Жертви «Синьогори»: Президенту — резиденція, селянам — резервація

Жителi села Гута на Прикарпаттi живуть, наче у в'язницi. Сусiдство з резиденцiєю Януковича мало б позитивно впливати на життя селян. Але ж нi! Дерева вирубують, родючi грунти вивозять, по гриби не пiдеш — лiс обгородили колючим дротом...

На ремонт «Синьогори» витратили вже понад 60 мiльйонiв гривень. Видається, Вiктор Федорович забажав вибити зi стiн дачi навiть дух Вiктора Ющенка. Дорогi меблi горять, вишукана плитка здирається i трощиться — а державнi кошти тануть...

«Як на мене, то хай би вже i Ющенкiв дух, i дух Януковича звiдси пропав. Не треба нам тої резиденцiї, лише клопоти вiд такого сусiдства, — нарiкає Катерина Фуфалько з Гути. — Ми через тих президентiв не маємо де подiтися на власнiй землi. Усе купили, обгородили...»

Жодних переваг «сусiди Президента» не мають. Село й досi без газу! «А навiщо їм про нас думати? У них тепло», — зiтхають селяни. Досi вони палили дровами. Однак тепер пiти в лiс по сухе гiлля неможливо, бо за селом — охорона i шлагбаум, а навколо все колючим дротом обгороджено. Лiс давно купили. Тож дрова тепер селянам слiд купувати.

«Пам'ятаю, як ми колись той лiс своїми руками садили. Одна бригада 30 гектарiв засадила. А було таких бригад п'ять. А тепер що? За машину дров 2 тисячi вiддай. Ми його посадили, а тепер купувати маємо! Головне, самi до верху завантаженi лiсовози ганяють. Усе найкраще вирубують. Олiгархам треба дачi будувати», — нарiкають гутяни.

Дерев'янi котеджi тепер у модi. Тож поряд зi старенькими напiврозваленими хатами селян красуються триповерховi дачi високопосадовцiв. «Хоч би людям вiдходи з вирубаного лiсу залишали, але ж нi! — обурюється Катерина Фуфалько. — Нема для людей нiчого! Усе палять або в прiрву скидають».

Є ще одна гостра проблема в селi — рiчка пiдмиває береги, тож дорога просто змивається. Про укрiплення нiхто не дбає. «А що їм до того? — знизує плечима селянка. — До бази нову дорогу поклали, а про цю й забули! По нiй трактори, вантажiвки їздять. I вже згадуванi лiсовози. Порозбивали шлях, та так i лишили. Колишнiй директор обiцяв вiдремонтувати. Уже новий директор прийшов, а дороги нема».

Недавно керiвництво резиденцiї вирiшило помiняти високовольтну електролiнiю до президентської дачi. Для економiї коштiв вирiшили «йти навпростець» — по людських городах. I не заважає їм нi нескошена трава, нi не викопана картопля. «Пруть по городах, як танки. Аж серце розривається», — майже плаче панi Катерина.

... При дорозi стоїть похилена старенька хата. Старе прогниле дерево ледь тримається купи. Здається, хатина розвалиться вiд найпершого вiтру. У сусiдньому ж городi красується новий супермодний котедж «олiгарха зi сходу».

Далi — лiс. Але по ягоди чи гриби йти не можна. Усе обгороджено колючим дротом. Там — головна дача. Дача Президента...

Оксана Волчинська, Експрес