роботі з дилерами явно вийшли за рамки карного кодексу. Проте система зараз захищає саме злочинців і їх правоохоронний «дах», і месників чекає судовий вирок. Наступного разу в подібній ситуації борці з наркотою будуть не збирати свідчення торговців, а вирішувати питання на місці.

Ми розуміємо, як буде проводитися земельна реформа і куди запхають справедливість в часи скупки земельних наділів. Сільські повстання – жакерії – пройдуть двома хвилями: спочатку безпосередньо через тиск на селян при покупці, а потім – через пару років, коли стане зрозуміло, до чого привела земельна реформа. За пару років будуть створені крупнотоварні сільськогосподарські виробництва, проведені «огородження», а нинішні селяни будуть жити в резерваціях і займатися натуральним господарством.

Один мій товариш народився і виріс в латиноамериканській країні і кілька років тому переїхав до України. До цього часу кілька речей викликають у нього щире здивування. «У нас теж колись корупціонери купували собі дорогі автомобілі і хизувалися вкраденим у народу – розповідає він, – проте одного разу кілька ночей підряд ці машини вибухали і горіли під радісні крики громадян. Після того казнокради хоча би перестали демонструвати свою безкарність».

Прошу не розглядати цей блог як заклик до прямої дії, але лише як аналіз суспільних моделей поведінки у нерозвинутих суспільствах.

Ігор Попов, Українська правда