Історія однієї справи. Як судять «вбивць Бузини» Дениса Поліщука та Андрія Медведька

18 червня 2015 року у Шевченківському суді Києва обирали запобіжний захід для Дениса Поліщука й Андрія Медведька — підозрюваних у справі вбивства Олеся Бузини. Для цих двох – розвідника й сапера, учасників бойових дій, у минулому активістів Майдану – їх статус у цій справі виявився несподіванкою.

Ще напередодні вони жили своїм звичайним життям, а вже вранці 18 червня були затримані, побиті і доправлені до суду.

За словами підозрюваних, і це змогли переконливо аргументувати адвокати на засіданні, жодних слідчих дій з ними до цього не проводилось. Допитів, викликів, повісток не було.

Медведько розповідає, що його затримали вранці у приватному секторі, заблокувавши автомобіль, в якому він їхав з другом.

– Ми опинились в заблокованій з усіх боків машині. Одразу почали стріляти з близької відстані по нас, в якийсь момент практично над вухом. Вогонь вели з пістолетів. Практичний сенс таких дій не дуже зрозумілий, адже ми знаходились у закритому авто і нікуди, звісно ж, бігти не могли, всі можливі шляхи виїзду також були надійно перекриті, і це було очевидно всім. Коли витягали з авто і затримували, то били. В УБОЗі, куди нас привезли, били менше, – розповідає затриманий.

В УБОЗі, поки під будівлею збирались приятелі та друзі затриманих, у Медведька без його згоди взяли проби для аналізу ДНК. Ніяких допитів як таких, за словами Андрія, не було.

З ним вели якісь неформальні бесіди, в яких пропонували «по-пацанські зізнатись, як всі поважні кілери роблять».

Згодом друзі затриманих з'ясували, що не можуть встановити зв'язок з ще кількома активістами та дівчиною Медведька. Як з'ясується пізніше, в цей момент у дівчини тривав обшук без присутності адвоката. Після його проведення слідчі навіть не залишили протоколу, незважаючи на наполегливі прохання.

Пізніше під будівлею УБОЗу з'явилась автівка Медведька. За її кермом перебував невідомий. Приятелі активіста Сергій Бондар та Кирило Бабенцов впізнали машину, та намагались з'ясувати, яким чином невідомий водій опинився за її кермом.

Той поспішно поїхав геть, при цьому скоївши спробу наїзду на одного із хлопців. За словами Бондаря, вони з Бабенцовим вже написали заяву з цього приводу та готові давати свідчення про інцидент.

Перед судом Медведько встиг розповісти: в УБОЗі, вказуючи на ключі від авто, слідчі спитали, де знаходиться машина. Хлопець відмовився відповідати, але його «заспокоїли» – і самі знайдуть. Вже через кілька годин його авто вилучили з гаражу і пригнали під УБОЗ. Чи зможе стати у подальшому доказом автомобіль, вилучений без відповідних процедур, і на якому вільно містом роз'їжджає співробітник слідства?

У матеріалах справи, які отримали захисники Медведька, постанов про вилучення автомобіля та його обшук не було.

У подальшому обставини вилучення авто звучатимуть у суді кілька разів, але залишаться без уваги судді Хардіної, яка веде засідання щодо Медведька.

Судове засідання

Суд про обрання запобіжного заходу щодо Поліщука відбувся відносно швидко.

Суддя Бугіль, який, як виявляється, судив активістів за часи Януковича, виніс рішення про запобіжний захід – утримання під вартою протягом 2 місяців або завдаток у 5 мільйонів гривень.

Для порівняння: регіоналу Єфремову, якого підозрюють у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, що призвела до загибелі людей (події на Сході), та зловживанні службовим становищем за обтяжуючих обставин («закони 16 січня»), призначили заставу у 3,6 мільйона гривень, а спершу взагалі 60 тисяч.

Поліщука захищав державний адвокат. Все, що запам'ятали про її роботу присутні, – це фразу про те, що весь конвой мав би бути звільненим за те, що дозволив передати їжу підозрюваному. Традиційно до суду намагалися не пускати навіть журналістів.

