Бютівські піар аси знову «обісралися»? Інтерв’ю Олександра Шинальського

Досі непублічний заступник генпрокурора Олександр Шинальський, який завідує міжнародним та фінансово-господарським блоком прокуратури, на цьому тижні став аж надто відомим.

«Українська правда» оприлюднила статтю «Прокурор из Баден–Бадена» за підписом чотирьох депутатів від БЮТ. Авторів публікації об’єднує непомітний, але дуже міцний ланцюг – вони собою утворюють так звану «групу Портнова» у парламенті.

Стаття розповідає про те, як «Асоціація прокурорів України» на чолі з Шинальським не посоромилася звертатися до бізнес–структур з пропозиціями перерахувати їм гроші. У такий же прямолінійний спосіб вони висловили бажання заволодіти земельними ділянками на південному узбережжі Криму.

Але найбільш резонансний момент депутатського розслідування – це оприлюднення угоди про придбання Шинальським нерухомості на німецькому фешенебельному курорті Баден-Баден.

Потрапивши в епіцентр скандалу, Шинальський оперативно погоджується на інтерв’ю «Українській правді». У кімнаті для зустрічей в Генпрокуратурі він з'являється, спираючись на палицю. Каже, що житло у Баден-Бадені йому потрібно для постопераційної реабілітації.

Увагу до своєї персони Шинальський пояснює тим, що став конкурентом для іншого заступника генпрокурора Рената Кузьміна в боротьбі за членство у Вищій раді юстиції – конституційному органі, покликаному вершити долю суддівського корпусу України.

Цілком очевидно, що не антикорупційні мотиви рухали ініціаторами скандалу. Але якби сам Шинальський не створив передумов, то й розповіді про побут прокурорської еліти не викликали би шоку.

Перше, що робить Шинальський на початку інтерв’ю – це демонструє свою декларацію про доходи за 2008 рік. У документі, за його словами, відображена й сумнозвісна квартира у Баден–Бадені.

Загалом заступник генпрокурора з дружиною не бідують: мають три квартири загальною площею 730 квадратних метрів, два гаражі, катер і авто BMW X6.

Сукупний дохід Шинальського минулого року склав 1 мільйон 51 тисячу 956 гривень. Його дружина заробила 609 тисяч 271 гривню.

Серед статей прибутків – зарплата, матеріальна допомога, прокурорська пенсія і відсотки по банківським депозитам. Минулого року на рахунках подружжя значилося майже 5,5 мільйонів гривень на двох.

«Мені немає чого приховувати, бо ховають вкрадене», — каже Шинальський. Оцінювати логіку та щирість заступника генпрокурора «Українська правда» залишає на розсуд читачів.

– Ви опинилися в епіцентрі скандалу, ініційованого депутатами від БЮТ. Очолювана вами «Українська асоціація прокурорів» збирала кошти з приватного бізнесу та намагалася отримати землю в курортних зонах. Наскільки це коректно для прокурорських працівників?

– По–перше, я не вважаю, що це – скандал. Це – новини. По–друге, я не пов’язую цю публікацію з Блоком Тимошенко. Це справа рук групи конкретних депутатів.

Щодо суті. Наприкінці 2003 року відбулася зміна керівництва Генпрокуратури...

– Леонід Кучма звільнив Святослава Піскуна з посади генпрокурора, призначивши та призначено Васильєва.

– Так. У Васильєва було своє бачення щодо завдань органів прокуратури. Було звільнено низку заступників генерального прокурора – Шокіна, Винокурова, Медведька, Корнякову, Дріжчаного. Я залишився, і з посади заступника генерального перейшов на посаду старшого помічника у Геннадія Андрійовича. Попрацювавши деякий час, я також пішов за власним бажанням, хоча я не маю ніяких претензій до Геннадія Васильєва.

Але стосовно деяких заступників генерального прокурора, на нашу думку, було вжито некоректних заходів щодо їх звільнення. Через деякий час ми зустрілися і обговорили питання, як раз і назавжди покласти край цьому явищу – кадровим чисткам.

Я запропонував досвід наших колег з усього світу – створити громадську організацію, яка би об’єднувала прокурорів. 1 грудня 2004 року в міському управлінні юстиції ми зареєстрували київську міську організацію з назвою «Українська асоціація прокурорів».

Засновниками виступили я, Шокін, Винокуров, начальник управління Остапчук. На той час керівництвом Генпрокуратури не дуже позитивно сприймалася ідея створення незалежної професійної організації.

Асоціацію було створено з метою утвердження незалежності прокурорів. Захист прокурорів і від зовнішнього тиску, і від вищестоящих прокурорів.

