Позов Гладчука до Зеленського про визнання протиправним та нечинним указу «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів»

До Верховного Суду

Позивач              Гладчук Вадим Федорович

вул. Дегтярівська, 9, кв. 29, м. Київ

тел. (050) 462-94-15

Відповідач         Президент України

Зеленський Володимир Олександрович

вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220

тел. (044) 255-73-33

Ідентифікаційний код  00037256

[email protected]

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України № 303/2019 від 21.05.2019 р.

1. Зміст оскаржуваного Указу і підстави для його прийняття

21 травня 2019 року Президентом України Зеленським В.О. було оприлюднено Указ №303/2019 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» наступного змісту: «Керуючись частиною другою статті 77, частинами шостою і сьомою статті 83, пунктом 1 частини другої статті 90 Конституції України та відповідно до пунктів 7 і 8 частини першої статті 106 Конституції України постановляю: (1) Припинити достроково повноваження Верховної Ради України восьмого скликання. (2) Призначити позачергові вибори до Верховної Ради України на 21 липня 2019 року. (3) Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування позачергових виборів до Верховної Ради України. (4) Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування».([1])

Президент України Зеленський В.О. на зустрічі з керівництвом Верховної Ради та лідерами парламентських фракцій  публічно пояснив підстави прийняття оскаржуваного Указу наступним чином: «Головним аргументом для розпуску Верховної Ради є дуже низька довіра громадян України до цієї інституції – 4%. Це – оцінка роботи парламенту і найвагоміший аргумент для припинення його повноважень. Я як гарант Конституції зобов’язаний гарантувати права громадян України. Юридична підстава для розпуску – з 2016 року не існувало коаліції».([2])

В оскаржуваному Указі зазначено наступні підстави його постановлення:

– ч. 2 ст. 77 Конституції України, відповідно до якої, позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України;

– ч.ч. 6, 7 ст. 83 Конституції України, відповідно до яких, у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України;

– п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції України, відповідно до якої, президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 Конституції України;

– п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 106 Конституції України, відповідно до яких, Президент України: призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України.

2. Права та інтереси Позивача, порушені оскаржуваним Указом

2.1. Оскаржуваним Указом порушено правомірні інтереси Позивача, зокрема:

• Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України восьмого скликання статтею першою оскаржуваного Указу порушує інтерес Позивача як виборця у стабільній безперервній роботі парламенту, обраного за його участі у виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, на засадах представницької демократії, представництва народу (усіх громадян України, включаючи Позивача) парламентом без перешкод з боку Президента чи інших гілок влади;
• Призначення позачергових виборів до Верховної Ради України на 21 липня 2019 року статтею другою оскаржуваного Указу порушує інтерес Позивача як виборця та як суб’єкта права самовисування кандидатів у депутати, передбаченого ст. 10 Закону України «Про вибори народних депутатів України», в проведенні виборів у розумні та передбачувані терміни, оскільки Позивач планував відпочити влітку та брати участь у чергових виборах восени, реалізуючи активне та пасивне виборче право, а призначення позачергових виборів примушує Позивача змінити зазначені плани всупереч своїй волі та законним інтересам.

2.2. Оскаржуваним Указом порушено права Позивача, зокрема:

• Право Позивача на вільні вибори, передбачене статтею 3 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»;
• Право Позивача на вільні вибори, передбачене ст. 6 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

2.3. Порушення права Позивача на вільні вибори, передбаченого статтею 3 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, полягає в наступному.

Відповідно до статті 3 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна зобов'язалася проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.

Таким чином, право Позивача на вільні вибори передбачає, зокрема, проведення вільних виборів з розумною періодичністю.

Вимогу розумної періодичності виборів, встановлену законом, слід розуміти у зв’язку з приписом ч. 1 ст. 16 Закону України «Про вибори народних депутатів України», відповідно до якого, чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України.

В будь-якому разі, вимозі розумної періодичності виборів не відповідає проведення виборів з порушенням встановленої законом періодичності.

Таким чином, призначення позачергових виборів до Верховної Ради України вже через те, що строк їх проведення виходить за межі встановленої законом періодичності, завідомо є втручанням у право Позивача на вільні вибори.

За певних умов таке втручання не є порушенням права на вільні вибори, а саме, якщо втручання здійснюється на підставі закону та з необхідною в демократичному суспільстві метою. У цій справі Верховний Суд (а після цього, можливо, і Європейський Суд з прав людини) має вирішити, чи було дотримано зазначені умови.

