Це суб’єктивні судження, недопустимі в суспільстві, яке має керуватися і в цій ситуації (як і взагалі в усіх інших) тільки Законом, насамперед Основним Законом Держави, себто Конституцією. До речі, на цю обставину слушно звернула увагу Людмила Прокопович, опублікувавши на ФБ свою заувагу: “Конституція про становище ЗЕ”.

У Верховній Раді мені довелося працювати над конституційними правовими нормами, отож дозволю собі згадати. Коли йшлося про повноваження парламенту, тобто основного законодавчого органу, ми передбачливо записали, що він не може припиняти свою діяльність під час війни. Проводити парламентські вибори у воєнний час – також неможливо. І з точки зору безпеки, і з точки зору проведення передвиборчої кампанії, як і самих виборів. Адже цілком можливо, як ми передбачали, частина нашої території може опинитися під окупацією або в зоні активних воєнних дій. Таким чином, ці території будуть позбавлені своїх обранців. До того ж кожного дня (чи години) чинній Верховній Раді може знадобитися зібратися на пленарне засідання.

Таким чином, у розділі IV “Верховна Рада України” в ст. 83 була сформульована ч. 4 такого змісту:

• У разі закінчення повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Гадаю, все абсолютно чітко і зрозуміло. Цим Україна й буде надалі керуватися, хоча розумію, тут є тривожне запитання: скільки часу (місяців, років) триватиме війна?.. Якщо дуже довго – що тоді? Над цим ще треба думати.

Що стосується розділу V “Президент України”, то аналогічних правових норм тут немає. У ст. 103 ч. 1 Конституції чітко зафіксовано:

• Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

І все. Ніяких уточнень щодо продовження терміну повноважень у зв’язку з воєнним станом – немає. Записуючи таку правову норму, ми виходили з того, що президент України все одно є главою Української Держави, себто представляє інтереси усіх громадян, в тому числі й тих, які за нього не голосували.

Процес попередніх президентських виборів 2019 року проходив такі етапи: 31 березня – перший тур, 21 квітня – другий тур, на якому за підтримки 73% голосувальників переміг Зеленський, 20 травня – переможець прийняв присягу у Верховній Раді. Виходячи з цих даних, опираючись на положення Конституції, маємо здійснити чіткий висновок:

Повноваження Президента України Володимира Зеленського закінчуються 20 травня 2024 року. Тому немає сумнівів: чергові вибори Президента України мають бути призначені на кінець травня 2024 року.

Про перебіг передвиборчої кампанії та особливо скрупульозні засоби захисту від рашистських атак треба подумати. І ще – абсолютно очевидно: після 20 травня 2024 р. без оголошення чергових виборів Володимир Зеленський перестає бути легітимним у президентському кріслі як всередині нашої країни, так і поза її межами. А це може привести до неконтрольованих трагічних наслідків.

Треба уточнити

Безмежно вдячний усім, хто прочитав ці мої міркування про необхідність читати Конституцію, коли йдеться про закінчення терміну повноважень і нові вибори президента України. Особлива подяка тим, хто висловив свої зауваження. Так от, щодо двох із них мушу уточнити.

Віктор Остафійчук докоряє мені у відсутності логіки, коли стверджую, що проводити парламентські вибори у воєнний час не варто, а президентські можна. Справді, будь-які вибори під час війни – справа дуже небезпечна. Але ж бо це не моя “логіка”: така “непослідовність” записана в Конституції, статті, з якої я цитую.

І це не є недоглядом. Під час її написання ми виходили з того, що якби провести парламентські вибори під час війни, то значна частина території України може залишитися без свого представництва у найвищому законодавчому органі держави (на сьогодні це була б четверта частина). І це зовсім ненормально. А новообраний президент все одно буде главою держави для всієї території України – і тієї, яка може опинитися під окупацією, але ж урешті буде звільнена. Отакою була наша логіка. Звісно, з нею можна сперечатися, але так, ще раз повторюю, записано в Конституції. Сьогодні я можу тільки пояснювати наші тодішні погляди на цю тему.

Не зовсім зрозумілим є для мене зауваження досвідченого в політичних справах Андрія Магери, який запитує: «А частину першу статті 108 Конституції куди діти?». І далі цитує: «Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України».

Що ж, може, і справді тут варто було б сформувати думку дещо чіткіше. А ми думали, що термін «новообраний» є достатнім. Тобто відбуваються вибори, ЦВК оголошує результати й визначає переможця. Але він не відразу розпочинає виконання президентських повноважень, а тільки після складання присяги українському народові на урочистому засіданні сесії Верховної Ради.

Зацитуємо ст. 104 Конституції: «Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів з моменту складання присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України».

Так от, протягом оцих конституційних тридцяти днів, перед вступом на посаду новообраного президента, президентські обов’язки продовжує виконувати ще чинний. Але це зовсім (абсолютно!) не передбачає ситуацію, що вибори не відбуваються у час закінчення конституційного п’ятирічного терміну президентських повноважень і він, старий президент, може керувати державою, скільки йому заманеться. Та ні! Це називається самовільним захопленням влади – з усіма правовими наслідками.

Михайло Косів, espreso.tv фейсбук

Про автора. Михайло Косів, український політик, народний депутат України I-IV та VI скликань. Заслужений діяч мистецтв України.