До зали суду Медведька привезли з мішком на голові. Після того, як його зняли, присутні побачили на обличчі сліди від ударів.

Ось лише кілька прикладів подальших процесуальних порушень і маніпуляцій:

– Рішення про запобіжний захід Андрію Медведьку розглядала суддя Оксана Хардіна, яка мала б скласти об'єктивну думку щодо обґрунтованості підозри та ризиків за результатами засідання. Однак, саме ця суддя ухвалила рішення про затримання Медведька, і в тій ухвалі зазначила, що суд «дійшов висновку» про обґрунтованість підстав для затримання.

– Слідчий Руслан Могильний та прокурор Олександр Машков серед аргументів для утримання під вартою раптово «знайшли» гранату, хоча серед обвинувачень немає статті про зберігання боєприпасів чи вибухових речовин. Причина проста – граната учбова, вона у підозрюваного з часів служби, адже в своєму батальйоні він був сапером.

– Суддя просто проігнорувала клопотання й про те, щоб випустити Медведька з «клітки», адже ще жоден суд не визнав його винним.

– Так само Оксана Хардіна лишила без уваги клопотання захисту про надання захисту протоколу затримання Медведька.

– Стороні захисту надали неповні матеріали справи, що стало відомо лише під час засідання. Деяких перерахованих протоколів суддею просто немає в адвокатів.

Показовим став діалог захисників з представниками слідства щодо нібито висланих заздалегідь повісток на допити:

– Ви повідомляли підозрюваного поштою чи особисто?

– І так, і так.

– У вас є поштові корінці від замовних листів, або будь-які документи від пошти про те, що у вас були прийняті на відправку повістки Медведьку?

– Немає. Ми надсилали звичайними листами.

– А як ви вручали повістки особисто?

– Виділялась людина, яка приносила повістку за місцем прописки.

– Приносила повістку і віддавала кому?

– Не віддавала. Клала в поштову скриньку.

– У нас немає поштової скриньки нашої у під'їзді, — подає голос Медведько.

– А скільки всього повісток і коли ви надіслали?

– У матеріалах справи все є.

– Я знайшов лише кілька. Ось ці дві, наприклад, це їх ви маєте на увазі?

– Так.

– Тут на повістках вказані номери інших проваджень. Як ви можете вимагати взяти під варту людину у цій справі, якщо слали їй повістки в інших справах? А ось на цій повістці стоїть дата: з'явитись такого-то числа 2016 року.

Слідчий не читає Авакова

Другий показовий епізод – негласне стеження за самим Медведьком та його близькими.

Прокурор та слідчий відмовляються відповісти на питання захисту про стеження, посилаючись на таємницю слідства.

Хоч про це ще вранці написав голова МВС на своїй сторінці у Facebook. На питання про прослуховування, аудіо- та відеостеження та інші негласні заходи запитання знімає суддя.

Питання стеження важливе – утримання під вартою обвинувачення обґрунтовує тим, що слідчим невідоме місце перебування Медведька.

Про стеження ще на початку засідання заявляв сам Медведько: він знайшов прикріплений до машини пристрій, який відслідковував пересування.

Хоча постанови про негласні заходи все ж відсутні у матеріалах, слідчі змогли «вилучити негласним чином» жуйку мами Медведька – працівниці дитячого садка – та направити її на ДНК-експертизу.

Можливо, саме її мав на увазі Аваков у своєму пості у Фейсбуці, пишучи про «прямі докази»?

