Чи є цивілізований вихід із зони політичних репресій?

За демократичними нормами, політичні переслідування є найбрутальнішим порушенням прав людини і вимагають від громадянського суспільства та засобів масової інформації адекватних дій. Про те, як об'єднати зусилля не згодних із рішеннями нинішньої влади в Україні і грамотно доносити до її представників свою позицію, йшлося під час круглого столу Української Гельсінської спілки з прав людини (УКГСПЛ) і Харківської правозахисної групи (ХПГ).

Зростання кількості випадків порушень прав і свобод людини та, за висновками Харківської правової групи, перехід органів державної влади до прямих політичних переслідувань, спонукали українських правозахисників визначитися з категоріями переслідувань. Ось які визначення було запропоновано.

Переслідування. Може здійснюватися у правовій формі, коли проти особи порушують кримінальну справу або обвинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, або особа стає об'єктом позовів у порядку цивільного чи господарського судочинства. Також може здійснюватися поза межами права, і тоді воно є цілком незаконним. Це залякування під час «профілактичних» розмов, нелегальні дії правоохоронних органів (стеження, обшуки) тощо.

Політичне переслідування. Переслідування має політичний характер, якщо дії державних органів та їхніх посадових і службових осіб викликані: а) міркуваннями суспільно-політичного характеру; б) діями переслідуваної особи із захисту прав, свобод і законних інтересів громадян.

Політичний в'язень. Будь-який ув'язнений, у кримінальному переслідуванні якого визначну роль відіграють політичні мотиви влади. При цьому немає злочину; значуща лише наявність політичного інтересу влади в результаті порушення кримінальної справи.

За словами правників ХПГ, політична мотивація в судочинстві тягне за собою процесуальні й матеріальні порушення проти обвинувачених. Серед них — фальсифікація в обвинуваченні, необґрунтовано жорсткі запобіжні заходи, свавілля у виборі доказів, ігнорування очевидних фактів та інші.

Представники ХПГ навели факти політичного переслідування, зупинившись на резонансних справах 2010-го й нинішнього року та підкресливши тенденцію зростання тиску на політиків, громадських діячів і активістів.

Озвучили й історію «теракту» в Запоріжжі та арешту представників організації «Тризуб» за відпилювання голови пам'ятникові Йосипу Сталіну. Розмістивши в інтернеті відео акції, активісти цієї організації привернули до себе увагу міліції. Пізніше пам'ятник підірвали невідомі, й міліція розпочала арешти представників «Тризуба». І не тільки: міліція почала цікавитися журналістами, зокрема тими, хто там народився, але протягом 15 років мешкає в іншому місті. Як поінформував пан Захаров, частину затриманих СБУ вже відпустила, хоча в цілому про свої дії та решту затриманих не інформує.

Народний депутат Олесь Доній (фракція «Наша Україна — Народна Самооборона») звернув увагу присутніх на те, що з боку ультраправих організацій почастішали випадки провокацій. Він припустив, що серед їхніх членів можуть бути люди, які навмисне дають привід представникам міліції і влади вживати жорсткіших заходів щодо громадських активістів і учасників мирних зібрань.

Медіаюрист і адвокат Наталія Петрова виступила проти вибіркового застосування сили і застерегла політиків від подвійних стандартів. Порівнявши досвід резонансних процесів проти політиків Європи і України, пані Петрова назвала стан таких справ у нашій країні наслідком постколоніальності держави: «Немає добре розвинених медіа, які б шукали, «хапали» і витягали злочинців на світло. Водночас, маємо дуже слабку, залежну правову систему. Так, представники влади реагують на повідомлення ЗМІ. А ще вони реагують, коли отримують команду на чиєсь переслідування».

Коментуючи санкції влади проти учасників підприємницького Майдану, зокрема, порушення київською міліцією кримінальної справи «за фактом навмисного ушкодження майна під час установки наметів», пан Захаров зауважив, що ЗМІ мало висвітлювали такі події. «Окрім «Української правди» і бюро «Свідомо» мало журналістів виявили тут ініціативу», — зазначив співголова ХПГ. На думку інших учасників дискусії, мало співпрацювали з медіа й самі організатори протестів проти ухвалення Податкового кодексу.

Під час круглого столу йшлося також про справи проти учасників протестних заходів у Харкові (20 травня — 2 червня), Львові (адмінпокарання голови ради координаторів «Вартові закону» Олексія Веренцова) та інші. В Україні можуть порушити справу проти учасника акції протесту, з чиєї вини було відірвано ручку з дверей будівлі держустанови, кажуть правозахисники.

Присутня на дискусії громадська активістка і блогерка Олена Білозерська розповіла про подробиці її обшуку та конфіскації комп'ютерів і фотоапаратів. Перервою на каву вона скористалася, щоби трохи подрімати після вчорашнього перебування в міліції. Запитання правоохоронців стосувалися оперативності, з якою пані Білозерська розмістила відеоролик про підпал офісу Партії регіонів на сайті заснованої нею та Олексієм Ярославцевим інформагенції «Поряд з вами». Олена переконана: цей обшук, виклики Тимошенко до Генпрокуратури, ув'язнення Луценка й переслідування тризубівців — ланки одного ланцюжка. «Влада порушує права людини, і ці порушення стали системними. За минулої влади це теж було, але тепер намагаються заткнути рота всім політично активним, хто здатний очолити чи взяти участь в акціях протесту. І якщо правники обиратимуть, кого захищати, це послабить позиції і правозахисників, і громадських активістів, і ЗМІ. Зараз треба захищати всіх, стосовно кого хоча б трішки порушуються права людини. Навіть комуністів, чорт би їх забрав», — переконана Олена Білозерська.

Після обміну думками стосовно політичних переслідувань правозахисники перейшли до обговорення організаційних питань. Зокрема, йшлося про нагальну потребу спільного інформаційного майданчика.

Підбиваючи підсумки, співголова ХПГ Євген Захаров зазначив: «Необхідно співпрацювати разом, щоб зупинити хвилю політичних переслідувань, що, за висновками присутніх, є безсумнівним. Для цього потрібне взаємне інформування, добрі комунікації, яких особливо бракує, і спільні дії на захист. Ці дії мають бути як правовими, так і іншими законними діями, що пов'язані з громадською активністю — мирними зібраннями, спільними заявами тощо».

Наталія Петрова сказала, що не вірить у колективний захист будь-кого, коли йдеться про кримінальну справу. Присутнім представникам громадських об'єднань вона порадила не давати формальних підстав для порушень кримінальних справ. Також медіаюрист звернулася до представників ЗМІ і блогерів, нагадавши, що під час проведення обшуків багато залежить від них самих: «Не треба віддавати своє майно без санкції на обшук, наданої суддею в рамках конкретної справи, порушеної за конкретним фактом і з конкретним номером. В іншому випадку не відчиняйте двері».

Доповнюючи тези присутніх щодо протидії несправедливим переслідуванням, пані Петрова нагадала, що досі жодного кроку не зроблено для реформування зміни процедурних кодексів кримінально-процесуальної системи. Також вона зазначила: «Правова діяльність — це просвітницька діяльність. І окремі завізовані професорами і докторами заяви є просто нікчемними з правової точки зору. Невже ви думаєте, що влада така сама безграмотна, як деякі правозахисні рухи? Професійному натиску треба протистояти абсолютно професійно».

Олена Коркодим, Телекритика

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 17-01-2011 17:40 |  переглядів