Олена Білозерська: Будуть снаряди – буде швидка перемога

Троє бєспрєдєльщиків – Пригожин, Кадиров і Суровікін – вочевидь, переконали Путіна, що своїми неконвенційними методами ведення війни зможуть швидко поставити Україну на коліна. Як бачимо, всі троє зганьбилися. Суровікін пообіцяв виморозити Україну ракетами – а домігся лише збільшення поставок західного озброєння і підвищення градусу ненависті в українців. Якщо тепер стане менше ракетних обстрілів інфраструктури – це означатиме, що ракет у росіян поменшало, внаслідок чого поменшало Суровікіна. Пригожин, скільки не розмахував кувалдою, зі своїми з/к не зміг взяти Бахмут і переключився на крихітний (12 кв.км площею) Соледар, щоб відрапортувати бодай про якусь перемогу. Кадиров, наскільки розумію, зі своїми тік-ток військами останнім часом сидить у Чечні і не відсвічує.

Отже, Путіну довелося посунути цю трійцю, що була «в контрах» з генералітетом, і передати «бразди правління» кадровим військовим з традиційними поглядами на ведення війни. Військова традиція Росії, принаймні, останніх 100 років, полягає у завалюванні противника гарматним м’ясом. Саме цього нині і слід очікувати. Недаремно в Росії остаточно закрили кордони і скасували відстрочку від мобілізації для багатодітних батьків. Наступним кроком буде посилення мобілізації і скасування мораторію на смертну кару за такі злочини, як, наприклад, дезертирство. Гарматного м’яса очікується багато. А ракетами і дронами тепер, вочевидь, намагатимуться вражати не стільки енергетичні об’єкти, скільки центри прийняття рішень і транспортні розв’язки.

Висновок: нам потрібно більше озброєння, в тому числі засобів ППО, танків, літаків, САУ, але в першу чергу — снарядів. Сучасна війна має такі ознаки:

по-перше, через наявність у противника великої кількості ручних протитанкових засобів, танки із засобів супроводу піхоти під час прориву лінії оборони противника перетворилися в охоронювані об’єкти і де-факто використовуються як САУ;

по-друге, можливості авіації завідомо перевершуються можливостями ППО.

Тому війна де-факто перетворилася на артилерійську. І снарядний голод, якщо він є, неможливо компенсувати нічим. Ракети, наприклад, — дороге задоволення, вони призначені для точкових ударів по важливих об’єктах. А для вибивання гарматного м’яса потрібні звичайні дешеві гарматні снаряди. Їх треба виробляти самим, випрошувати в союзників – коротше, діставати де і як завгодно. Будуть снаряди – буде швидка перемога. Бо тоді можна буде концентрувати велику кількість ствольної арти в місцях прориву (для знищення укріплень і подавлення вогневих засобів противника), з наступною зачисткою його позицій силами піхоти, з подальшим виходом рухомих механізованих з’єднань на оперативний простір. Це класика. Бо те, що відбувається зараз – це Перша світова. Тільки з дронами і тепловізорами.

Олена Білозерська, фейсбук