– Як ви це могли реалізувати, якщо ви вже не були працівниками прокуратури?

– Шляхом виступів у пресі, звернень до суду. Але як тільки ми зареєстрували «Українську асоціацію прокурорів», почалася зміна влади в Україні. Знову змінилося керівництво Генпрокуратури. Новий генеральний прокурор Піскун подзвонив і запросив мене назад на роботу. Повернулися також інші заступники.

Тоді почали створюватися осередки нашої «Української асоціації прокурорів» в областях, у військових прокуратурах. І постало питання, що треба створити всеукраїнську організацію. 25 березня 2005 статут всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація прокурорів» був затверджений. З того часу вона існує як юридична особа, а я обраний її президентом.

– А генпрокурор Медведько входить у цю Асоціацію?

– Так, він є членом Асоціації. Ще один заступник генпрокурора Кудрявцев був до останнього часу членом виконавчого комітету Асоціації.

Олександр Шинальський

– Питання в іншому. Чому працівники прокуратури через асоціацію зверталися до комерційних структур з пропозицією зробити грошові внески?

– Як і тисячі громадських організацій, ця також живе за рахунок внесків – членських, але і благодійних. Членські внески становлять 100 гривень при вступі та 100 гривень щороку.

Наші колеги з місць зверталися до нас. «У нас є можливість отримати благодійну допомогу від комерційних структур. Якщо ви зробите листа–звернення, то гроші будуть перераховані асоціації».

– Ці листи були підписані секретарем «Української асоціації прокурорів» Артеменком. Яку посаду він займав у прокуратурі?

– Заступник начальника управління, яке здійснює нагляд за пенітенціарною системою.

– Як ви думаєте, який сенс було бізнес-структурам перераховувати гроші прокурорській асоціації?

– Напевно, тому що багато комерційних структур вважають, що незалежність прокурорів – це і їх незалежність.

– Суперечливе твердження. Збоку це виглядає, що бізнесу простіше перерахувати гроші, щоб не мати проблем з прокурорами.

– У даному випадку гроші надаються громадській організації, а не прокуратурі. І я не відкрию вам секрет, що значно більші гроші надаються і прокуратурам на місцях, і міліції, і пожежним, і СБУ як благодійна допомога шляхом перерахування на спецрахунки. Це передбачено законом про благодійну допомогу.

Я особисто проти цього. Але як бути пожежним? Вони фінансуються на 20%, недофінансовуються на 80%. Якщо пожежа, що йому робити? Вони живуть сьогодні лише за кошти благодійників! Справді, це треба лікувати. Але це можна зробити тільки якщо надати всі 100% необхідних коштів, які потрібні державній організації.

– Куди «Українська асоціація прокурорів» витрачала отримані кошти?

– Буквально недавно ми видали коштом асоціації книжку «Репресовані прокурори», її отримав і президент України. Проводили спортивні змагання, конкурси в юридичних вузах на кращу магістерську роботу.

– Конкурси краси не проводили?

– Ні, але ми подумаємо про це. (Сміється) Єдине, що заборонено статутом – ми нікому не надавали матеріальну допомогу. Хоча люди до нас зверталися: «Дайте хоч 1000 гривень». Але ми не можемо цього робити.

– Навіщо «Українська асоціація прокурорів» зверталася до кримських сільських голів надати землю на узбережжі?

– У нас, прокурорських працівників, немає нічого. Колись в оперативному управління прокуратури був санаторій «Зорі України» в Криму, але потім його забрала до себе ДУС, і його продали росіянам.

Незалежність прокурорів – це також і економічна незалежність. Ми думали якимось чином взяти земельних ділянок, і, може, хтось нам допоможе побудувати будинок відпочинку для наших працівників. Знову ж таки, ініціатива виходила з регіонів. Представники наших осередків на місцях розповідали, що землю відведуть. На жаль, наші очікування не виправдалися.

– Але факт звернень був!

– Я цього не заперечую. У більшості випадків ми навіть не отримали відповіді. Коли сплила ця тема, я запитав, який результат. Реально було відведено 8 соток у Форосі десь в центрі селища. Але нам офіси не потрібні. Ми планували зробити будинок відпочинку.

– Але це коштує десятки–сотні мільйонів гривень!

– Це не будинок відпочинку в тому значенні, як ви думаєте. Це будинок на дві–три сім'ї. Наприклад, у нас на балансі асоціації є невеликий будиночок на Шацьких озерах. Він був переданий як благодійна допомога.

– Ким?

– Одним громадянином, прізвище якого я зараз не назву. Воно вказано в договорі.

