Війна в метро за свободу слова

– Нас женуть з наших місць. Приходять, дихають перегаром. Кажуть, що ми не можемо продавати журнали, хоча по закону ми можемо продавати будь-яку пресу. Приходить лінійна міліція, малюють якісь свої протоколи, називачи нас правопорушниками. Приходять начальники станцій та люди з простроченими посвідченнями працівників КМДА, кажуть: «Закривайтеся!». Доводять до істерики, наголошують, що прийшов наказ згори закрити нас. І автомати для продажу преси нам відключили. Нема ні світла, ні інтернету...

Такий монолог можна почути від продавців на багатьох торгових секціях з газетами і журналами в київському метрополітені.

У цих, так званих, вендингових комплексах дивує одна деталь: автомати з чорними екранами. Однак і «обезточені» торгові секції продовжують героїчно поширювати серед киян широкий асортимент видань.

На погрози та залякування міліції продавці не піддаються. Їх робота — реалізувати свободу слова в столиці. Вони не здадуться. Завдяки їх сміливості, мужності та твердій громадянській позиції мільйони киян дорогою на роботу чи додому щодня мають можливість дізнатися щось нове для себе з суспільно-політичних видань та іншої корисної періодики.

Днями профспілка підприємців та розповсюджувачів преси у метрополітені провела загальні збори на станції метро «Політехнічний інститут», якраз поряд з дирекцією метрополітену. Висунули вимогу: припиніть атаку на свободу слова! Чиновники проігнорували законні вимоги підприємців. Тож боротьба продовжується.

У своєму «полюванні на відьом» рейдери з лінійного управління МВС на київському метрополітені дійшли до абсурду. Як розповів адвокат Сергій Лапутько, вісім бійців у цивільному з ухвалою слідчого судді під виглядом обшуку вломилися до приміщення одного з підприємств у адміністративній будівлі найбільшого державного видавництва «Преса України» на Проспекті Перемоги в Києві. Вилучили техніку та документацію, хоча суд виїмку не дозволяв. Протести адвоката проігнорували, навіть спробували забрати у нього ноутбук з конфіденційними даними клієнтів, які становлять адвокатську таємницю. Спроби оскарження таких дій міліції наче розбилися о кам’яну стіну корупційної кругової поруки між прокуратурою, судом та правоохоронними органами. «У них зареєстроване кримінальне провадження за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України: підроблення документів, вчинене невстановленими особами» – додає правозахисник.

Чиновники, які нацькували вузьколобих «правоохоронців» на свободу слова в київському метрополітені, хочуть захопити торгівельні площі та всунути своїх людей. Їм не потрібні в метрополітені підприємці, які чесно виграли конкурс та платять оговорену суму в бюджет.

Їм потрібні контрольовані продавці, які платять данину в ліву кишеню та дозволяють чиновникам визначати, які видання кияни читатимуть, а які не читатимуть. Вплив на ринок ЗМІ потрібен чиновникам, щоб торгувати цим впливом і шантажувати війнами компромату політиків, олігархів та інших можновладців, втягувати їх у свою кругову поруку та вимагати дуже великі хабарі. Критично налаштована преса є «сторожовим псом» демократії, на відміну від створених за допомогою адмінресурсу та корупції медіа-імперій, які поширюють одну рекламу та побрехеньки і обслуговують того, хто більше заплатить.

Підприємці провели мітинг під прокуратурою Києва. Вимагали припинити свавілля, незаконні перевірки з боку лінійної міліції метрополітену на замовлення згори.

До речі, лінійна міліція в метрополітені безкарно займається свавіллям ще з часів режиму Януковича. Всі пам’ятають, якими методами тоді викидали з метро людей, які їхали на Євромайдан. Анонімними дзвінками про «замінування», зупинками поїздів, брехнею по внутрішній радіомережі, що метро атакують терористи і є пряма загроза життю пасажирів. Зараз весь цей арсенал тоталітаризму застосовується проти простих людей, які просто хочуть мати роботу і бути корисними суспільству, торгуючи в метро друкованими виданнями.

Чи усвідомлює начальник лінійного управління міліції в метрополітені Федорук Володимир Миколайович, що він продовжує воювати з українським народом та зі свободою слова, тим часом як Януковича, що кришував подібне свавілля, на Банковій вже нема і скоро Федоруку доведеться особисто відповідати за безчинства своїх підлеглих? Невже Федорук не боїться люстрації? Або він думає, що нова влада знову прикриватиме міліцейський бандитизм?! Але народ цього не дозволить!

