Свято кнопкодавів

knopkodavi1 Вівторок, 17 листопада 2009 року пройшов в будівлі під куполом надзвичайно плідно. Отже, пропону. вашій увазі черговий Прискіпливий Огляд Роботи Народних Обранців.

1. Рада провалила проект Закону України «Про державний земельний кадастр» з пропозиціями Президента України. Враховуючи відверту недолугість цього законопроекту та його повну невідповідність тому, яким має бути такий закон в державі, що прагне називатись цивілізованою – це рішення можна тільки вітати.

Основною вадою проваленого законопроекту є практично повна закритість кадастру. Тобто – недоступність для громадян його даних. (Для порівняння: в естонському Законі про кадастр зазначено таке: «...Дані кадастру мають бути доступними для аналізу кадастрових даних та отримання витягів з нього. Будь-яка особа має доступ до кадастрових даних та може отримувати витяги з нього...»). Дрібнішими вадами є непрописаність багатьох концептуальних положень та безліч норм, що посилаються на інші закони.

Але виникає закономірне питання: чому ж за майже двадцять років незалежності досі не ухвалено закону, який є одним з базових законів для будь-якої держави? Відповідь очевидна: дерибанщикам, якими є практично всі без винятку представники української бидлоеліти, ніякі кадастри не потрібні, а Україна насправді – недодержава: (

2. Подолане вето Ющенка на Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Знаєте, що таке суспільна необхідність? Це «...обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку».

Ви в курсі, хто у нас визначає, які інтереси є суспільними? Ну звісно ж, це наша бидлоеліта, наші наскрізь корумповані політики та чиновники, тобто саме ті люди, які зроду не вміли відрізняти власну кишеню від державної! Вам цікаво, яким чином за допомогою цього закону всі ці люди забиратимуть ваше майно та/або дерибанитимуть бюджет? Будь-ласка, є пара типових способів!

Перший. Припустимо, хтось зі слуг народних приймає вольове рішення побудувати на місці вашої улюбленої дачі черговий (заклад з блек-джеком та шльондрами) розважальний центр. Для цього протягується рішення, що нібито на місці вашої дачі конче необхідно побудувати супер-пупер-мега газопровід чи, як мінімум, кладовище. Вас викидають з дачі через суд, сплативши якусь туфтову компенсацію; після цього з'ясовується, що ані газопровід, ані навіть кладовище будувати вже непотрібно; від вашої дачі з дбайливо викоханим городом та садком на той час залишається лише «випалена земля», а отже, в поверненні вилученого для вас вже немає ніякого сенсу, і – оп-ля! – можна будувати омріяний бордель, бо тепер немає перешкод для передачі примусово вилученої земельної ділянки іншим особам!

Другий. Слуги народні завчасно скуповують на підставних осіб якісь дуже дешеві туфтові землі десь на межі географії, з краєвидом на смітник. Після цього протягуєтья рішення, що нібито саме на цьому місці конче необхідно побудувати супер-пупер-мега газопровід чи, як мінімум, кладовище. «Вбиті горем» псевдо-власники в жалем в серці погоджуються на неймовірну компенсацію з бюджету, а справжні організатори афери – прибирають ці гроші до рук. Після цього – ну ви вже здогадалися – з'ясовується, що ані газопровід, ані навіть кладовище будувати вже непотрібно...

Моя особиста думка – цей закон ухвалено якраз більше задля другого способу, ніж заради першого. Тому що перший спосіб – це шум, гвалт, чорний пєар, воплі, соплі етсетера. В той час як другий спосіб – це тихий, чемний дерибан бюджету в неміряних розмірах...

І ще одне. Якщо хтось наївно розраховує на багаторічну судову тяганину, яка дозволить якщо не зовсім уникнути, то хоча б відтермінувати «день Х», то це – марно. Кодекс адміністративного судочинства України пропонується доповнити статтею 183-1 – «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності».

Основні родзинки нової статті такі:

— судом першої інстанції для адміністративних справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності – визначаються апеляційні адміністративні суди за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню;

— позовна заява про примусове відчуження подається до суду без сплати судового збору;

— судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України;

— суди обох інстанцій зобов'язані розгядати справи цієї категорії протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви/апеляційної скарги;

— суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду не може повертати справу на новий розгляд.

— неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Ласкаво просимо в світ антиконституційних відчужень, да: (

3. На третє читання було відправлено скандальний «Закон 404» – законопроект N3271 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо протидії розповсюдженню дитячої порнографії. За – вже не 404, а «лише» 367 (довбодятлів) депутатів.

Суть цієї брєдятіни в тому, що діточок всіляка мразь як трахала, так і трахатиме надалі, в той час як законослухняним користувачам інтернету доведеться «про всяк випадок» сидіти під SSH проксями, аби не нарватись на неприємності від «блюстителів» невідомо чого.

4. Відхилено пропозиції Ющенка до Закону України «Про захист майнових прав громадян у період виходу економіки України зі стану фінансової кризи».

Ну, насправді ці пропозиції – є суєтою суєт. Тому що відібрати щось у когось – навіть у кінченої потрєбляді, яка не погашає кредит багато місяців – все одно можна лише за рішенням суду. А судитись в нашій країні можна до другого пришестя, якщо не до третього. До того ж, банкам неліквід у вигляді квартир-машин, які зараз (коштують дешевше лайна) суттєво впали в ціні – не дуже-то й потрібен. То для чого ото наші кнопкодави маялися дур'ю?

5. Прийнято в цілому Проект Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо відшкодування моральної шкоди. Метою прийняття цього законопроекту, крім бездарного переформулювання ч.3 ст. 23 Цивільного Кодексу України, внаслідок якого ця норма стала значно більш недолугою, ніж раніше – було зафіксувати, що нанесення моральної шкоди можливе «у тому числі шляхом поширення завідомо неправдивих відомостей».

А то щось багато ці писаки та інші примкнулі до них громадяни алялякають про слуг народних, чиновників та інший сильних світу цього. Будьте обережні, лошки-правдолюбці, адже заморочуватись доведенням «завідомої неправдивості» ваших слів ніхто напевно не буде – вам просто присудять компенсацію неміряного розміру, а для того, аби хоча б оскаржити таке рішення, вам доведеться викласти купу грошей в якості мита за апеляційне оскарження, і зовсім не факт, що ви зможете таку суму знайти.

6. Було відхилено Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо протидії хабарництву» з пропозиціями Президента України вiд 12.06.2009.

Моя думка про цей шедевр законотворчої думки імені Толєга Гріцацуєва анітрохи не змінилася з того часу, коли я її висловила вперше – це брєдятіна, маразм та пустопорожні намагання боротись з проносом шляхом запирання сортирів. Треба ПЕРЕДУМОВ корупції позбавлятись, а не з наслідками боротись, провокуючи ще більший бєспрєдєл, да.

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити огляд наслідків нетипової для наших кнопкодавів працездатності. До нових зустрічей під куполом нашого ПОРНОцирку, шановні читачі.

Тетяна Монтян, Українська правда