Але результатів ДНК-експертизи також не було в матеріалах справи. У ній було лише наступне:

– Зброї, знаряддя вбивства, на місці події чи деінде не знайдено;

– Зброї у Медведька, Поліщука не знайдено;

– Процедури особистого упізнання не було; протоколів про це немає у матеріалах справах, таких слідчих дій не проводили з Медведьком, за його ж словами;

– Свідок говорить про людей у масках та кепках, яких бачили на місці подій; і це єдині дані про їх зовнішність є у протоколах допиту свідків. Решта бачили ще менше;

– Фотороботів немає;

– Результатів ДНК-експертизи Медведька чи його мами немає;

– Найбільш значимі покази свідків з місця подій: «дізнався про вбивство Бузини з фейсбука Геращенка», «бачив длінную машину», «бачив машину з литовськими номерами», «бачив двох у масках і кепках»

– Свідок Равшан з літературною українською мовою протоколу допиту, і який заледве зміг написати костурбату фразу про вірність записаного з його слів – і то російською. Равшан повідомив про якусь машину з польськими номерами, а його весь допит намагались плавно підштовхнути в сторону таких потрібних слідству італійських номерних знаків;

– Небанальні покази свідка з місця подій, який не будучи спеціалістом зі зброї, експертно й з немалої відстані орлином оком визначив, що бачив у руках одного з невідомих поблизу місця вбивства Бузини «пістолет системи Наган» конкретного року випуску;

– Свідки називали різні моделі машини (форд фокус, форд транзит) та різні країни номерних знаків.

Не було названо жодної ланки, яка би пов'язувала Поліщука й Медведька зі справою Бузини. У них не вилучено зброї, з якої вбивали Бузину, чи автівки, яка фігурувала на місці події, на місці не знайдено їх відбитків, немає жодної ДНК-експертизи – нічого, що могло би хоч якось провести ниточку від події до осіб підозрюваних.

Захист також звертав увагу на вільні припущення слідства, певні неприпустимі «фантазування», непідкріплені фактажем, які звучать серйозним звинуваченням.

Адвокат: У клопотанні про запобіжний захід зазначено, що «в березні 2015 року у Медведька і Поліщука виник умисел на вбивство Бузини». Можете послатись на матеріали справи, сторінки у справі, які це підтверджують?

Суддя: Питання знято.

Захистом також були знайдені протоколи слідчих дій у справі, виконанні слідчими, які не входили у робочу групу з цієї справи, а отже не мали права їх проводити.

Медведько також наголошував на тому, що під час вбивства Олеся Бузини він був в зоні АТО, і що є дані геолокації з його дописів в соціальних мережах, які можуть це підтвердити.

Практично всі аргументи захисту розбивались через ігнорування суддею. Відмовлено було не тільки у взятті на поруки з боку народних депутатів Андрія Іллєнка, Юрія Левченка та Ігоря Луценка, але й в можливості зібрати характеристики на Медведька – від його командирів, співробітників, або принаймні дати слово свідкам, які вже знаходяться в залі суду і можуть дати йому усну характеристику.

Текст ухвали на 90% складався з доводів обвинувачення, викладених у клопотанні про взяття під варту. Те, що Медведько воював в зоні АТО та позитивно характеризується, було згадано двома реченнями в контексті того, що це не переважує можливих ризиків.

Розбиратись з аргументами захисту щодо необґрунтованості звинувачень суд не став. Хоча, за статтею 177 КПК, , підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Медведька ухвалили утримувати під вартою до 14 серпня без права завдатку.

…А в цей час у палаці

Певно, тільки лінивий не пройшовся по заявам Авакова, який оголосив підозрюваних у справі злочинцями, і в безапеляційній формі описав їх нібито участь у злочині. При цьому він навів не лише їх імена й прізвища, але й місто проживання, повну дату народження.

Це стається уже не вперше.

У 2014 році Аваков вже звітував про спійманих у справі розстрілу працівників ДАІ. Заголовок того посту був «УБИЙЦЫ». Незважаючи на зауваження, що їх процесуальний статус таки «підозрювані», Аваков відповів – загалом-то так, але в їх випадку він дуже впевнений, доказів вкрай багато і вони неспростовні. Згаданих «убийц» відпустили невдовзі рішенням суду. За браком доказів.

Звичку шефа швидко перейняли і підлеглі.

