Стратегія недопущення порушень прав людини в зоні антитерористичної операції

Закони України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» щодо превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години», «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо створення військових прокуратур», «Про внесення змін до Закону України «Про міліцію» щодо умов застосування сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї у районі проведення антитерористичної операції» приймалися Верховною Радою України 12 та 14 серпня 2014 року поспіхом і без врахування рекомендацій науково-експертного управління парламенту, яке пропонувало перші два законопроекти відхилити, а останній відправити на доопрацювання.

Головуючий Турчинов буквально продавив ці законопроекти, не приховуючи того, що їх метою є обмеження судових процедур: мовляв, суди відпускають терористів. У пояснювальних записках йшлося про один конкретний суд, а саме, Апеляційний суд Луганської області. Незрозуміло, чому замість очищення судової влади звужуються у неконституційний спосіб її повноваження загалом.

Під час обговорення законопроекту про відновлення військових прокуратур підкреслювалося, що існування таких спеціальних прокуратур не відповідає європейським стандартам. Під час обговорення законопроекту щодо змін до КПК підкреслювалося, що існує інший законопроект про розгляд справ в інших судах, замість передачі функцій суду прокуратурі. Ці зауваження не завадили прийняти зазначені закони.

Таким чином, фактично, відбулася узурпація судової влади в інтересах військового командування.

Прийняття Верховною Радою України та підписання Президентом України низки законів, спрямованих на послаблення державного контролю за дотриманням прав людини в зоні антитерористичної операції, створює системні загрози правам людини в Україні.

По-перше, в зоні АТО можуть бути порушені права людини під час слідства на підставі реальних фактів злочинів, наприклад, до підозрюваних застосовуватимуться тортури.

По-друге, в зоні АТО під предлогом слідства можуть бути порушені права невинуватих людей, наприклад, з метою вирішення особистих конфліктів військовослужбовців між собою та з населенням, для покривання незаконних дій військовослужбовців, таких як розбій, мародерство, тощо проводитиметься розслідування фіктивних злочинів і під виглядом слідчих дій вилучатимуться й знищуватимуться докази та ізолюватимуться свідки злочинів, вчинених військовослужбовцями.

По-третє, враховуючи встановлення режиму зони АТО в адміністративному порядку (до того ж внутривідомчому, в межах СБУ), цей режим може бути поширений на будь-яке місце на території України, що ставить під загрозу права кожного українця. Наприклад, оселю опозиційно налаштованого журналіста чи офіс опозиційного ЗМІ в Києві можуть оголосити місцем проведення АТО, наприклад, на підставі оперативної інформації, що там можуть перебувати терористи, і увірватися в це помешкання чи приміщення без рішення суду, вилучити техніку та архіви, дізнатися джерела, паралізувати роботу редакції, тощо.

Протидіяти зазначеним загрозам можливо за такими напрямками.

По-перше, розроблення та громадянська кампанія лобіювання змін до законодавства про відновлення правосуддя та гарантування дотримання прав людини в зоні антитерористичної операції.

По-друге, моніторинг та громадський контроль застосування правоохоронними органами зазначених законів, включаючи постійне звернення до органів прокуратури, міліції та СБУ з вимогами надати знеособлену інформацію про випадки застосування надзвичайних повноважень, про всі зміни встановлених меж зони АТО, тощо, а також відкриття гарячої лінії для повідомлень про порушення прав людини, особливо з боку українських правоохоронців та військовослужбовців в зоні АТО.

По-третє, громадянська кампанія із захисту прав людей, які постраждали від узаконеного свавілля на підставі цих законів, в тому числі від необгрунтованих обвинувачень у тероризмі та нелюдського ставлення до підозрюваних у злочинах проти національної безпеки в Україні. До такої кампанії мають бути залучені адвокати, які спеціалізуватимуться із захисту підозрюваних у такій категорії злочинів, включаючи, бажано, із доступом до державної таємниці, із зв’язками у спецслужбах та прокуратурі. Окрім адвокатів, мають залучатися журналісти для висвітлення та журналістського розслідування резонансних випадків зловживання новими законами про збільшення повноважень правоохоронців у зоні АТО. Зрештою, якщо зловживання матимуть системний характер, слід довести справу до ЄСПЛ та інформувати про ситуацію міжнародні організації, які можуть застосувати свій вплив на уряд України для припинення порушень прав людини. Важливо уникати будь-якого приводу, щоб про цю кампанію могли сказати, що вона грає на руку ворогу; навпаки, слід пояснювати, що правозахист перш за все спрямований на дотримання цілісності Української держави та прав громадян України.

Доцільно налагодити співпрацю з офісом Уповноваженого ВР з прав людини, громадськими радами при МВС, СБУ, Генпрокуратурі для ефективної реалізації заходів протидії свавільним порушенням прав людини в зоні АТО на підставі нових законів про повноваження правоохоронних органів в зоні АТО.