Сергій Шолох: Заокеанський вояж Генерального прокурора

“– Святослав Піскун справляє враження дуже хитрої людини, але боюся, що колись він сам себе перехитрує”

Мирослава Гонгадзе, “Львівська Газета”, 23 червня 2005 року

Впродовж досить тривалого часу ми жили очікуванням події, котра мала би суттєво просунути розслідування справи Гонгадзе – приїзду Генерального прокурора України до Вашингтону.

Про цю подорож він і сам не стомлювався повторювати навіть тоді, коли його ніхто про це не запитував. Бо більше ні про які успіхи в розслідуванні справи говорити не доводилося – здається, навіть, начебто виконавці злочину і ті пішли “в глуху відмову”. Правда, допоки Пукача не знайдено, то можна з нього ліпити головного підозрюваного, але після того як пан Генпрокурор приїхав до Сполучених Штатів і всіляко уникає зустрічі з головним свідком, важко повірити що він намагається знайти Пукача. Скоріше за все – з точністю до “навпаки”.

Минулого четверга під вечір представники Генерального прокурора зв’язалися телефоном з адвокатом майора Мельниченка і повідомили, що Піскун хоче зустрітися з Мельниченком, але зустріч може відбутися тільки наступного дня, в п’ятницю або суботу (в той же час відомо, що Піскун в суботу збирається відлітати до Києва). Адвокат Миколи Мельниченка живе в іншому штаті, йому треба летіти на зустріч біля 500 кілометрів, також на зустрічі мали бути присутні представники Міністерства юстиції США і потерпілі. Останнім, принаймні Олександру Єльяшкевичу, також треба до Вашингтону добиратися досить довго.

На що розраховував пан Генеральний прокурор, “організовуючи” зустріч в такий метод? Невже хтось повірить, що, готуючись до поїздки і говорячи на кожній прес-конференції про свій намір зустрітися з головним свідком, пан Піскун не міг доручити своїм заступникам заздалегідь підготувати і узгодити час та місце зустрічі, а також провести всі необхідні організаційні заходи? При тому, що неодноразово повідомлялося про намір Генпрокурора провести в Вашингтоні цілих десять днів. Чому ж тоді такий раптовий поспіх?

Мені напевно відомо – майор впродовж усього дня намагався зорганізувати цю зустріч. Його адвокат чотири рази факсом надсилав до українського посольства в Вашингтоні офіційне підтвердження на зустріч з Генеральним прокурором України Піскуном, потерпілими, представниками Міністерства .стиції США. Але з огляду на те, що в посольстві не підтверджували отримання листа – пан Мельниченко власноруч заніс його до амбасади.

На даний час невідомо про погодження пана Святослава Піскуна зустрічатися з головним свідком Миколою Мельниченком, потерпілими Мирославою Гонгадзе та Олександром Єльяшкевичем й представниками Міністерства юстиції США. Виникає цілком закономірне питання: “Чи готовий взагалі Генеральний прокурор Україні до подальших юридичних кроків в інтересах потерпілих? Яка дійсна мета його візиту? Чи готовий Президент України наказати Генпрокуророві все ж таки провести широко анонсовані зустрічі?

Останнім часом в ЗМІ було розміщено чимало матеріалів, присвячених фігурантам “навколо касетного” скандалу. Це не вперше. Подібна активність спостерігалася також перед офіційним візитом Президента України до Сполучених Штатів . Тоді мети було досягнуто – зустріч Віктора Ющенка з Миколою Мельниченком не відбулась.

Тепер намагалися залякати Миколу.

“...насправді за ними стоїть страшна логіка: майор знає, що якщо він розкриє рот, то його перебування на цій планеті, також як і перебування його близьких і деяких товаришів по службі, які залишились в Україні, довго не триватиме.”, — Александр Гольдфарб, “Українська Правда”, 1липня 2005р.

Це більш ніж прозоре попередження надруковано під заголовком “Відмовляючись від свідчень Мельніченко зберігає собі життя”.

“Так що цілком імовірно, що Піскун одержить від американців голову майора, якщо, звичайно, той не вирішить зникнути поки не пізно” — це інша цитата того ж автора в УП тижнем пізніше, 7 липня 2005року.

Вопрос стоит о том, что он (Швец) передаёт эти вещи нам. Иначе, зачем они нам нужны?… Может, мы этим не воспользуемся. А может, мы захотим, чтобы Кучма вышел из всего этого?! Это уже наш вопрос…”

“Нет! Оно должно быть у нас... Это должно быть реально под моим контролем, а не под контролем Кенига. Я хочу в любой момент иметь возможность вытащить этот чип и сделать все, что с ним хочу! Вот! Для этого мне этот чип нужен! Если я этого не могу сделать, то на хрена мне этот чип нужен?! Это — план Бори”.

Це також Александр Гольдфарб, “Українська Правда”, 29 квітня 2005 р.

Тож стає цілком очевидним, хто і чому, м’яко кажучи, не зацікавлений в тому, аби майор Мельниченко дав необхідні покази. Але все це вже давно перетворилося на цирк. І якщо Святослав Піскун таки повернеться до Києва, не зробивши необхідних кроків для просування розслідування справи, то це буде не просто неефективним використанням бюджетних коштів.

Шановні колеги! Давайте зробимо все від нас залежне, звернемось до Віктора Ющенка, для якого розслідування цих кримінальних злочинів є справою честі. Давайте докладемо зусиль щоб зустріч Святослава Піскуна, представників Міністерства Юстиції США, Миколи Мельниченка, Мирослави Гонгадзе та Олександра Єльяшкевича відбулась поки Генеральний прокурор України не відлетів до Києва.

Ми маємо знати ПРАВДУ і, нарешті припинити всі спекуляції. А тому зустріч має бути задокументована.

P.S. 10 липня виповниться 5 років, як в офіс радіо “Континент” прийшла людина, яка представилася полковником міліції В.Б. і довго розпитувала про Гію...

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 9-07-2005 12:45 |  переглядів