«Відсіч» готує своїх членів до революції у 2015 році

В Україні революція відбудеться після виборів президента у 2015 році. До цього готує своїх членів громадянський рух «Відсіч», який діє останні 2,5 роки. Про це у інтерв'ю журналісту Златі Угрин розповів активіст організації, координатор у місті Києві 23-річний Артур Переверзєв.

— Наша мета — побудова громадянського суспільства, — розповідає він. — Воно повинне бути здатним реагувати на дії влади, створювати у собі альтернативу, чинити спротив. Таке громадянське суспільство могло скинути Мілошевича, Кучму чи Шеварнадзе.

Агітація — наша супровідна діяльність. Основна — чинити постійний спротив і активізувати людей. Влада діє на шкоду Україні? Місцева влада діє не в інтересах міста чи села? Ми переконуємо людей, що варто вийти і висловити свою думку. Ніщо не змінює владу краще, аніж люди на вулицях. Під час податкового майдану ми курували київські ринки, організовували їхніх працівників. Це уже не інформаційна, агітаційна діяльність, а структурування протесту. Головне — створити зв'язки між людьми, мережеву структуру на майбутнє, на 2015 рік.

Тобто раніше революція неможлива ?

— Українські політики свідомо зливають ці вибори. Сьогодні Верховна Рада не має стільки повноважень, як президент. Тож зараз багато кандидатів націлюють свою кампанію на вибори 2015 року. Виграти у 2012 році — означає взяти відповідальність за те, що відбуватиметься у країні ці три роки. А отже — програти у 2015 році. Після 28 жовтня опозиція виведе свою фан-зону, скаже, що їм щось не так порахували. Але справжніх протестів не буде. Склалося так, що існують дві України. Одна — стара, пасивна і пофігістична, інша — нова, та, яка діє і революціонує. Сьогодні ми перебуваємо посередині. Люди незадоволені. Але поки до точки неповернення не дійшло. Звісно, впливають і негативні наслідки помаранчевої революції.

Ви готуєтеся до революції у 2015 році?

— Ми тренуємо активістів для того, щоб вони були здатні взяти на себе відповідальність та вивести людей на вулиці. Насамперед — психологічно. Зараз нас пресує міліція. Багатьох активістів спочатку це шокувало. Зрештою ж вони звикли, навчилися розмовляти із правоохоронцями. Цього ми й прагнули.

Хто буде рушієм революції?

— Вийдуть різні верстви населення. Насамперед молодь. Ті, хто отримав освіту, але не може себе прилаштувати у суспільстві. Революція буде мирною, але громадянською. Немирна неможлива в Україні із двох причин. Це може поставити хрест на державності. Усі сили, які хочуть бачити Україну сильною, це розуміють. Тобто ті, хто закликає брати зброю, навіть якщо вони одягнуті у шатра націоналістів, не хочуть Україні добра. Серед сьогоднішньої політичної еліти ми не бачимо справжніх лідерів.

Звідки вони візьмуться і коли з'являться?

— Лідери повинні з'являтися у процесі боротьби. Не може бути готової альтернативи. Якщо ж така з'являється, то це означає, що вона штучно створена владою. Справжні лідери народжуються дуже повільно.

А яким повинен бути лідер, політик, якого ви б підтримали?

— Перш за все — державцем. Ця людина повинна дбати про державу, не лише після приходу до влади, а від початку політичної, чи будь-якої іншої публічної кар'єри. А не так, як відбувається зараз. Політик удає, що дбає про країну. Та навіть у відкритих джерелах можна знайти інформацію про те, що людина була десь замішана: або скандальне будівництво, або синочок когось збив. На будь-кого із кандидатів можна щось знайти. Стиль життя лідера має відповідати його можливостям. Якщо у тебе немає грошей на джип, то ти не можеш його мати. Хоча навіть відносно небагаті політики сьогодні не здатні стати лідерами. Адже їхні непомірні амбіції переважують інтереси держави. Жодна амбіція не варта того, аби зраджувати Україну, її мову.

Зараз у нас найкраща помста — антиагітація. Візьмімо Литвина. Якщо він втратить депутатську недоторканність, одразу ж по справі Ґонгадзе його прикриють. Він же там замішаний по самі вуха. Литвин це знає, ми це знаємо. Тому ми туди приїхали, тому, власне, там нам і чинили такий спротив.

Під час кампанії «Помста за розкол країни» ще були випадки тиску з боку міліції чи місцевої влади?

— У селі Адама Мартинюка на нас напали місцеві браконьєри та контрабандисти. У Новоград-Волинському невідомі чоловіки чатували біля будинку, де ми ночували, погрожуючи і залякуючи нас. У нас були поїздки до Сімферополя, Севастополя, Криму. У кожному з цих міст були свої детективні історії. У цей же час паралельно відбувалися акції у Дніпропетровську та Вінниці. Там проблем не було. Але всі ці сутички нас не лякають, а навпаки — загартовують. Сьогодні ми отримали пропозиції із Запоріжжя, Чернігівщини, із Західної України. Готуємо листівки і їдемо туди.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 3-09-2012 8:40 |  переглядів