– Який найбільший внесок було зроблено до асоціації?

– Не можу сказати. Я пам’ятаю внесок у 100 тисяч гривень.

– Від кого?

– Від одного з народних депутатів, який є членом нашої асоціації.

– Від Святослава Піскуна?

– Ні, Піскун не є членом нашої асоціації. Прізвище цієї людини я не можу повідомити без її згоди.

– Звідки у прокурорського працівника була сума 100 тисяч гривень?

– Якщо в нього вистачило розуму стати народним депутатом, то хіба у нього не вистачить розуму заробити 100 тисяч гривень? Думаю, вистачить.

– Ви вважаєте, що 100 тисяч гривень – це невелика сума?

– Для депутатів — це невелика сума. А для прокурорських — це велика сума. Це майже половина моєї річної зарплати.

Я ПРИНІС З БАНКУ МІШОК ГРОШЕЙ

– Найбільш резонансним у публікації є факт придбання вами на німецькому курорті Баден–Баден житла за 550 тисяч євро – сьогодні українськими грошима це більше 7 мільйонів гривень. З яких ресурсів ви купили цю нерухомість?

– По-перше, я хотів би пояснити – навіщо? Я став інвалідом у прокуратурі дуже давно. У 1991 році я розбився у аварії, майже рік був у лікарні. Потім ходив на милицях. Останнім часом взагалі вже не міг ходити. І в минулому році мені зробили операцію в Баден–Бадені. Права нога в мене напівзалізна.

– Ви робили операцію в «Макс Грюндіг Клінік», де лікувався Леонід Кучма, будучи президентом?

– Ні. (Сміється) Це дуже дороге місце для мене. Я зробив операцію в Штаат–клініці в Баден–Бадені. Мені протезували частину ноги. З тих пір я там часто буваю. А Баден–Баден – це місце, де термальні води лікують хвороби опорно–рухального апарату.

– Якщо не секрет, скільки коштувала ваша операція?

– Можу сказати абсолютно чесно – операція разом з усіма витратами на перебування коштувала 14 тисяч євро.

– Чому ви вирішили оперуватися в Баден–Бадені?

– Я був у нас в інституті травматології. Мені порадили: «Зробіть краще там. Чому? Бо протези теж різні бувають: тонші, товщі. Коли вас привезуть в операційну, в лікаря всі протези будуть лежати перед ним. А у нас тільки один протез – який є, такий і поставимо».

Але це мене не дуже вберегло. Бо я вважаю, що операція пройшла невдало. Мені обіцяли, що я вже буду бігати. А мені стало тільки гірше.

На момент операції грошей у мене не було. І тут я дуже вдячний своїм колегам у прокуратурі. Я все–таки 25 років працюю. Не скажу, що мені давали тисячами євро. Просто підійшли і сказали: «Якщо треба кошти, ми тобі допоможемо».

– Це не за кошти «Української асоціації прокурорів»?

– Ні, ну ви що?! Ви мене навіть образили цим запитанням! (Мовчить)

... Зробили операцію. Дружина завжди поруч зі мною. Одна доба перебування в готелі в Баден–Бадені – 300 євро. При чому побути там треба десять днів–бажано два тижні, бо необхідно ще проходити й обстеження.

Порахували витрати, і це була моя ідея дружині: «Давай вивчимо, чи можемо ми щось купити тут у Баден–Бадені. Все одно я вже до цього міста прив’язаний. У нас є офіційно задекларовані кошти». Це було в минулому році. Я кажу: «Дивись, зараз євро коштує сім гривень. Уже почав рости до восьми. Скоро буде дев'ять. Гроші в банку знецінюються. Є ризик, що їх просто не віддадуть».

– Де у вас лежали кошти?

– В «Авалі». Тому я пішов у банк і зняв кошти.

– Це був мішок грошей?

– Так! До речі, вчора до мене заходив начальник управління. Ця ж стаття на «Українській правді» також обговорюється в прокуратурі. Я кажу: «Ось, подивись мою декларацію про доходи». А начальник управління каже: «Мені не треба. Я пам’ятаю, як ти минулого року прийшов з мішком грошей».

Тому тоді ми зняли кошти, частково позичили. У мене та в дружини було заощаджено майже сім мільйонів гривень. І ми вирішили придбати квартиру. Коли були в Баден–Бадені, прямо в центрі міста є агентство нерухомості. Зайшли, поцікавилися, вибрали житло.

– Яка площа вашої квартири за 550 тисяч євро?

– Це три кімнати. Здається, 133 чи 135 квадратних метрів.

– У центрі Баден–Бадена?