Втручання Відповідача у право Позивача на вільні вибори порушує закон та не має мети, необхідної в демократичному суспільстві, тому оскаржуваним Указом порушене це право Позивача.

2.3.1. Відповідачем при втручанні оскаржуваним Указом у право Позивача на вільні вибори порушено ч. 3 ст. 15 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Так, відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про вибори народних депутатів України» позачергові вибори депутатів призначаються Президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України.

Підставами для постановлення оскаржуваного Указу Відповідач вказав низьку довіру громадян України до Верховної Ради України і те, що з 2016 року не існувало коаліції.

Стосовно першої з цих підстав слід зазначити, що низька довіра окремих громадян до Верховної Ради України не відноситься до передбачених законодавством України підстав припинення повноважень Верховної Ради України і ніколи не була перешкодою для роботи жодного парламенту.

Друга підстава у разі її реальності, якщо б дійсно коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України не була сформована протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, могла б бути належною підставою для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції України.

Водночас, твердження Відповідача про те, що з 2016 року у Верховній Раді України не існувало коаліції, не відповідає дійсності.

27 листопада 2014 року більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України підписали Угоду про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна», невід’ємною частиною якої є Регламент Коаліції ([3]).

Формування коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна» у день першого засідання Верховної Ради України восьмого скликання 27.11.2014 р. підтверджується стенограмою засідання, в якій зафіксоване наступне повідомлення головуючого Гройсмана В.Б.: ([4])

Шановні колеги, я хочу ще раз наголосити на тому, що відповідно до статті 83 Конституції України хочу офіційно оголосити, що 27 листопада 2014 року було сформовано та зареєстровано  в Апараті Верховної Ради України коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України восьмого скликання. Коаліція депутатських фракцій сформована на підставі Угоди про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України, підписана головами депутатських фракцій: фракцією «Блока Петра Порошенка», фракцією «Народний Фронт», фракцією Об'єднання «Самопоміч», фракцією «Радикальна партія Олега Ляшка» і фракцією Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» у складі 302 народних депутата України, які особистими підписами підтвердили свою згоду стати членами коаліції. Списки членів названих депутатських фракцій з особистими підписами народних депутатів, що є невід'ємною складовою угоди, вам роздано.

Відповідно до п. 3.2.5 зазначеного Регламенту Коаліції, до виключних повноважень Загальних Зборів Коаліції належить прийняття рішення про припинення Коаліції.

Оскільки Загальними Зборами Коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна» рішення про припинення Коаліції не приймалося, зазначена Коаліція не припинялася.

Таким чином, передбачений ст. 83 Конституції України порядок формування коаліції було дотримано і підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України згідно із ст.90 Конституції України не виникало.

Отже, Відповідач не мав передбачених ч. 3 ст. 15 Закону України «Про вибори народних депутатів України» підстав для призначення позачергових виборів депутатів.

2.3.2. Відповідачем при втручанні оскаржуваним Указом у право Позивача на вільні вибори порушено ст. ст. 11, 12, 30, 80 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Так, статтею другою оскаржуваного Указу №303/2019 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» Президент України В.Зеленський призначив позачергові вибори до Верховної Ради України на 21 липня 2019 року.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 77 Конституції України позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Зокрема, визначення конкретної дати дня голосування має відбуватися в порядку проведення виборів народних депутатів України, встановленому законом (а не Конституцією України, тому питання визначення дати виборів народних депутатів в будь-якому разі не є питанням конституційної юрисдикції).

Законодавством України, зокрема Законом України «Про вибори народних депутатів України», не передбачено повноважень Президента України визначати дату позачергових виборів народних депутатів. Президент України призначає ці вибори, але не організує виборчий процес (зокрема, не визначає дату дня голосування), що відноситься до компетенції Центральної виборчої комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України», виборчий процес – це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.

Статтею 12 Закону України «Про вибори народних депутатів України» до суб’єктів виборчого процесу не віднесено Президента України.

