Прес-конференція Януковича: ложка журналістського дьогтю у бочці президентського меду

Добрих три чверті прес-конференції автора мучило відчуття дежа вю. Не вистачало лише альтанки, охоронців з парасолями і демонстративно-задумливих облич ток-шоуменів. А так дискурс Януковича мало не дослівно повторював його нещодавній виступ у Межигір’ї перед «правильними» журналістами, які не мучили його всілякими гидкими запитаннями.

Дискурс цей був солодшим від меду, який виробляють бджоли з вулика, біля якого полюбляє перекимарити глава держави. Економіка росте. Виробництво росте ще швидше. Зарплати трохи не так чудово, але теж непогано. Процент жирів у маслі перевершує всі сподівання. Корупція, звичайно, ще не того, величенька залишається – але ми її неодмінно поборемо.

Більшість журналістів, які ставили запитання, старанно допомагали Януковичу перелічити всі галузі і сфери, в котрих він з командою добився видатних успіхів. Тут було і про Україну – майбутню житницю Європи, і про Євро-2012 та Олімпіаду-2022, і про суднобудування, і про Дніпропетровщину з Кримом, і про українсько-російські відносини (ці трохи підкачали), і про згадану вже боротьбу з корупцією, і про святкування Дня незалежності і про подаруночки до дня народження самого Януковича.

Віддамо належне прес-секретарю Президента Дарці Чепак: вона чесно визнала, що попередньо узгоджувала з журналістами теми запитань до свого шефа. От тільки можна посперечатися з її фразою про те, що «так роблять всі прес-служби світу». Лукавить колишня засновниця руху «Стоп цензурі». Папірці з питаннями представникам державних обласних телерадіокомпаній, державних регіональних видань та ЗМІ президентського пулу прес-секретарі президентів видають перед «пресухами» хіба що в Росії та Білорусі.

Про «проценти жирів» у маслі Янукович говорив довго, розмірено, прісно і нудно. На обличчях журналістів, по яких ковзала камера, читалося німе питання: «а навіщо це все?» Справді, якщо спробувати вичавити якийсь «сухий залишок» з двогодинного ефіру, то його майже не спостерігатиметься у тоннах словесної «води». Хіба що про продаж 10% акцій «Нафтогазу» з попереднім його розділенням на складові. Але і про це вже говорилося раніше.

Але цей явно комфортний для Януковича сеанс спілкування «про все гарне» порушили кілька «неправильних» журналістів. Вони привнесли в бочку президентського меду ложку неприємного і гіркого дьогтю. Януковичу залишалося лише з ностальгією згадувати Євгена Кисельова, Олександра Ткаченка або Савіка Шустера.

Він знову дратувався від «противного» Мустафи Найєма і як справжній господар свого слова доконечно взяв назад необережно дану обіцянку запросити в Межигір’я журналістів «Стоп цензурі». Очевидно, коли давав слово, ще не знав, які ж вони заангажовані. А тепер, якщо їх запустити на режимну територію, вони ж почнуть тицяти пальцями через паркан і ядуче питати: «а чиї це клубний будинок, вертолітний майданчик, ангар, тенісний корт?»

А дані споруди, виявляється, належать таким «крутим» хлопцям, які весь час живуть за кордоном, що їхні імена не наважується назвати сам Президент.

Ще дужче розлютився Янукович, коли його спитали, чому його молодший син, видатний майстер вітчизняного ралі по заповідниках, прямо порушує Конституцію і голосує картками інших депутатів фракції Партії регіонів. Замість того, щоб примирливо пожартувати, що, мовляв, так чинять всі депутати всіх фракцій, а його син не повинен нічим серед них виділятися, Віктор Федорович ображено «наїхав» на журналіста: нічого «втягувати у бруд» його родину, якої він анітрохи не соромиться.

Добре, що хоч за прикладом свого попередника не порадив синочку взяти свою картку для голосування і «піднести під саму морду» нахабному журналістові. І вже зовсім незрозуміло для чого Президент приплів свого 11-літнього онука, якого, на його думку, теж можуть дістати своїм брудом «противні» журналісти.

Перше запитання стосовно свого ставлення до брутальних силових дій «Беркуту» у залі Печерського суду Янукович не зволив почути. Його спитали вдруге. Виявилося, що «правоохоронним органам в такій ситуації жарко. Складно. Я їх не виправдовую, але і їм не позаздриш». Звичайно, складно міліціонерам. Вони змушені прямо порушувати закон і застосовувати силу до народних депутатів України, осіб недоторканних. Виконують незаконні розпорядження судді Кирєєва. Колись, може, і відповісти доведеться. У нас люблять карати стрілочників.

І журналістів, які виконують свою роботу, витискати з будівлі, спускати по сходах, ламати їм камери теж протизаконно. Янукович не сказав про це ні слова.

Зате мусив нарешті щось сказати про дикий випадок в луганському кафе, де депутат від ПР і син народного депутата від ПР Ландик по-звірячому, ногами, таскаючи за волосся, побив 20-річну дівчину. Главі держави поставили чітке і однозначне запитання – і він мав відповісти.

До речі, всі ці дні, поки телеканали показували це жахливе відео, газети і сайти ставили обурені матеріали, ніхто із влади та ПР не випустив ні пари з вуст. А коли «Лідер» мусив засудити (надто вже докази очевидні) і пообіцяти швидке й об’єктивне розслідування, «прокинулися» й інші. Уже можна. «Сам сказав».

Янукович явно дуже тішився з того, як він класно бореться за свободу слова, як вчасно, якраз під прес-конференцію, він створив групу з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів на чолі з Даркою Чепак. Яка, до речі, за свідченням журналістів, ніяк не бажала дотримуватися списку черговості запитань, складеного журналістами. Давали ставити питання «правильним».

Журналістка Наталя Соколенко була змушена просто підвестися і задавати питання, бо Чепак так і не надала їй цього права, тицьнувши у «лояльну» «Комсомолку».

Вона також передала Януковичу листа руху «Стоп цензура!», де викладено список останніх фактів утисків ЗМІ, а також пропозиції щодо покращення цієї ситуації.

У відповідь Янукович послав бунтівну журналістку в… групу Чепак. І пішов з прес-конференції, не забравши звернення, яке так і залишилось на столі, за яким сидів Президент…

Микола Писарчук, УНІАН