Ми поставили панові Федоруку низку питань і почули його версію. От вона. Пан Федорук вважає, що дана ситуація є виключно протистоянням між володільцями бізнесу, та спростовує втручання підлеглих йому працівників у роботу продавців преси. З його слів, конфлікт виник тому, що закуплені у результаті тендеру та встановлені у метрополітені автомати технологічно не пристосовані до продажу преси і не виконували функцій продажу преси, як визначено відповідними умовами договору. Підлеглі Федорука, мовляв, не здійснюють рейдів, а виконують слідчі дії у рамках досудового слідства по кримінальній справі, порушеній за заявою однїєї із сторін конфлікту. В тому числі це стосується і підприємства «Преса України». Володимир Миколайович категорично відкидає будь-які звинувачення щодо хабарництва серед підпорядкованих йому міліціянтів, тим більше, що його призначено на посаду кілька місяців тому, а контроль за використанням та функціонуванням торгових площ метрополітену взагалі не відноситься до компетенції ввіреного йому департаменту. На запитання, чи готовий пан Федорук взяти на себе відповідальність за дії своїх підлеглих та подати у відставку, начальник відповів, що готовий, але виключно у межах своїх повноважень. Крім того, зазначив, що жодних заяв з приводу перешкоджання торгівлі пресою щодо його підлеглих до відділу охорони метрополітену не надходило.

Як бачимо, пан Федорук фактично виправдовує міліцейське свавілля і зізнається, що саме він керує рейдерською атакою на продавців та розповсюджувачів преси. Став начальником у розпал революційних подій ще за минулого режиму. Минуле начальство, мабуть, відмовилося обслуговувати «антитерористичні» операції режиму Януковича проти мирних протестувальників на Майдані Незалежності, а пан Федорук не відмовився. До речі, при Захарченку керівні посади у міліції продавалися і купувалися. Тому слова пана Федорука про його непричетність до корупції – непереконливі. Ще менше довіри викликають його слова про конфлікт підприємців. Усі підприємці, з якими адміністрація метрополітену уклала договори, зараз протестують проти міліцейського свавілля, і ніякого конфлікту між ними нема. Не треба видавати бажане за дійсне, пане Федорук! Побрехеньки знахабнілого рейдера-міліціянта про якусь непристосованість автоматів з продажу преси взагалі є відвертим обманом та окозамилюванням. Цікаво, у Федорука є спеціальна освіта, щоб судити про те, до чого «технологічно пристосовані», а до чого не пристосовані автомати? До того ж у ситуації, коли ці автомати взагалі вимкнуті?! Чи, може, він має відповідний висновок експертизи? Звісно, що не має. Просто спробував навішати локшину на вуха журналістам, але з нами такі фокуси не пройдуть. Далі він взагалі клеїть дурника. Йому, бач, на незаконні дії міліції не скаржилися! Скажіть, будь ласка, хто ж буде скаржитись на незаконні дії міліції тим, хто вчиняє незаконні дії?! Звісно, що підприємці поскаржилися до прокуратури! Вони прийшли на мітинг з плакатами «Припиніть міліцейський терор проти розповсюджувачів преси», «Не повертайте корупційні схеми в метрополітен», передали звернення до прокурора столиці про перешкоджання підприємницькій діяльності з боку правоохоронних органів.

І якщо контроль за використанням торгових площ метрополітену не входить до функцій міліції, як слушно каже пан Федорук, тоді хотілося б почути, навіщо міліціянти вчащають з погрозами до продавців преси та складають незаконні протоколи на них?! Пан Федорук мовчить про це. Як не розповідає і деталі сфабрикованого під його керівництвом кримінального провадження, за фальсифікацію якого та за рейдерське свавілля під виглядом слідства корумпованим міліціонерам ще доведеться відповідати по всій строгості закону.

Беззаконне придушення міліцією у метрополітені свободи слова, при тому, що в країні перемогла демократія – це дуже тривожний сигнал. Корупціонери оговталися після поразки і знову нав’язують суспільству свої правила. Робимо висновки. Настав час закликати їх до порядку і показати, що не рейдер і не рекетир, а народ має всю повноту влади в Україні.

Юрій Шеляженко, редактор газети «Правдошукач».

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 13-04-2014 19:13 |  переглядів