Опозиція за Попова?

Пройшов перший тиждень так званого «нового політичного сезону». Напевно, не нового, а ще одного. Очевидним стає факт того, що влада й опозиція йдуть на перемир'я в питаннях столиці. Опозиція в тишині слухає виступ Януковича, задоволена довиборами по 5 округах. Усі мовчать, чому їх навіть не сім.

Ніхто з опозиції не задає питання про Київ.

Таке враження, що в Януковича сьогодні більше проблем усередині партії, з агентами російського впливу, «ангелами руского міра», ніж із ревносними вітчизняними опозиціонерами.

На наших очах здають вибори мера столиці. Якщо ніхто не помітив, минулий тиждень промайнув без жодного згадування про ситуацію в Києві.

Ви скажете, що, мовляв, не на часі? Що «не на часі»? – Конституція? Принципи? Столиця? А, може, Попов та «прострочена» Київрада всіх влаштовують?

Як на мене, то причин тут декілька, і всі вони швидше особистісні.

Наприклад, найпростіша – більшості лідерів було насправді не до Києва.

Порошенко займався питаннями цукерок. І тут навіть не на рівні жартів: дійсно, Петро Олексійович більше часу приділяв питанням реального бізнесу, ніж PR-активностям. Плюс річниця улюбленого медіа активу. Дивно, але це машинально зупинилио й PR його «конкурентів» Катеринчука та Попова.

Кличко й далі гне свою пропрезидентську лінію, незважаючи на столицю. Думаю, що в тонус київської ситуації його поверне тільки одне – і це не київський виборець, а швидше Леонід Михайлович Черновецький. Адже відсутність нормального спаринг-партнера мотивує Кличка йти на інші політичні ринги.

В Яценюка й досі немає кого висувати, але це вторинна проблема, як на мене. Більш важливим для Арсенія Петровича, у даний момент є президентська інтрига, переведення Тимошенко до Німеччини. Це розв'яже йому руки в перспективі. Тому він і далі мовчатиме.

Тягнибок був зайнятий своєю київською пропискою. І це все, враховуючи той факт, що вибори в Києві могли б дати Свободі дуже гарну платформу. Адже розуміючи непотрібність виборів мера Кличку та Яценюку, друзів по табору, свободівці могли б зірвати непоганий електоральний куш, отримавши рупор для президентської кампанії. Нажаль, вони цей інструмент втрачають.

Мовчав навіть невгамовний борець за права киян, пан Катеринчук. Таке враження, що він переформатувався в журналіста, взявши перше інтерв'ю в мера Софії, потім пішов по замах. Як на мене, то не надто вдало, хоча як інструмент політичного впливу, наглядне перетягування європейського досвіду – може бути ефективним.

Одним словом, опозиції було не до виборів у столиці. Влада закріпила своє старе рішення, ще одним «інституційним судом», показавши що за «Стабільність».

От і виходить, що кон'юнктурщина опозиції, бажання ситуативних перемог керує ними більше ніж нові заявлені принципи. Можливо, опозиція думає, що їх втручання в засідання Київради, вибивання вікон міської адміністрації та побиття журналістів беркутом, можуть стати альтернативою виборів?..

Не думаю, що опозиція сьогодні в змозі добитись виборів, адже вони не в силі вимагати. Навіть якщо вони доб'ються виборів мера, вони не витягнуть виборів Київради. А якщо й витягнуть вибори Київради, то без виборів мера.

Ситуація як у тій казці: направо підеш, коня згубиш, наліво... Прикро признавати, але Глазьєв з Оніщенком більше сьогодні впливають на ситуацію в країні ніж місцева опозиція. Тому, може, до них краще й звертатись?

А якщо без жартів, то не розумію одного: чому опозиція мовчить, чому вона на тисне? Можливо, вони керуються месиджем об'єднання заради Європи? Але зі сторони це виглядає швидше, як «мовчання ягнят».

У влади сьогодні критичний момент важкого вибору – і це прекрасний шанс усадити їх за стіл переговорів. Бути більш жорсткими, але й не менш патріотичними.

Втрачати шанс не можна!

Микола Давидюк

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 11-09-2013 12:16 |  переглядів