– Знаєте, центру в Баден–Бадені немає, бо це маленьке містечко. Я обирав квартиру, щоб ближче було ходити до термальних джерел.

Будинок на Falkenstrasse, 1, де Шинальський придбав квартиру. Фото з космосу

– Як ви заплатили за квартиру, адже для відкриття рахунку за кордоном потрібні спеціальні дозволи?

– Ми домовилися з моїм знайомим в Україні, який мав дозвіл на відкриття рахунків за кордоном. У нього тут була потреба в грошах, а у мене не було грошей за кордоном. Я віддав йому гроші в Україні, а він заплатив у Баден-Бадені.

Моя квартира в Баден-Бадені задекларована. У мене ще дві квартири у Києві – одна, в якій проживаємо ми з дружиною, і в якій проживає донька. Брали кредити в банку.

– Можна поцікавитися джерелами доходів, які дозволили купити нерухомість у Баден–Бадені? За який час ви назбирали таку суму? Ви ж майже усе життя пропрацювали на держслужбі!

– Ви можете подивитися у декларації. У середньому останні п’ять років мої доходи становлять близько мільйона гривень щороку – зарплата плюс пенсія. Плюс ще доходи моєї дружини.

– А чим займається ваша дружина?

– Моя дружина за фахом – юрист. Як і більшість юристів, вона зареєстрована як платник єдиного податку і тому заробляє не більш, ніж 500 тисяч гривень на рік. Але свої півмільйона вона заробляє.

– Ви не бачите тут конфлікту інтересів? Наприклад, вона захищає когось від наїздів прокуратури, а ви можете вирішити це питання.

– Ні, такого ніколи не було. Я вам чесно кажу, що це я до неї звертався, коли був молодим помічником прокурора.

Я з розумінням ставлюся до ваших запитань. Але мені цікаво одне – от якби я побудував в Україні величезний будинок – якого в мене, до речі, немає – то такого галасу не було би.

– Ви натякаєте на іншого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, який зі скандалами будує маєток в «Пущі-Водиці»?

– Ні, абсолютно! Залишимо Кузьміна. Але повірте, абсолютно просто в Баден-Бадені купити квартиру і оформити на якогось Фріца чи Ганса. А я дослухався до слів президента і прем’єра, які закликають жити по–європейськи і не ховати своє майно, якщо ти його не вкрав.

Мій докір не до журналістів, а до авторів статті. Їх логіка виглядає так: «Мало того, що він купив квартиру в Баден-Бадені, паганєц – так ще й на своє ім’я оформив, сволота! Що, нам теж тепер потрібно так робити?»

Треба, хлопці! Але повірте, після цієї історії більше ніхто не буде робити, як я – а купуватимуть на дідів, бабів чи на фіктивні фірми!

До речі, повертаючись до Баден–Бадена. 30 листопада, напередодні публікації я взяв на роботу копію свідоцтва на нерухомість, щоб зібрати документи для Шенгенської візи. А вже 2 грудня мені кажуть: «Подивись, на „Українській правді“ є матеріал». Я відкриваю і бачу документ, який у руках тримав тільки я. Я заглядаю в стіл – а свідоцтва немає! У мене його вкрали!

Я не маю претензій до «Української правди», але нехай автори цієї статті хоча би пояснять, де вони взяли цей документ. І повернуть назад, бо я без нього візу не отримаю!

– Але цей договір купівлі-продажу можна було взяти і в самому Баден-Бадені!

– Ні, це неможливо. Тому що там закон забороняє розголошення питань про приватне життя. Як, до речі, і в Україні.

МЕНІ ПЕРЕДАЛИ СЛОВА КУЗЬМІНА: «Я ЕГО УНИЧТОЖУ!»

– Чи проводиться у Генпрокуратурі службове розслідування за викладеними у статті фактами?

– Мені невідомо про проведення такого розслідування. Від мене будь–яких пояснень ще не брали. Але, можливо, звернуться...

– Існує інформація, що у Ніцці було придбано нерухомість фірмою «Гамбетта», засновником якої є ваша дружина...

– Вперше про це чую. Я не думаю, що це – правда, інакше я би про це знав.

Шинальський (праворуч). Фото Асоціації українських прокурорів

– З чим ви самі пов’язуєте появу публікації за підписом чотирьох депутатів?

– Все просто. У середині листопада було підписано наказ генпрокурора про проведення 17 грудня Всеукраїнської конференції працівників прокуратури, на якій потрібно обрати двох членів Вищої ради юстиції.

Зараз ці посади обіймають двоє заступників генпрокурора Віктор Кудрявцев і Ренат Кузьмін. Їхній термін закінчується у березні 2010 року.