Голосування є етапом виборчого процесу, передбаченим п. 7 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 80 Закону України «Про вибори народних депутатів України», голосування виборців на виборах депутатів здійснюється за допомогою виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України (далі — виборчий бюлетень). Форма, колір і текст виборчих бюлетенів для голосування в загальнодержавному окрузі та в одномандатних виборчих округах затверджуються Центральною виборчою комісією не пізніш як за п'ятдесят три дні до дня голосування. Виборчі бюлетені для голосування в загальнодержавному окрузі та в одномандатних виборчих округах мають бути різного кольору. Ступені захисту виборчого бюлетеня встановлюються Центральною виборчою комісією. Виборчий бюлетень повинен містити назву та дату проведення виборів депутатів, позначення (загальнодержавний чи одномандатний) виборчого округу, номер одномандатного округу або позначення, що він є закордонним, номер виборчої дільниці, а також позначені місця для печатки дільничної виборчої комісії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про вибори народних депутатів України»  Центральна виборча комісія здійснює контроль за додержанням і однаковим застосуванням законодавства про вибори депутатів виборцями, окружними і дільничними виборчими комісіями та їх членами, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами цих органів, підприємствами, закладами, установами, організаціями та їх посадовими особами, засобами масової інформації, їх власниками, посадовими особами та творчими працівниками, кандидатами у депутати, партіями, їх представниками у Центральній виборчій комісії та уповноваженими особами, довіреними особами кандидатів у депутати в одномандатних округах, офіційними спостерігачами, громадськими організаціями;

З системного аналізу зазначених норм Закону України «Про вибори народних депутатів України» вбачається, що конкретну дату дня голосування під час виборчого процесу із позачергових виборів народних депутатів визначає Центральна виборча комісія, зокрема, затверджуючи текст виборчого бюлетеня і здійснюючи контроль за додержанням і однаковим застосуванням законодавства про вибори депутатів.

Свавільне визначення Президентом України конкретної дати дня голосування при призначенні позачергових виборів народних депутатів є незаконним втручанням у роботу Центральної виборчої комісії, безпосередньо впливає на реалізацію Позивачем свого виборчого права та створює загрозу зриву встановлених законом строків виборчого процесу, що є порушенням права Позивача на вільні вибори.

2.4. Порушення права Позивача на вільні вибори, передбаченого ст. 6 Закону України «Про вибори народних депутатів України», полягає в наступному.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про вибори народних депутатів України» вибори депутатів є вільними. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні.

Всі наведені вище аргументи стосовно порушення оскаржуваним Указом права Позивача на вільні вибори, передбаченого статтею 3 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказують і на порушення ст. 6 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Окрім того, Відповідач не забезпечив Позивачу належні умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні, оскільки:

– Відповідач припинив повноваження Верховної Ради України без належних підстав і супроводжуючи цей акт заявою про недовіру громадян до Верховної Ради України, принизливою для парламентаризму і такою, що представляє собою психологічну маніпуляцію, спробу вплинути на волевиявлення Позивача шляхом дискредитації нині представлених у парламенті політичних сил;

– Відповідач незаконно прискорив виборчий процес всупереч волі Позивача відпочити влітку та брати участь у виборах восени, сформованій через розумне очікування правомірних чергових виборів народних депутатів у строки, встановлені законодавством.

3. Зміст позовних вимог

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ може визнати акт Президента України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині.

На підставі того, що Указ Президента України В. Зеленського № 303/2019 від 21.05.2019 р. порушує право В. Гладчука як виборця на вільні вибори, передбачене ст. 6 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та ст. 3 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», і порушує приписи ст. ст. 11, 12, 15, 30, 80 Закону України «Про вибори народних депутатів України», якими забезпечене зазначене право Позивача на вільні вибори –

ПРОШУ:

Визнати протиправним та нечинним Указ Президента України № 303/2019 від 21 травня 2019 року «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів».

23 травня 2019 року                                  Позивач  _____________________ В. Ф. Гладчук

Додатки на _______ арк.:

– копія Указу Президента України № 303/2019 від 21 травня 2019 року «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів»;

– копія повідомлення Офіційного інтернет-представництва Президента України «Володимир Зеленський: Головним аргументом для розпуску Верховної Ради є вкрай низька довіра громадян України до цієї інституції»;

– витяг (преамбула, регламент коаліції) з Угоди про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна»;

– витяг із Стенограми пленарного засідання Верховної Ради України 27 листопада 2014 року;

– квитанція про сплату судового збору;

– копія позову з додатками для відповідача.

[1] Указ Президента України № 303/2019 від 21.05.2019 р. «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів», Офіційне інтернет-представництво Президента України, URL: https://www.president.gov.ua/documents/3032019-27121

[2] «Володимир Зеленський: Головним аргументом для розпуску Верховної Ради є вкрай низька довіра громадян України до цієї інституції», Офіційне інтернет-представництво Президента України, URL: https://www.president.gov.ua/news/volodimir-zelenskij-golovnim-argumentom-dlya-rozpusku-verhov-55545

[3] Угода про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27.11.2014, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001001-15

[4] Стенограма пленарного засідання Верховної Ради України 27 листопада 2014 року, URL: https://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/5719.html

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 22-05-2019 17:17 |  переглядів