Олена Білозерська нарівні з чоловіками зі зброєю в руках захищає Україну. Подробиці

Камуфляж, зброя, бруд, смерть, нестерпні умови війни – сьогодні це реальність, яка не лякає наших Роксолан. Вони виконують бойові завдання нарівні з чоловіками, не дають собі поблажливості, їхня відвага і мужність гідна найвищих нагород.

А ще вони готують їжу, бинтують рани, дістають уламки гранат із людських тіл; дивом, у польових умовах, затискають артерії; транспортують поранених у шпиталі,  моляться за своїх чоловіків і турбуються про батьків та дітей, залишених у тилу.

Чи є на світі сила, здатна їх зламати?!

Олена Білозерська, боєць ДУК «Правий сектор»: «В якийсь момент мені набридло балакати… Я добре стріляю, знаю тактику ведення воєнних дій – можу бути корисною на фронті! Зібрала речі і поїхала».

Розвідниця Олена Білозерська на лінії вогню ще з квітня минулого року. За цей період жінка не лише брала участь у складних спецопераціях, а й навчилася варити картоплю під «Градами». В хвилини тиші вона «виховує» Ватника, маленьке кошеня, врятоване Оленою з розбомбленого будинку.

До неоголошеної війни Олена була журналісткою, працювала на Майдані, з початком збройного конфлікту на Сході без вагань пішла добровольцем.

«Зараз я не маю права на статус журналіста, – каже Білозерська, – тому що воюю зі зброєю в руках». Поки що військова справа – на першому місці. Але не забуває про журналістську роботу: пише матеріали, знімає відео з передової.

Олена каже: кожна операція по-своєму складна, адже в розвідці боєм ситуація може змінитися за мить. Іноді доводиться закінчувати її передчасно, аби зберегти життя людей.

«Відходили з боєм, так майже два кілометри довелося бігти і відстрілюватись. Наш розвідник, легендарний „Швед“, пробрався практично впритул до їхніх позицій і скоригував  артилерію на ворожий опорний пункт. І в них тоді було 52 загиблих.

За день до чергової операції завжди охоплює страх. Уночі турбують погані сни. Утім після зайняття позиції страх змінюється на відповідальність, зосередженість і рішучість.

Очікування – ось що найтяжче… Залишається одне: сподіватися на їхню професійність і молитися за успіх операції.

Мені, можливо, ще важче, ніж тим, хто в тилу, тому що вони не знають, де зараз їхні близькі, а я знаю – там, де зараз найбільше пекло», – зізнається Олена.

На відміну від решти бійців, кохана людина завжди поруч з Оленою. Чоловік пліч-о-пліч із нею воює на передовій.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 6-03-2015 22:34 |  переглядів