Як “Свобода” підігрує регіоналам. Розслідування

Успіх партії «Свобода» на минулих парламентських виборах став головною сенсацією виборчої кампанії. Але електоральний тріумф націоналістів так і не був конвертований в серйозну законодавчу роботу. Замість вирішення критично важливих для країни питань соратники Олега Тягнибока продовжують піаритися на малозначущих і провокаційних для єдності країни темах начебто зносу пам'ятників Леніну чи використання української мови в парламенті. І своїми діями практично посилюють розкол в суспільстві. А тим часом Банкова продовжує підминати під себе владу і бізнес. І чи то свідомо, чи то ні соратники Олега Тягнибока підіграють «регіоналам» у зміцненні авторитарного режиму в країні.

Виборчий патріотизм

З приходом до Ради, депутатам від «Свободи» в найкоротші терміни вдалося зробити те, що було не під силу колегам з демократичного табору в минулих скликаннях парламенту. Поступившись натиску «свободівців», «регіонали» почали пильніше відвідувати пленарні засідання і особисто голосувати, у всякому разі, факти «кнопкодавства» успішно маскуються. І ці досягнення виявилися до душі виборцям політичної сили Олега Тягнибока. Серед тих хто голосували за «Свободу» в жовтні 2012 р. соціологи відзначають найбільший відсоток тих, хто готовий підтримати цю партію і сьогодні (за даними Фонду «Демократичні ініціативи» — 93%). Цей фактор, ймовірно, і стало визначальним для націоналістів у виборі стратегії своїх дій у парламенті. Вони не стали витрачати час на розробку антикризових програм розвитку економіки, віддавши перевагу відверто популістським гуманітарним, соціальним та ідеологічним проектам.

Якщо проаналізувати законодавчі напрацювання депутатів від цієї політичної сили, то виявиться, що основна їх частина стосується захисту української мови, екології, святкування історичних дат, регулювання діяльності ЗМІ, системи освіти та боротьби з корупцією. А ось, наприклад, сфері медицини, де в Україні спостерігається повна деградація, націоналісти не приділили уваги взагалі. Якщо не рахувати пропозиції запровадити кримінальну відповідальність за проведення абортів, вже викликало бурю обурення багатьох громадян. У системі освіти вони вирішили поліпшити тільки програму надання грошової допомоги для малозабезпечених та інвалідів, які бажають вступити у вітчизняні вузи. Не вдалося знайти в списку «свободівських» законопроектів і яких-небудь пропозицій з підтримки українських видавництв, хоча представники цієї політичної сили регулярно нарікають на численні проблеми в даній сфері.

Депутати від «Свободи» не пропускають нагоди, щоб спровокувати конфлікт з опонентами навколо спірних питань, що підживлюють розкол в суспільстві. Наприклад, в ультимативній формі зажадавши від своїх колег по парламенту розмовляти в залі під куполом виключно українською мовою. У результаті навіть ті «регіонали» і комуністи, які раніше не гребували використовувати державну мову, в піку опонентам перейшли на російську. Ще більш абсурдною виглядає війна з пам'ятниками Леніну, яку активно ведуть «свободівці». Адже на місці кожного зруйнованого ними монумента комуністи встановлюють новий. Хоча, щоб вирішити цю проблему раз і назавжди, набагато ефективніше було б ініціювати загальнодержавне обговорення доцільності збереження в населених пунктах країни пам'ятників радянської епохи.

Але націоналісти воліють ломитися напролом, постійно атакуючи своїх політичних опонентів. Не дивно, що проекти їх законів і постанов, запропоновані на розгляд Ради, ніколи не знаходять підтримки більшості. Наприклад, така доля спіткала безумовно важливий проект постанови, що пропонує відзначити 80-ту річницю Голодомору в Україні, а також законопроект щодо поліпшення соціального захисту жертв політичних репресій.

