Влада «розводить усіх як котят» і заробляє на недовірі до неї

Ще свіжа у пам'яті похвальба Чечетова про мовний закон – «оцените красоту игры, мы развели их, как котят» – а ми так і не порозумнішали. Це доводить ажіотажний обмін гривень на долари та подальше стрімке знецінення доларових заощаджень.

Як виправити невтішний платіжний баланс, не сильно відступаючи від монетарної догми, дотримання якої фінансує МВФ? Влада вирішила цю задачку за рахунок спекуляцій на валютному ринку, поєднаних із грою на масовій психології.

...Гривня повільно знецінювалася, загрожуючи нашим заощадженням. Ми гадали, що це початок кінця – тим більше, що прийдешній кінець світу рекламують по телебаченню майже так само часто, як косметику та миючі засоби.

Зашуганий народ масово продавав національну валюту, міняючи філософа Сковороду та поетесу Лесю Українку на масона Франкліна та антисеміта Гранта.

І раптом – сюрприз, сюрприз! – Нацбанк викидає на ринок дешеві доляри, притримані за час падіння гривні, та зобов'язує банки міняти на гривню половину валютної виручки. Відомство Арбузова опустило курс гривні, воно ж успішно підняло цей курс.

Для повного гешефту депутат Хомутиннік вніс законопроект про 15%-ні побори на обмін валют. Сьогодні стало ясно, що такий закон ніхто не збирався приймати. Це була димова завіса, щоб одразу після подешевшення долара змусити зашуганий народ перелякатися по-справжньому, витягти з панчохи долари та понести їх в обмінник.

Арбузов та вся камарилья банкірів заробили двічі на нашій недовірі до влади: спочатку вони продавали нам дорогі долари, тепер вони скупляють у нас дешеві долари.

Ми не довіряємо режиму Януковича, суржику Азарова і ситому обличчю голови Нацбанку – викапаного «блакитного злодюжки» Альхена з безсмертного роману «12 стільців». Вони чудово знають про нашу недовіру і... заробляють на ній.

Ви не помічали: чим довше влада тримає інтригу, тим більше деякі забобонні люди бояться розв'язки? Страх перед свавіллям влади робить нас передбачуваними, отже – контрольованими, отже – підвладними. Такий спосіб управління народом характерний для деспотичних режимів, а під демократію маскується лише для того, щоб відповідати світовій моді та залучати інвестиції.

Недовіра до влади парадоксально вигідна деспотичній владі. Тому не треба виявляти хворобливу увагу до кожної примхи можновладців і робити все навпаки, на зло їм, наче неслухняні діти. Маємо жити своїм умом, приймати реальність як даність та інструмент саморозвитку, ігнорувати пусті погрози, сміливо будувати своє щастя.

Тільки самодостатні люди змінять на краще країну – в тому числі, владу. А змінити її, насправді, просто: достатньо розмовляти з владою на рівних, хоче вона того чи ні. І, звичайно, підкріплювати слова відповідальними діями. Тому що послідовність – не монополія «лідера», послідовними можуть і мають бути всі свідомі громадяни.