«Українська асоціація прокурорів», до якої входить кожен другий працівник прокуратури, вирішила рекомендувати Всеукраїнській конференції працівників прокуратури мою кандидатуру на посаду члена Вищої ради юстиції.

Тоді ж мені стало відомо, що на одну з цих двох посад претендує Ренат Кузьмін, який про це відверто заявляє.

– А хто другий кандидат до Вищої ради юстиції?

– Наскільки мені відомо, претендує також інший заступник генпрокурора Віктор Кудрявцев.

– Тобто вважається, що місце Кудрявцева недоторкане, а за друге боротиметеся ви і Кузьмін?

– Це Ренат Равільович так вирішив.

25 листопада відбулися перші збори працівників Генпрокуратури з виборів делегатів на конференцію. І стало ясно, що у Рената Равельовича є опоненти. Низка працівників прокуратури виступила навіть проти висунення його делегатом конференції.

А вже 26 листопада я отримую запит від Кузьміна як від члена Вищої ради юстиції. Він пише, що Вища рада юстиції отримала звернення від народного депутата Бондарьова щодо порушення мною законодавства про несумісництво. Тобто що я незаконно обіймаю посаду заступника генпрокурора і президента «Асоціації прокурорів України» та незаконно завідую кафедрою в Національній академії прокуратури.

Це абсолютні дурниці. Завідування кафедрою віднесено до переліку дозволених сумісництв. За це навіть можна отримувати кошти, хоча я працюю на безоплатній основі. А моє керівництво в «Асоціації прокурорів України» є громадською діяльністю, це також не заборонено законодавством України. Я за це не отримую зарплати.

Кузьмін цілеспрямовано намагається провести перевірку з метою знайти на мене якісь компрометуючі дані. Я тут же направив листа голові Вищої ради юстиції, у якому заявляю відвід Кузьміну в проведенні перевірки через конфлікт інтересів, оскільки ми є опонентами на виборах до Вищої ради юстиції.

Після цього мої колеги передали мені слова Кузьміна: «Ах, он еще не успокоился? Тогда я его уничтожу». А 2 грудня вийшла стаття чотирьох депутатів на «Українській правді».

Перерахування посад і титулів Шинальського зайняло пів аркуша

– Ви з Кузьміним особисто спілкувалися на цю тему? Які у вас з ним стосунки?

– Як з людиною у мене з ним немає конфлікту. Але як з прокурорським працівником у нас з ним абсолютно різні погляди на роботу прокуратуру.

Нещодавно він дав інтерв’ю, де давав оцінку кримінальним справам, керівництву держави. Я вважаю, перш ніж давати таке інтерв’ю, треба написати заяву про звільнення з посади. Бо ти – заступник генпрокурора! Ти допомагаєш генеральному прокурору виконувати його обов’язки, не більше. Ти – інструмент!

– Хто, на вашу думку, є організатором кампанії проти вас?

– Я не знаю, але переконаний – у цих людей є необхідність в маніпулюванні таким органом як Вища рада юстиції та всім суддівським корпусом.

Днями мій колега заходить до кафе біля Генпрокуратури, а там сидять Кузьмін, Портнов і Писаренко та креслять якісь схеми. Колега потім до мене підійшов і попередив: «Тобі треба до чогось готуватися».

Я розумію, це – життя. Знаєте, один звик чистими руками працювати, інший – не зовсім. Якщо це порівняти з боксерським поєдинком, то така публікація – це удар нижче пояса. І тут головне – не впасти. Бо якщо впадеш, то ще й ногами будуть бити. Але падати я не збираюся.

– Генпрокурор Медведько висловлював вам підтримку на участь у виборах до Вищої ради юстиції?

– Генпрокурор на нараді заявив, що не буде нікого підтримувати, не даватиме жодних вказівок і не заборонятиме балотуватися.

Вчора мені дзвонили друзі з підтримкою. Я подякував, сказав: «Мені дуже приємно, але поки що я і моя організація зможемо себе самі захистити». Прийшов додому засмучений. А дружина каже: «Тебе давно не били. Про тебе не писали, не перевіряли. Встряхнись, ти ще не такий старий».

Говорив ще з Юрієм Гайсинським, який каже: «Життя у нас таке, у прокурорів. Ми повинні завжди перед тим, як щось зробити, думати і триста разів ще перевірити. Тому що не журналіст напише, а твій же колега за це й посадить».

P.S. Уже після інтерв’ю стало відомо, що Олександр Шинальський в п'ятницю ще на п’ять років переобраний президентом «Асоціації прокурорів України».

Анна Григораш, Сергій Лещенко, Українська правда