Економічний нігілізм

Економічна, а також конструктивна соціальна складова у законотворчості «Свободи» практично непомітна. Хоча в партії є достатньо молодих, добре освічених кадрів, які цілком могли б зайнятися відповідною розробкою. Серед 17 законопроектів депутатів партії, присвячених економічній тематиці, є безліч пропозицій: повернути офшорні капітали олігархів в Україні, заборонити всім держслужбовцям та членам їх сімей відкривати банківські рахунки за кордоном, підвищити субвенції на розвиток окремих регіонів, захистити виробників альтернативного палива, підвищити акцизи на пиво, зменшити митний збір на експорт насіння соняшнику і т. п. Але, якщо уважно в них вчитатися, всі ці ініціативи носять або відверто популістський, або відверто лобістський характер. Конструктивним і дійсно актуальним можна назвати хіба що проект, який передбачає спрощення процедури реєстрації суб'єктів малого підприємництва (авторства Олега Тягнибока, Михайла Головка, Андрія Мохника та Олексія Кайди). Але навряд чи він допоможе вже працюючим підприємцям, регулярно стикаються з тиском фіскальних та правоохоронних органів.

Судячи з пасивності «свободівців» у сфері економіки, можна припустити, що поки їх політична сила не бачить себе у владі. І, можливо, саме тому у націоналістів немає комплексної програми дій з розвитку держави. Ймовірно, керівництво партії вважає, що бути вічними опозиціонерами набагато вигідніше, оскільки, граючи цю роль, не потрібно ні за що відповідати.

Ідеальний конкурент

Поки соратники Олега Тягнибока продукують конфлікти, напрацьовує собі електоральні очки, «регіонали» продовжують планомірно узурпувати владу в країні, остаточно добиваючи шанси опозиції на перемогу в майбутній президентській кампанії. Так, пропрезидентська більшість прийняла постанову, що дозволяє «синьо-білим» збільшити своє представництво в ключових парламентських комітетах (податкової та митної політики, регламенту, економічної політики, правоохоронної діяльності, екології та охорони здоров'я). Раніше уряд прийняв нові правила допуску депутатів на засідання міністрів, фактично позбавивши опонентів можливості контролювати процес прийняття рішень вищим органом виконавчої влади. Також повним ходом йде підготовка до проведення референдуму про внесення змін до Конституції.

«Свободівці», звичайно, висловили своє негативне ставлення до всіх цих ініціатив влади. І регулярно закликають своїх прихильників піднятися на «повстання проти злочинного режиму», що руйнує економіку. Але за що саме слід боротися громадянам — не кажуть, оскільки головна рушійна сила цього політичного проекту — банальна спекуляція на емоціях своїх виборців. І такий стан справ, безумовно, вигідний як «регіоналам», так і комуністам. Але якщо для послідовників Ілліча діяльність націоналістів — це запорука збереження свого все ще досить високого рейтингу в східних і південних областях, то «синьо-білі» можуть використовувати обмеженість «Свободи» на свою користь на прийдешніх президентських виборах.

Поки що складно змоделювати точну розстановку сил в цій кампанії, тим більше що достовірно невідомо, чи будуть вибори взагалі. Але певні чинники, пов'язані з президентською гонкою, заслуговують на увагу вже сьогодні. По-перше, Олег Тягнибок, згідно з соціологічними опитуваннями групи «Рейтинг», є єдиним з трьох опозиційних лідерів, якого Віктор Янукович може перемогти у другому турі президентських перегонів (33% проти 32%). По-друге, зараз команда глави держави розгорнула масовану кампанію з дискредитації голови «Батьківщини» Арсенія Яценюка, використовуючи для цього «тушок»-перебіжчиків. Все голосніше висловлюють своє невдоволення діями політика і його найближчі соратники, тому, ймовірно, вже скоро його рейтинг (17,3%) піде під укіс.

Від цього, серед іншого, виграє і Олег Тягнибок (10,2%). Після чого його єдиним серйозним конкурентом на опозиційному полі залишиться Віталій Кличко (19,2%). Але у популярного боксера є кілька серйозних вад: він поганий оратор, його електоральну базу складають малоактивні на виборах молоді люди. І якщо влада розіграє перед виборами нову карту розколу країни, то виборці і зовсім можуть втратити інтерес до досить розмитою ідеологічній платформі «УДАРу». Додаткові проблеми для пана Кличка вже в ході передвиборної кампанії на догоду лідеру «Свободи» можуть створити підконтрольні владі центральні ЗМІ. У підсумку саме Олег Тягнибок може стати головним суперником Віктора Януковича в президентському битві. І на цей-який здавався раніше малоймовірним — сценарій лідера «Свободи» витягне як власний популізм, так і планомірна робота його мимовільного союзника — партії влади.

Світлана Ковальська, Національне бюро розслідувань України