Уроди ви моральні

Уроди ви моральні. Немає в українській мові лайливих слів для вас, бо всі ці слова ображають або тварин, або деяких людей, які порівняно з вами — янгелики пухнасті.

До 2004 року я була звичайним обивателем. Потім одночасно подружилася з київською патріотичною тусовкою і стала журналістом. Пройшла перший Майдан. За Ющенка я спокійно працювала і потроху вчилася захищати свою Батьківщину — а раптом знадобиться. Потім прийшов Янукович, і мене, як і багатьох інших, захотіли посадити. Відчувши на собі, як багато у такій ситуації важить підтримка спільноти — стала правозахисником. ЧОТИРИ РОКИ я вистоювала під міліцейськими відділками, з відеокамерою і журналістською ксівою, щоб затриманих активістів не били і допустили до них адвоката. ЧОТИРИ РОКИ ходила на всі політичні суди, зі швидкістю стенографіста записуючи все, що там відбувалося — а суди часто бували щодня і тривали по 6-7 годин — і потім публікувала, щоб ви, уроди, не могли замовчувати свою брехню і безкарність.

Потім був другий Майдан. Ми, народ, своїм надзусиллям і своєю кров'ю переламали долю, яку ви, уроди, призначили нашій країні. Ви, уроди, усунули від влади своїх політично-бізнесових конкурентів і посіли їхні вожделенні золоті унітази. А від нас відкупилися красивими заявами і амністіями для наших політв'язнів.

Ми знали, що ви уроди, і не давали б вам спуску, але тут на нашу землю напав ворог, і ми пішли воювати. Поки ми гинули, ви бронзовіли, вростаючи в свої унітази.

Уроди ви, вампіри, у яких немає нічого свого. Усе, що ви маєте — це чужа кров, чужі гроші, чужі долі, якими ви харчуєтесь і ставитесь до нас, як до гною або як до нав'язливих комах.

Я рік і три місяці була на фронті — заради того, щоб тепер ви здавали території, за які гинули мої друзі, а нас, живих, виганяли з фронту, щоб ми не заважали їх здавати? Легалізація? Яка нафіг легалізація, якщо сотні нас, людей з бойовим досвідом і бойовими досягненнями, не пройдуть елементарну медкомісію? Он у знайомих син — абсолютно здоровий хлопець, закінчив вуз, але не йде забирати диплом, бо кажуть, що звідти одразу гребуть в армію. А давайте-но його зловимо і відправимо на передок. Він там одразу здасться в полон, і ми обміняємо його на полоненого ГРУшника. А що, чим погано?

Я повернулася з фронту і вперше за півтора роки вдягнула довгу сукню. Вперше за три місяці дісталася до нормального Інтернету і побачила — суд? судилище? — дежавю 4-5-річної давнини, от що це було — над активістом Богданом Тицьким. Якому мєнти зламали руку у трьох місцях, який непритомнів на суді, а його не відправляли до лікарні, і врешті-решт, наскільки я зрозуміла, засудили до двох місяців СІЗО. Народ у залі суду вимагав лікаря, їх намагалися виштовхати силою, дівчата-активістки — ті самі, що й п'ять років тому — верещали і відбивалися, менти їх били. Щоправда, не дуже сильно і активно били. Бо камери скрізь.

Я знаю Тицького багато років. Він політичний розбишака ще той, але він не «силовик» — незважаючи на те, що воював у Пісках. Зараз, з його нинішнім статусом чи пак самоусвідомленням, він навіть димовухи не кине. І на тому злощасному мітингу, коли кинули гранату, він просто стояв. Мені про це товариш мій розповів, який весь час був поруч з Богданом. Але він засвічений, давно засвічений, ще з часів Януковича. А уроди-то залишилися ті самі. А методи ті самі. От і схопили його, і катують, і фабрикують справу. І не один він там такий.

А потім дивуються, що гранати літають.

З часів Януковича змінилося тільки те, що почалася війна, і на руках у людей з'явилися гранати. Раніше вони не літали, а тепер літають. Оце і всі зміни.

А ще — загинули мої друзі Міхась, Орест, Сєва і Володя.

Я приїхала з фронту, щоб повирішувати купу важливих справ — як особистих, так і організаційних — а потім знову поїду на фронт, бо до кінця війни маю бути там, бо там є ворог, страшний ворог, з яким на 100% зрозуміло, що треба робити — стріляти його, поки він не закінчиться.

Я приїхала з фронту, де рік була без статусів, без грошей, без нічого — виключно на утриманні народу — всупереч вам, уродам — щоб тепер, як 5 років тому, вистоювати під відділками і висиджувати в судах? А буду ж, куди я дінуся. Стільки, скільки зможу, а потім знову поїду на фронт. Бо вмію писати і вмію стріляти. А ви, уроди, слів не боїтеся, а стріляють не по вас — бо бояться відкритого вторгнення Росії. Символом вашої попередньої реінкарнації був золотий унітаз. Символом цієї має стати золотий пам'ятник Путіну, виключно завдяки якому ви досі при владі.

Ще й брешете, уроди, що Захід не підтримує чи може не підтримати Україну через радикалів. Тоді як насправді нам не хочуть допомагати, бо знають, що всю допомогу ви вкрадете. Націоналісти — не прибічники, але й не вороги Заходу. Справжні вороги — різнокольорові крадії на золотих унітазах.

Ви, уроди, гірший ворог України, ніж Росія. Щоб перемогти Росію і нормально жити, її треба примусити від нас відчепитися. А вам, мабуть, тільки повиздихати доведеться...

Олена Білозерська, sprotiv.org

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 6-09-2015 9:32 |  переглядів