28.11.2022 10:01 | Попередня версія sprotiv.org | Наша кнопка | Read sprotiv.org in English | Зробіть Ваш внесок | Розміщення реклами | Зробити стартовою

Якщо є пекло на землі – то це Курське СІЗО: пілот ЗСУ Іван Пепеляшко розповів, як його росіяни катували у полоні

 

Працівники російських СІЗО професійно «катують» полонених, повідомляє sprotiv.org

На початку березня 2022 року двоє українських пілотів Іван Пепеляшко й Олексій Чиж, які боронили Київ, потрапили у полон. Як вони понад місяць виживали у російському СІЗО, чоловіки розповіли у інтерв’ю «НВ».

Наразі обидва пілоти проходять лікування в госпіталі у Києві. Про поневіряння полонених пілотів Пепеляшко розповідає за двох, оскільки Чиж на момент розмови був ще слабкий після операції.

Окупанти збили вертоліт, у якому були Пепеляшко та Чиж, 8 березня. Вони отримали важкі поранення. Третій член їхнього екіпажу загинув. Росіяни надали їм медичну допомогу та вивезли на територію Росії. Згодом бранці опинилися у Курському СІЗО.

Як розповіли чоловіка, у день прийому працівники СІЗО позабирали у полонених усі речі, аж до хрестиків. «Здєсь Бога нєт», – говорили у в’язниці. А згодом і доводили це переконливими методами.

«Я не хочу казати таких гучних слів. Але мені здається, що якщо є пекло на землі – то це Курське СІЗО. Мені здається, що Бог є всюди. Усе бачить і все чує. Але є місце, звідки, напевно, не чутно молитов – з цього підземелля», – сказав Пепеляшко.

Одразу після відбирання речей на українських бранців чекала «масажна бесіда», і це попри те, що вони мали важкі травми. Пілотів помістили до невеликої камери, обладнаної металевими двоярусними ліжками. Разом із Пепеляшком і Чижем тут стало 12 українських військовополонених: усі — офіцери.

«Найдовше в СІЗО плине не тиждень, чи два-три дні, а доба. О 6 ранку – підйом, і весь день, до команди відбій (22.00), ти не маєш право доторкнутись до ліжка. За цей час раз чи два (а якщо повезе – то ні разу) тебе будуть викликати на допити. Після них, як правило, буде некомфортно спати на якомусь боці», – розповів Пепеляшко.

За словами військового, і дня не було, коли українців не змушували співати російських пісень усією камерою. Особливо часто — гімн Росії, який потрібно було виконувати виключно стоячи, вишикувавшись на лінії. І нікого не цікавило, чи можеш ти стояти, чи ні. Якщо працівнику СІЗО не подобалось, як хтось співає, їм «пояснювали, що неправі». Якщо ж помічали, що ти погано знаєш слова, – змушували безперестанку співати пісню від 20 до 40 хвилин.

Та особливо Чижу і Пепеляшку було важко через відсутність медицини. Вони приїхали до СІЗО ще у гіпсі та на милицях. Лежати вдень їм не дозволяли, а сидіти було важко. Та й рани тут у всіх через вологість гноїлись. А про перев’язки було годі й говорити.

«Поранені намагалися збирати виділення із загноєнь туалетним папером і робити ним перев’язки. Був один терплячий хлопець, який усім робив перев’язки: брав туалетний папір і відмочував якось. Але і папір був лімітований – 28 сантиметрів на кожного на добу. Тому ми намагалися не перевищувати [норму]. Можна перевищити, але він закінчиться за якийсь час», – сказав чоловік.

За словами Пепеляшка, всі працівники СІЗО дуже професійно працювали в напрямку зламати людину.

«Уперше я зрозумів, що ті книжки, які я читав, про хлопців, які нічого не розказують і терпляче стискають зуби, не відповідаючи на питання, — це тільки у фільмах. У житті так, на жаль, не є. Триматися можна, але все ж таки вони [персонал СІЗО] уміють досягати своїх цілей», — сказав він.

Аби не з'їхати з глузду, офіцери в камері грали в «імена», «міста», обговорювали свої мрії і подорожували країнами через розповіді один одного. У приміщенні висіла камера відеоспостереження, тому про війну й армію говорити вони не могли.

У камері військові піклувались один про одного. Чижу та Пепеляшку інші офіцери постійно віддавали єдині два сидячі місця — адже з переломом на нозі довго не встояти. Та Пепеляшку навіть сидіти було нестерпно – окрім пошкодженої ноги, у нього ще був компресійний перелом трьох хребців. На 5-тий день біль був нестерпним. Тому офіцери ненадовго клали Пепеляшка на той клаптик підлоги, якого не «бачила» камера, і обсідали його навпочіпки, аби лежачого не було видно з дверного вічка.

«Перший раз це було десь хвилин 30 – я просто лежав на підлозі. Сказати, що це було щастя? Це була найвища точка задоволення», — пригадує пілот.

13 квітня о 19 вечора до камери зайшов черговий зі словами «Пепеляшко і Чиж на вихід». Пілоти всю дорогу не могли повірити, що їдуть на обмін. Але уже 14 квітня вони були у Києві.

 

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 4-06-2022 15:42 | Кількість переглядів 306554 переглядів

Подiлитись посиланням:




Все про: , , , ,

Читайте по темі

Закрити
Вам подобається Спротив? Приєднуйтеся до нас!

Facebook

Twitter

bigmir)net TOP 100 статистика Rambler's Top100