Про свободу, справедливість і бидло

Розуміючи, що до виборів один день вона прогулює школу і йде клеїти листівки. Сама.

Під час розклейки до неї підходить поліція і стверджує, що вона не має права на поширення листівок і порушує закон.

Дівчині 16, вона не знайома з 34 статтею Конституції, їй невідомо як це робиться. В неї просто загострене відчуття справедливості і вона не хоче аби президентом її країни став українофоб.

Поліція починає відверто брехати і тиснути на неї.

Перше, що робить ця маленька людина — телеіонує за єдиним номером який має і який був вказаний як номер «безпека» і повідомляючи про ситуацію просить попередити хлопця на велрсипеді який передав їй листівки, що поліція його шукає і хоче затримати.

Поки активісти організовують підтримку і терміново виїжджають на місце події, дівчину вже ведуть до відділку, цинічно збрехавши, що вона не може відмовитись.

У відділку поліції вже сидять ще двоє затриманих і підтягується місцевий волонтер який вимагає назвати статус перебування цих людей в поліції.

Оскільки для поліції звична практика примусово «запрошувати» до відділку і спротив є неочікуваним і небажаним вони забирають дівчину до окремої кімнати і там «дитячий психолог» здійснює на неї тиск і бере обіцянку більше не клеїти листіаки.

На маму дівчини складено протокол.

Минули вибори. Але це аж ніяк не змінило ставлення дівчини до ситуації в країні. Їй 16, вона все своє життя прожила в незалежній Україні і не хоче змиритись з тим, що може її втратити.

Вона виходить з другом на протест. Малює плакати, що вимагає імпічменту президента. Її друга затримує поліція і тут знову, як із тим «хлопцем на велосипеді» вона відчуває, що має йому допомогти. І знову вірить поліції, яка пропонує прийти до відділка і дати пояснення на користь свого затриманого друга.

Дві години вона чекає в холі. Вона поийшла сама, аби підтримати друга. Через дві години їй плвідомляють, що на неї буде складено протокол за «порушення порядку проведення мирних заходів». На неї починає здійснюватись психолонічний тиск, їй погрожують наручниками і обіцяють «закрити на добу», якщо вона не буде виконувати вказівок.

Її постійно називають правопорушницею і відверто брешуть, що вона порушила закон, що і для будь-якого протесту треба отримувати дозвіл у міськраді.

Її схиляють до того щоб вона в поясненнях написала, що «не знала і більше не буде». Але вона вже не схиляється. Вона вже більше години плаче, але ретельно з‘ясовує прізвища поліціянток з якими контактує і вписує їх у пояснення. Як тільки вона починає вступатись за себе їй кажуть: «ану перестань, бо зараз покличу хлопців», або «тебе ж ніхто не насілував, про який тиск ти говориш?».

В неї вилучають плакати, складають протокол на неї і на її маму і відпускають.

Потім починається відверта травля в інтернеті з боку прихильників Зеленського.

Потім проти дівчини робить заяву і сам Володимир Зеленський. Потім її обливають брудом на 1+1.

Про що це я? Майдан почався з виступу проти насильства над студентами. Сьогодні це школярка. Яка навідміну від багатьох вирішила захистити свою країну.

Зараз ми повинні захистити її. Від тиску, від травлі і від зневіри. Адже диктатура на те і диктатура, що буде нищити всіх щоб іншим було страшно.

Даша Коц не слухай цих уродів, вони бояться тебе і таких як ти. І знай, що тих хто вийде на твій захист значно більше.

Arsen Avakov коли ваші цуцики зазіхають на свободу і здоров‘я дітей вони отримуватимуть гідну відсіч. Всіх не посадите.

Катерина Чепура, фейсбук