Зокрема, у клопотанні про взяття під варту Медведька йдеться: «Андрій Медведько здійснив умисне вбивство». Не «є підозрюваним у вчиненні», а саме «здійснив».

Адвокат звернув на це увагу суду і навів низку справ ЄСПЛ, де прямо визнається порушенням такі твердження від посадових осіб щодо підозрюваних, чия вина не визнана судом. Однак суд залишив цю скаргу без уваги.

Органічно у враження від суду вплітався й маніпулятивно-хамський пост Авакова, який використав по відношенню до всіх ошелешених подіями слова типу «за***лі», «воінствующая мєрзость», «бєзмозглиє ідіоти» і звісно ж звинуватив у виправданні убивства.

Щоправда, «за***лі» потім виправив на «задовбалі», але персональних даних затриманих так і не прибрав, як і гарячих запевнень в тому, що затримані є саме тими «злочинцями», які вчинили вбивство Бузини. Чи можуть слідчі МВС бути об'єктивні після того, як їхній шеф уже все вирішив?

А судді хто?

Особливої уваги заслуговують і особистості людей, які займаються справою Медведька та Поліщука

Слідчий Руслан Могильний. Займався слідством у справі «караванського стрілка» Ярослава Мазурка.

Слідство у цій справі дійшло висновку, що Мазурок убив охоронців у «Каравані», а потім вчинив самогубство у Сирецькому лісі. Принагідно слідство висунуло вже мертвому Мазурку обвинувачення у ще 8 вбивствах.

У іншій справі про вбивство на слідчого Могильного (а також його начальника та прокурора) скаржились: « протягом двох років слідчий Могильний Р.І. ігнорував вказівки прокурора щодо виконання слідчих дій, слідчим не з'ясовані обставини, вказані в заяві про злочин».

Кримінальну справу щодо вбивства не порушили. Скаржнику суд вдалось виграти: «Суд вважає, що постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи винесена передчасно. По справі не були виконані вимоги ст. 64 КПК України, не було допитано осіб, зазначених в заяві про злочин, не були встановлені всі обставини справи». Слідство у справі про вбивство відновлено постановою суду.

Прокурор Олександр Машков. Керівник відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування злочинів проти життя та підтримання державного обвинувачення.

Так Машков коментував вбивство працівника ДСО біля гуртожитку «Беркуту» під час Майдану: «Враховуючи ту обстановку, яка зараз відбувається у суспільстві, ви самі могли бачити, що було зроблено напередодні цього злочину багато заяв, в тому числі про можливу помсту з боку тих осіб, які беруть участь у заворушеннях.»

Суддя Оксана Хардіна. Переведена до Шевченківського суду міста Києва з Кривого Рогу указом Януковича у 2013 році. Під час протестних подій у Києві їй траплялось судити активістів за поваленого на Бесарабській площі у Києві Леніна. Присуджувала вона й утримання під вартою активісту Правого Сектору Андрію Козюбчику, який пізніше загинув в бояв за Україну в АТО.

Суддя Володимир Бугіль, присудив утримання під вартою Денису Поліщуку.

Під час Майдану посадив до СІЗО активіста «Дорожнього Контролю» Андрія Дзиндзю. Адвокат Дзиндзі, Віктор Смалій, пізніше був обвинувачений у погрозах Бугілю і також запроторений до СІЗО.

Окрім того, Бугіль був суддею у справі про «пошкоджену плитку», по якій проходили активісти «Податкового майдану». Він же свого часу відпустив Вадима Тітушка під заставу.

І саме цей суддя визнав нецензурною фразу «Янукович – казьол» й присудив штраф автору відповідного плакату.

Вже у березні 2014 року, після втечі Януковича, Бугіль попри клопотання прокуратури відмовляв у звільненні від кримінальної відповідальності активістів Майдану.

Тимчасова слідча комісія Вищої ради юстиції з перевірки суддів внесла Володимира Бугіля у список службовців , які порушили присягу та мають нести покарання.

Ольга Худецька, Національне бюро розслідувань України